№22/262170-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) Коптілю Юрію Івановичу
Автор (ініціатор): Коптіль Олександр Іванович
Дата оприлюднення: 20 березня 2026
Шановний пане Президент України!
Просимо Вас присвоїти найвище державне звання — «Герой України» (посмертно) старшому солдату Коптілю Юрію Івановичу (позивний «АУДІ»), 1992 року народження, військовослужбовцю військової частини В1688, механіку.
У 2014 році Юрій Коптіль став на захист України та брав безпосередню участь у бойових діях на сході держави в зоні проведення антитерористичної операції, за що отримав статус учасника бойових дій.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році був мобілізований і повернувся до лав Збройних Сил України.
Він захищав Чернігівщину, ніс службу на державному кордоні з Республікою Білорусь, а також виконував бойові завдання на Харківському, Донецькому та Запорізькому напрямках.
21 липня 2023 року в районі населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області старший солдат Юрій Коптіль виконував одне з найнебезпечніших завдань на фронті — евакуацію поранених військовослужбовців із зони активних бойових дій.
Перебуваючи під постійною загрозою артилерійського та танкового вогню противника, він неодноразово здійснював виїзди у зону ураження, ризикуючи власним життям заради порятунку побратимів.
Завдяки його рішучим і самовідданим діям було врятовано життя багатьох українських воїнів.
Під час чергового виїзду з метою евакуації поранених його бойова машина потрапила під прямий танковий обстріл противника. Незважаючи на смертельну небезпеку, Юрій Коптіль до останнього виконував свій обов’язок.
Унаслідок ворожого удару він загинув, віддавши своє життя заради порятунку інших.
Тривалий час Юрій Коптіль вважався зниклим безвісти, і лише 14 січня 2026 року його загибель була офіційно підтверджена за результатами ДНК-експертизи.
Його вчинок є прикладом виняткового героїзму, самопожертви та вірності військовій присязі.
Юрій Коптіль був людиною, яка мала майбутнє, будувала плани на життя та створення сім’ї, однак віддав найцінніше — своє життя за Україну.
У нього залишилися батько, мати, брат і сестра.
З огляду на проявлений героїзм, самопожертву та врятовані життя побратимів,
ПРОСИМО присвоїти Коптілю Юрію Івановичу звання Героя України (посмертно).
Це стане гідним вшануванням його подвигу та знаком вдячності від українського народу.
Просимо Вас присвоїти найвище державне звання — «Герой України» (посмертно) старшому солдату Коптілю Юрію Івановичу (позивний «АУДІ»), 1992 року народження, військовослужбовцю військової частини В1688, механіку.
У 2014 році Юрій Коптіль став на захист України та брав безпосередню участь у бойових діях на сході держави в зоні проведення антитерористичної операції, за що отримав статус учасника бойових дій.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році був мобілізований і повернувся до лав Збройних Сил України.
Він захищав Чернігівщину, ніс службу на державному кордоні з Республікою Білорусь, а також виконував бойові завдання на Харківському, Донецькому та Запорізькому напрямках.
21 липня 2023 року в районі населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області старший солдат Юрій Коптіль виконував одне з найнебезпечніших завдань на фронті — евакуацію поранених військовослужбовців із зони активних бойових дій.
Перебуваючи під постійною загрозою артилерійського та танкового вогню противника, він неодноразово здійснював виїзди у зону ураження, ризикуючи власним життям заради порятунку побратимів.
Завдяки його рішучим і самовідданим діям було врятовано життя багатьох українських воїнів.
Під час чергового виїзду з метою евакуації поранених його бойова машина потрапила під прямий танковий обстріл противника. Незважаючи на смертельну небезпеку, Юрій Коптіль до останнього виконував свій обов’язок.
Унаслідок ворожого удару він загинув, віддавши своє життя заради порятунку інших.
Тривалий час Юрій Коптіль вважався зниклим безвісти, і лише 14 січня 2026 року його загибель була офіційно підтверджена за результатами ДНК-експертизи.
Його вчинок є прикладом виняткового героїзму, самопожертви та вірності військовій присязі.
Юрій Коптіль був людиною, яка мала майбутнє, будувала плани на життя та створення сім’ї, однак віддав найцінніше — своє життя за Україну.
У нього залишилися батько, мати, брат і сестра.
З огляду на проявлений героїзм, самопожертву та врятовані життя побратимів,
ПРОСИМО присвоїти Коптілю Юрію Івановичу звання Героя України (посмертно).
Це стане гідним вшануванням його подвигу та знаком вдячності від українського народу.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Слука Ольга Вадимівна
20 червня 2026
2.
Лук'янець Олександра Олегівна
20 червня 2026
3.
Присяжнюк Юлія Олександрівна
20 червня 2026
4.
Борецька Тетяна Юріївна
20 червня 2026
5.
Емірова Ольга Юріївна
20 червня 2026
6.
Гуліватенко Олена Олександрівна
20 червня 2026
7.
Федишин Надія Миколаївна
20 червня 2026
8.
Гейна Христина Михайлівна
20 червня 2026
9.
Ткач Альона Ігорівна
20 червня 2026
10.
Байбузенко Анастасія Сергіївна
19 червня 2026
11.
Мельник Анастасія Радіонівна
19 червня 2026
12.
Снісаренко Леся Богданівна
19 червня 2026
13.
Ісадкова Олександра Геннадіївна
19 червня 2026
14.
Донець Яна Володимирівна
19 червня 2026
15.
Галушко Олександр Миколайович
19 червня 2026
16.
Гергола Сніжана Василівна
19 червня 2026
17.
Бойко Марина Сергіївна
19 червня 2026
18.
Ляшенко Антон Леонідович
19 червня 2026
19.
Мельник Анна Ігорівна
19 червня 2026
20.
Декалюк Яна Олександрівна
19 червня 2026
21.
Хитрук Єлизавета Володимирівна
19 червня 2026
22.
Матвійчук Тетяна Володимирівна
19 червня 2026
23.
Федорчук Інна Василівна
19 червня 2026
24.
Матієнко Вікторія Олександрівна
18 червня 2026
25.
Буханцова Людмила Василівна
18 червня 2026
26.
Бобко Тетяна Ігорівна
18 червня 2026
27.
Демяненко Ольга Сергіївна
18 червня 2026
28.
Цимбалюк Сергій Володимирович
18 червня 2026
29.
Гусаківська Оксана Володимирівна
18 червня 2026
30.
Іваніц Олексій Володимирович
18 червня 2026