«Присвоїти звання «Герой України» посмертно військовому лікарю 129‑ї бригади Дятку Родіону Ігоровичу»

Звертаюся до Вас з проханням розглянути можливість присвоєння звання «Герой України» посмертно військовому лікарю, добровольцю 129‑ї бригади, очільнику громадської організації «Щира справа» — Дятку Родіону Ігоровичу, який загинув 15 лютого 2026 року внаслідок тяжких травм, отриманих під час захисту України.

З 2014 року Родіон Ігорович очолював громадську організацію «Щира справа» у Кривому Розі, яка допомагала військовослужбовцям: організовувала реабілітацію поранених, підтримку ветеранів та їхніх сімей, залучала громаду до допомоги армії. Він не лише керував організацією, а й особисто був поруч із військовими, допомагав їм повернутися до життя.

З початком повномасштабного вторгнення він пішов добровольцем на фронт як військовий лікар / бойовий медик 129‑ї бригади, де виїжджав на позиції, евакуював поранених, надавав першу медичну допомогу під обстрілами, ракетними ударами та артилерійським вогнем. Під час виконання обов’язків він врятував щонайменше трьох військовослужбовців, витягаючи їх з‑під завалів та з‑під вогню.

Унаслідок цих подій Дятко Родіон Ігорович отримав тяжкі поранення, після чого йому було встановлено інвалідність ІІ групи як наслідок бойових травм. Попри це, він до кінця залишався вірним своєму покликанню — рятувати життя інших. 15 лютого 2026 року в лікарні його серце зупинилося від наслідків отриманих травм. Він загинув як військовий лікар і захисник України, який до останнього виконував свій обов’язок.

Я, Якименко Катерина, мама двох його дітей, звертаюся до Вас не тільки як громадянка України, а й як людина, яка щодня пояснює дітям, ким був їхній батько. Для нашої сім’ї він був прикладом служіння людям і Батьківщині. З 2014 року він допомагав військовим у тилу, а потім сам став до лав захисників як військовий лікар 129‑ї бригади. Я хочу, щоб мої діти виросли з чітким усвідомленням, що держава офіційно визнала подвиг їхнього батька, що Україна пам’ятає своїх героїв.

Його шлях поєднує три виміри служіння: як волонтера й очільника громадської організації, як військового лікаря / бойового медика 129‑ї бригади, та як людини, яка загинула від наслідків бойових травм, отриманих під час порятунку інших. Це відповідає критеріям визначного героїчного вчинку, встановленим для присвоєння звання «Герой України».

Прошу Вас:

Присвоїти звання «Герой України» посмертно Дятку Родіону Ігоровичу, військовому лікарю, добровольцю 129‑ї бригади, очільнику ГО «Щира справа».

Забезпечити, щоб його діти мали не лише передбачені законом пільги, а й офіційне підтвердження того, що їхній батько є Героєм України.

Для наших дітей це буде не просто нагорода, а знак того, що держава бачить і цінує жертву їхнього батька.

З повагою,
Якименко Катерина, мама двох дітей загиблого Дятка Родіона Ігоровича.