Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) НИКОЛАЙЧУКУ МИКОЛІ ПЕТРОВИЧУ

Шановний пене Президенте!
Від імені дружини, доньки, родини, побратимів, друзів просимо присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) капітану поліції старшому інспектору відділення безпілотних та радіоелектронної боротьби батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області НИКОЛАЙЧУКУ МИКОЛІ ПЕТРОВИЧУ, 23.10.1996 року народження, родом із с. Валява Кіцманського району Чернівецької області.
В 2014 році став курсантом Національної академії внутрішніх справ, яку успішно закінчив у 2018-му. Ще під час навчання Микола неодноразово брав участь у військових парадах до Дня Незалежності України, з гордістю представляючи Національну поліцію. Після випуску служив в підрозділах слідчого відділення ГУНП в Чернівецькій області.
У червні 2024 року він прийняв непросте рішення — перейти до батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Чернівецькій області, щоб боронити Україну від загарбників на передовій. Він не шукав легкого шляху. Спочатку служив інспектором взводу №1 роти №1 БПОП (стрілецький) ГУНП в Чернівецькій області, а згодом став старшим інспектором відділення безпілотних літальних апаратів, радіоелектронної розвідки та радіоелектронної боротьби БПОП (стрілецький) ГУНП. Його справжня мужність, відвага та відданість Україні є прикладом справжнього героїзму захисника Батьківщини. Перебуваючи завжди у зонах активних бойових дій, він ніколи не скаржився, що йому важко, навпаки старався підтримувати усіх, переконуючи, що все буде добре.
«Краще загинути в бою, ніж стати на коліна перед ворогом» — ці слова були життєвою позицію Миколи, і на жаль, стали його долею…
21 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Микола отримав поранення, несумісні з життям.
Він відважно виконав свій обов’язок громадянина України. До останнього подиху був вірним своїм побратимам та державі. Хто його знав, говорить, що такі люди як він – зустрічаються вкрай рідко.
Микола залишив свою маленьку копію і частинку себе – нашу донечку Вікторію (4 рочки). Для неї, як ні для кого іншого, буде важливо, щоб Ви і наш народ визнав її тата Героєм України. Це буде свідчення пам'яті, вдячності та визнання на державному рівні, яке залишиться для його доньки. Нехай вона знає ким був її тато – справжнім Героєм. Він віддав найдорожче — своє життя — за мир і безпеку України. Його мужність, честь і відданість державі назавжди вписані в історію. Пам’ять про Героя житиме в його родині, у донечці Вікторії та в кожному звільненому клаптику української землі.
Тому, для вшанування світлої пам'яті мого чоловіка, вірного Захисника свого народу, прошу Вас підтримати петицію і присвоїти НИКОЛАЙЧУКУ МИКОЛІ ПЕТРОВИЧУ найвище звання – Героя України (посмертно).
Ця петиція – це найменше що Ви, наш народ, і я можемо зробити для Миколи, який пішов з життя так рано, захищаючи рідну землю.

НАЗАВЖДИ 28
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ