Прошу Президента України розглянути питання щодо присвоєння звання Герой України (посмертно) з врученням ордена «Золота Зірка» моєму брату — військовослужбовцю Збройних Сил України Корнійчуку Андрію Юрійовичу. Андрій Корнійчук став на захист України з жовтня 2022 року та брав безпосередню участь у бойових діях із захисту суверенітету і територіальної цілісності держави. 8 травня 2025 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку він зазнав надважких поранень внаслідок ураження ворожим FPV-дроном. Попри це, Андрій до останнього боровся за життя. 22 червня 2025 року він помер від отриманих поранень.

Присвоїти звання Героя України (посмертно) Андрію Корнійчуку.
Андрій Корнійчук (11 жовтня 1987 року – 22 червня 2025 року) був свідомим громадянином України, людиною принципів і дії.
До повномасштабного вторгнення російських загарбників Андрій працював сталеваром на заводі «Дніпросталь» (м. Дніпро) і був активістом незалежної профспілки. Брав активну участь у робітничому русі, боровся за гідні умови праці та гідну оплату праці як на «Дніпросталі», так і солідаризувався із боротьбою інших працівників металургійної галузі.
Андрій мав активну громадянську позицію, брав участь у суспільно-політичному житті, зокрема був активним членом партії людей праці «Народовладдя». Послідовно відстоював ідеї соціальної справедливості, справжньої демократії та відповідальності влади перед народом.
Після початку повномасштабного російського вторгнення Андрій неодноразово звертався з проханням добровільно вступити до лав Збройних Сил України. Попри первинні відмови з формальних причин, він наполегливо шукав можливість служити, вважаючи захист України своїм особистим обов’язком.
Андрій став до лав Збройних Сил України в жовтні 2022 року і спочатку служив у 81-й аеромобільній бригаді, в лавах якої він отримав перше поранення ще в грудні 2022 під Білогорівкою.
Після лікування та реабілітації Андрій мав можливість продовжувати службу в тилу, зокрема у ТЦК. Однак він свідомо відмовився від цього варіанту та викликався служити в 634-му окремому зенітно-кулеметному батальйоні, в лавах якого збивав «шахеди».
Надалі він подав рапорт із проханням пройти навчання на оператора БПЛА, з метою повернення до виконання бойових завдань безпосередньо на передовій.
Пройшовши навчання на оператора FPV-дрона, у грудні 2024 Андрій отримав наказ на переведення та відправлення на передову. У лавах 117-ї окремої важкої механізованої бригади виконував надскладні та небезпечні завдання в зоні активних бойових дій.
8 травня 2025 року Андрій Корнійчук був уражений ворожим FPV-дроном під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку, зазнавши вкрай важких поранень. Він втратив кисті обох рук та праву ногу, отримав серйозний перелом лівої ноги та множинні поранення внутрішніх органів. Але попри жахливі травми, Андрій боровся до останнього, як завжди це робив у всіх своїх справах. Він переніс численні оперативні втручання, проявивши виняткову силу духу та стійкість.
Проте організм Андрія був настільки ослаблений надважкими пораненнями та численними складними операціями, пов’язаними з ними, що врешті-решт його серце не витримало. Двічі воно зупинялося, й лікарям вдавалося відновити серцебиття. Але вранці 22 червня 2025 року, після довгої боротьби за життя Андрій Корнійчук помер від наслідків надважких поранень.
Після смерті Андрія його родина передала половину коштів, зібраних на реабілітацію та протезування, - на потреби Збройних Сил України. За ці кошти було придбано автомобіль для підрозділу, в якому проходив службу Андрій. Таким чином, навіть після смерті Андрій Корнійчук продовжив служити Україні.
Відтак звертаємося до Президента України з проханням присвоїти Андрію Корнійчуку звання Героя України (посмертно) як вияв найвищої державної пошани за особисту мужність, свідомий вибір захищати Україну, вірність присязі та самопожертву в боротьбі за її незалежність і свободу.