Щодо невідкладних дій для збереження природи та культурної спадщини Українських Карпат

Шановний Володимире Олександровичу!

Відповідно до статей 3, 13 та 16 Конституції України держава зобов’язана забезпечувати екологічну безпеку, підтримувати екологічну рівновагу та гарантувати кожному право на безпечне для життя і здорове довкілля. Принцип верховенства права вимагає дотримання не лише букви закону, але й його духу – особливо у питаннях збереження унікальних природних територій. Водночас ефективність реалізації цих конституційних гарантій передбачає нульову толерантність до корупційних ризиків у сфері землекористування, будівництва та природокористування, зокрема і у гірських територіях.
У час, коли російська агресія проти України призводить до численних руйнувань інфраструктури та значній шкоді природі й культурній спадщині, ми не маємо права власноруч масштабувати ці втрати в середині країни, руйнуючи Карпати під прикриттям вузькогалузевих інтересів. Державна політика відбудови має зміцнювати стійкість країни, а не підривати її природні засади.
Українські Карпати – це виняткова природна та культурна спадщина європейського рівня. Тут зосереджені одні з найбільших у Європі масивів пралісів, високогірні полонини, стрімкі гірські річки, унікальні ландшафти, а також види флори та фауни, занесені до Червоної книги України та багатьох міжнародних охоронних переліків. Карпатський регіон є також носієм унікальних традицій, культурних практик і локальних форм природокористування. Це також простір із суттєвим рекреаційним та відновним потенціалом для українців, травмованих війною, яким необхідний доступ до дикої природи для відновлення й посилення стійкості.
За площею Карпати становлять близько 4% території України, а зони власне високогір’я (зокрема вище 1000 метрів) займають незначну частку, що покладає на нас особливу відповідальність за їхнє збереження.
Збереження Карпат – це не лише наш національний обов’язок, але й виконання міжнародних природоохоронних зобов’язань України. Втрата цих територій означала б втрату природного ресурсу, здатного підтримувати відновлення суспільства у післявоєнний період.
При цьому розвиток регіону має базуватися на принципах сталості: інфраструктурні та інвестиційні проєкти та туризм не можуть реалізовуватися ціною руйнування природних екосистем.
Пріоритетом має бути просторове й проєктне планування, що виключає концентрацію навантаження у найбільш вразливих гірських ландшафтах і спрямовує нові об’єкти в зони з нижчим екологічним ризиком.
Природоорієнтований туризм, традиційне і стале природокористування, полонинні господарства, покращення й розвиток інфраструктури населених пунктів, залучення інвестицій у розвиток малого та середнього бізнесу місцевих мешканців – це безпечна для усіх альтернатива реалізації монструозних проєктів.
Туристична та рекреаційна інфраструктура повинні бути рівномірно розподілені по регіону, забезпечуючи зайнятість місцевого населення, уникаючи насичення мегакурортами лише деяких районів.
Окреме занепокоєння викликають спроби розміщення масштабних інфраструктурних проєктів у високогір’ї, включно з будівництвом вітрових електростанцій і курортів на хребтах та вершинах вище 1000 метрів над рівнем моря. Такі території є ключовими для збереження біорізноманіття, формування водних ресурсів та підтримання природного балансу, а розміщення великої кількості турбін і доріг неминуче призведе до деградації старовікових лісів, порушення гідрологічних процесів, знищення унікальних ландшафтів та зникнення реліктових природних комплексів.
Україна потребує розвитку відновлюваної енергетики і інфраструктури, але не за рахунок найцінніших природних територій, що мають зберігатися відповідно до Конституції, принципів верховенства права та міжнародних природоохоронних стандартів.

У зв’язку з цим просимо Вас, як гаранта прав та свобод людини і громадянина:
1. Забезпечити підготовку із залученням Кабінету Міністрів України, визначити як невідкладний та подати до Верховної Ради України законопроєкт (відповідно до статті 93 Конституції України), що:
• врегулює особливі умови сталого розвитку Карпатського регіону;
• забезпечить охорону його унікальних природних комплексів, ландшафтів та культури;
• заборонить суцільні рубки лісів, а також будь-які форми масштабного будівництва й розміщення пов’язаної інженерної інфраструктури на територіях вище 1000 метрів над рівнем моря та на інших природних ділянках, які мають ключове значення для збереження біорізноманіття, водних ресурсів і ландшафтів.
2. Доручити Кабінету Міністрів України невідкладно підготувати проєкти Указів та внести відповідні подання, після чого, відповідно до статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», видати Укази Президента України про створення нових та розширення існуючих об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, зокрема:
• заказників «Вільний Свидовець», «Полонина Гостра», «Полонина Красна», «Полонина Апецька», «Полонина Бичків», «Лютянська Голиця», «Верховинський Вододільний хребет»;
• національних природних парків «Величні Карпати», «Верховинський».
3. Як Гаранту додержання Конституції України (стаття 102) та Голові Ради національної безпеки і оборони України (стаття 107), невідкладно скликати засідання РНБО щодо загрози екологічній безпеці в Карпатському регіоні. За результатами засідання ввести в дію рішення РНБО, яким зобов’язати Кабінет Міністрів України розробити та впровадити ефективні державні механізми (на виконання статті 50 Конституції України) для гарантування права громадян на безпечне довкілля під час підготовки та затвердження просторово-планувальної документації гірських територій.

Захист Карпат — це складова національної безпеки та стійкості держави у воєнний час. Коли ворог руйнує Україну ззовні, ми не можемо дозволити руйнувати її зсередини — знищуючи природні основи відновлення, водну безпеку, кліматичну адаптацію та культурну ідентичність. Просимо забезпечити, щоб принцип верховенства права переважав над вузькогалузевими та короткостроковими інтересами, а Карпати залишилися живими для нас, для Європи і для майбутніх поколінь.