Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) Здоровцю Сергію Сергійовичу

Просимо Президента України присвоїти звання Героя України (посмертно) Здоровцю Сергію Сергійовичу — вірному сину українського народу, мужньому воїну та бойовому медику, який віддав своє життя за свободу і незалежність України.

Здоровець Сергій Сергійович
(15.09.1989 – 27.01.2026)
Позивний — «Артіст»
Бойовий медик взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів військової частини А1376

Сергій не був військовим у мирному житті. Більше того — був списаний за станом здоров’я. Але вже в перший день повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, о 9:00 ранку він добровільно прийшов до військкомату, не вагаючись ні хвилини.

З того дня він безперервно стояв на захисті України.

З 24.02.2022 перебував у групі швидкого реагування.
06.05.2022 склав присягу на вірність Україні.
З 08.05.2022 проходив навчання у Полтавській області.

З 2023 року виконував бойові завдання на Бахмутському напрямку, де проявив себе як мужній та рішучий воїн:
01.01.2023 — отримав звання розвідника;
19.07.2023 — старшого розвідника;
нагороджений нагрудною медаллю «За участь в боях. Бахмутський рубіж».

28.08.2024 отримав звання водія-електрика та продовжив виконання бойових завдань на Харківському напрямку. Постійно вдосконалював свої навички, проходив навчання, зокрема у Чернігівській області (з 22.04.2025), після чого знову повертався на передову.

Один із численних проявів його героїзму стався 29.05.2025. Після виконання бойового завдання Сергій разом із побратимами отримав інформацію про ураження їхніх товаришів ворожим FPV-дроном. Не зважаючи на небезпеку та під щільними обстрілами, він негайно вирушив на допомогу.

Прибувши на позицію, він виявив одного загиблого та важкопораненого бійця. Не розгубившись, Сергій взяв на себе ініціативу порятунку — евакуював пораненого та особисто доставив його до медичного пункту. Попри тяжке поранення і втрату кінцівки, боєць залишився живим завдяки рішучим діям Сергія.

З 07.11.2025 Сергій проходив фахову підготовку бойового медика взводу, після чого отримав відповідне звання (сержантського рівня) і знову повернувся на передову, щоб рятувати життя інших.

27 січня 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Козача Лопань Харківського району Харківської області, Сергій загинув внаслідок прямого влучання ворожого FPV-дрона разом із побратимом.

За час служби він неодноразово ризикував власним життям, рятуючи інших. І це лише частина відомих випадків його мужності.

Попри проблеми зі здоров’ям, він жодного разу не розглядав можливості залишити службу. Його слова:
«А хто як не я..!»
та
«Якщо я там — значить до кінця, до перемоги!»
стали відображенням його життєвої позиції.

Сергій віддав найцінніше — своє життя, залишивши двох дітей без батька, але залишившись прикладом справжнього героїзму, відваги та самопожертви.

Він не дочекався Перемоги, але ми впевнені — він побачить її з небес.

З огляду на проявлену мужність, самопожертву, вірність військовій присязі та неоціненний внесок у захист держави, просимо присвоїти Здоровцю Сергію Сергійовичу найвище державне звання — Герой України (посмертно).