Пане Президенте,Просимо Вас присвоїти посмертно звання «Герой України» Люлюку Дмитру Сергійовичу — майору (посмертно), командиру інженерно-саперного взводу батальйону оперативного призначення 21-ї окремої бригади охорони громадського порядку ім. Петра Калнишевського Національної гвардії України (в/ч 3011, м. Кривий Ріг), позивний «Тихий».
Дмитро Сергійович народився 14 лютого 1987 року у місті Ізяслав Хмельницької області.
Був офіцером, сапером, мужнім воїном та справжнім патріотом України.
8 лютого 2022 року він вирушив на ротацію до Маріуполя. Після початку повномасштабного вторгнення разом із побратимами мужньо обороняв місто та тримав оборону на території заводу «Азовсталь», який став символом незламності українських захисників.
Навіть отримавши поранення, Дмитро продовжував виконувати бойові завдання, допомагав пораненим побратимам і до останнього залишався вірним військовій присязі.
8 травня 2022 року під час авіаудару російських військ по «Азовсталі» Дмитро Сергійович героїчно загинув, виконуючи бойове завдання.
За свою службу він був нагороджений державною нагородою України — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
У Героя залишилися донечка Даринка та батьки.
Він віддав найдорожче — своє життя за свободу та незалежність України.
За мужність, героїзм і самопожертву просимо присвоїти Люлюку Дмитру Сергійовичу найвище державне звання — «Герой України» (посмертно).
Йому назавжди 35.
Герої не вмирають.