Про присвоєння звання Героя України з удостоєнням ордену «Золота зірка» (посмертно) військовослужбовцю 5 штурмової бригади Гармашу Роману Сергійовичу. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ст. та почесною військовою відзнакою «Меморіальний хрест»

Шановний пане Президенте України!

Звертаємось до Вас із проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» з удостоєнням ордену «Золота зірка» (посмертно) солдату військової частини А 4010 (5 штурмова бригада) Гармашу Роману Сергійовичу.
Вірний Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконуючи військовий обов’язок, до останнього подиху у бою за Україну, її свободу і незалежність, 41-річний Роман Гармаш загинув 18 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Іванівське біля Бахмута на Донеччині.

З перших днів повномасштабного вторгнення рф, Роман проявив свою сміливість і відданість Україні, ставши до лав тероборони. Згодом прийняв рішення захищати державу в складі 5 штурмової бригади, в/ч А 4010.
Серед побратимів мав позивний «Ромашка», потім «Кухар».
Боровся проти російського агресора на різних ділянках фронту. Найгарячіші напрямки: Часів Яр, Бахмут та його околиці, Краматорськ, Костянтинівка, Кліщіївка, Покровськ та його околиці.
Він служив на посаді солдата командного пункту батальйону зв’язку. Згодом вже маючи репутацію надійного фахівця, працював в оперативному підпорядкуванні батальйону розвідки й свідомо обирав найважчі ділянки роботи, де потрібні були холодна голова, точність і витримка.

Під час виконання бойового завдання, діючи в умовах безпосередньої загрози життю, 18 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Іванівське під Бахмутом, ворожий артилерійський обстріл обірвав його молоде життя... З 18.09.2024 Роман числився безвісти, 20 вересня його понівечене тіло було знайдено та евакуйовано з вогневої позиції завдяки побратимам.

Нагороджений:
- нагрудним знаком «Ветеран війни»;
- орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) Указом Президента України №60/2025 від 29 січня 2025 року за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку;
- почесною військовою відзнакою 5 штурмової бригади «Меморіальний Хрест» (наказ 10.02.2026, №732, посмертно).

Бойові побратими пам’ятають Романа як вірного, відповідального та відданого справі захисника: «Роман — приклад воїна честі, гідності та надійного плеча в бою. Для нас він назавжди залишиться авторитетом, другом, побратимом і справжнім воїном, на якого хотілося бути схожим».
Був не лише воїном. Він був сином, братом, татом, дядьком, другом, рідною людиною, світлом для своєї сімʼї.
Роман мав добре серце і світлу, щиру усмішку. Як і кожен Герой, плекав свої мрії та плани на майбутнє, які, на жаль, вже ніколи не здійсняться.
У Героя залишилася єдина донька Софія, мати Марія та сестра Світлана.

Роман завжди вірив у Перемогу. Та робив усе для Перемоги.
І свідомо - зі словами «Хто - як не ми?» - обрав 5 штурмову бригаду та з честю проходив там, де було найважче.
Ціною життя боровся за Україну і заради українців.

Подвиг Романа є прикладом найвищої самопожертви в ім’я України, символом незламності українського воїна та моральним орієнтиром для нинішніх і майбутніх поколінь.
Від імені матері, доньки, друзів цивільних та побратимів по службі, а також усіх, хто його любив, прошу Вас присвоїти звання Героя України з удостоєнням ордену «Золота зірка» (посмертно) захиснику нашої Батьківщини, справжньому патріотові своєї держави - Роману Гармашу як вияв найвищої державної шани та вдячності за віддане життя.
Для рідних, друзів та побратимів він уже Герой, тож дозвольте стати ще й для України.

Вічна та світла памʼять Герою!
Слава Україні! Героям Слава!

З повагою, сім’я загиблого Героя – мама Марія, дочка Софія, сестра Світлана.