№22/262274-еп
Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) старшому солдату Рудому Роману Богдановичу.
Автор (ініціатор): Рудий Василь Богданович
Дата оприлюднення: 23 березня 2026
Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) старшому солдату Рудому Роману Богдановичу.
Пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, старшому солдату Рудому Роману Богдановичу, 1989 року народження, військовослужбовцю 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Роман був людиною високих принципів та справжнім патріотом. У 2024 році він прийняв вольове рішення повернутися з-за кордону (Польщі), де перебував у безпеці, аби стати на захист територіальної цілісності та незалежності України. Він свідомо обрав шлях воїна в лавах легендарної 128-ї ОГШБр.де в цей час вже служив його рідний старший брат!
16 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Новоандріївка Запорізької області під час масованого штурму наших позицій російськими окупантами старший солдат Рудий Роман Богданович виявив надзвичайну мужність. Попри переважаючі сили противника та щільний вогонь, він залишався на позиції до останнього подиху, стримуючи ворога та даючи можливість побратимам тримати оборону. Роман загинув у бою, до кінця виконавши свій військовий обов'язок.
Без батька залишилося троє дітей-син Артем,донька Вікторія,донька Меланія, без чоловіка — дружина Віра, без сина — батьки Оксана та Богдан,без брата -Василь і сестра Марія. Його вчинок — це приклад найвищої самопожертви заради майбутнього наступних поколінь українців.Позивний КОZAK. Навіки 35????
Його життя було змістовним і насиченим. Поспішав жити. Встиг багато. А міг би встигнути ще значно більше. Багато й самовіддано працював за кордоном.
Дбав про свою сім’ю – дружину і трьох малих дітей. Давав їм усе, що міг.
Як багатодітний батько міг не йти на цю кляту війну. Однак пішов нас усіх захищати.
Ціна цього захисту й нашого відносного спокою, повноцінних буднів – його власне життя.
Нагороджений орденом за мужність ||| ступеня (посмертно)
Присвоєння звання Героя України (посмертно) — це найменше, що держава може зробити для вшанування пам'яті воїна, який залишив спокійне життя за кордоном і віддав найцінніше — своє життя — за волю України.
Слава Україні! Герою Слава!
Пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, старшому солдату Рудому Роману Богдановичу, 1989 року народження, військовослужбовцю 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
Роман був людиною високих принципів та справжнім патріотом. У 2024 році він прийняв вольове рішення повернутися з-за кордону (Польщі), де перебував у безпеці, аби стати на захист територіальної цілісності та незалежності України. Він свідомо обрав шлях воїна в лавах легендарної 128-ї ОГШБр.де в цей час вже служив його рідний старший брат!
16 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Новоандріївка Запорізької області під час масованого штурму наших позицій російськими окупантами старший солдат Рудий Роман Богданович виявив надзвичайну мужність. Попри переважаючі сили противника та щільний вогонь, він залишався на позиції до останнього подиху, стримуючи ворога та даючи можливість побратимам тримати оборону. Роман загинув у бою, до кінця виконавши свій військовий обов'язок.
Без батька залишилося троє дітей-син Артем,донька Вікторія,донька Меланія, без чоловіка — дружина Віра, без сина — батьки Оксана та Богдан,без брата -Василь і сестра Марія. Його вчинок — це приклад найвищої самопожертви заради майбутнього наступних поколінь українців.Позивний КОZAK. Навіки 35????
Його життя було змістовним і насиченим. Поспішав жити. Встиг багато. А міг би встигнути ще значно більше. Багато й самовіддано працював за кордоном.
Дбав про свою сім’ю – дружину і трьох малих дітей. Давав їм усе, що міг.
Як багатодітний батько міг не йти на цю кляту війну. Однак пішов нас усіх захищати.
Ціна цього захисту й нашого відносного спокою, повноцінних буднів – його власне життя.
Нагороджений орденом за мужність ||| ступеня (посмертно)
Присвоєння звання Героя України (посмертно) — це найменше, що держава може зробити для вшанування пам'яті воїна, який залишив спокійне життя за кордоном і віддав найцінніше — своє життя — за волю України.
Слава Україні! Герою Слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Теслюк Оксана Михайлівна
23 червня 2026
2.
Дубовик Наталія Андріївна
23 червня 2026
3.
Коваленко Олена Андріївна
23 червня 2026
4.
Цибух Оксана Миколаївна
23 червня 2026
5.
Гребеля Валентина Миколаївна
23 червня 2026
6.
Кіор Олексій Анатолійович
23 червня 2026
7.
Присенко Валентина Федорівна
23 червня 2026
8.
Василенко Ярослав Пилипович
23 червня 2026
9.
Шмирова Ірина Валеріївна
23 червня 2026
10.
Кузьмін Мар'яна Богданівна
23 червня 2026
11.
Банк Наталія Іванівна
23 червня 2026
12.
Семенюк Надія Федорівна
23 червня 2026
13.
Іванова Тетяна Павлівна
23 червня 2026
14.
Козакова Ольга Олексіївна
23 червня 2026
15.
Саварець Світлана Миколаївна
23 червня 2026
16.
Лейченко Наталія Михайлівна
23 червня 2026
17.
Білан Лариса Анатоліївна
23 червня 2026
18.
Стецюренко Тетяна Андріївна
23 червня 2026
19.
Саган Наталія Іванівна
22 червня 2026
20.
Мельничук Дарія Юріївна
22 червня 2026
21.
Лакоза Марина Василівна
22 червня 2026
22.
Ніжнік Ольга Миколаївна
22 червня 2026
23.
Міщенко Анатолій Вікторович
22 червня 2026
24.
Шуляк Вероніка Петрівна
22 червня 2026
25.
Буряк Ольга Василівна
22 червня 2026
26.
Котлярова Ксенія Вадимівна
22 червня 2026
27.
Прус Катерина Анатоліївна
22 червня 2026
28.
Тіхоновська Аделіна Сергіївна
22 червня 2026
29.
Підгаєць Валерія Романівна
22 червня 2026
30.
Ляшенко Владислав Вадимович
22 червня 2026