Присвоїти ПОСМЕРТНО звання Героя України військовослужбовцю Мельниковичу Віктору Юрійович сержанту командиру екіпажу безпілотних літальних комплексів 1-го відділення перехоплювачів безпілотних літальних апаратів 2-го взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетно -артилерійського дивізіону в/ч А4010.

Заголовок:
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Віктору Мельниковичу
Звернення:

Пане Президенте України Володимире Олександровичу Зеленський!
Я, Савчин Світлана Юріївна, звертаюся до Вас із проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму братові — Мельниковичу Віктору Юрійовичу, молодшому сержанту командиру екіпажу безпілотних літальних комплексів 1-го відділення перехоплювачів безпілотних літальних апаратів 2-го взводу перехоплювачів безпілотних літальних апаратів батареї перехоплювачів безпілотних літальних апаратів зенітного ракетно -артилерійського дивізіону в/ч А4010.
Мій брат був не лише відданим військовослужбовцем, а й люблячим дядьком, турботливим сином, хоробрим братом і щирим другом, який завжди приходив на допомогу іншим.
Віктор народився 2 квітня 2000 року в селі Козаківка Івано-Франківської області. Проживав разом із родиною. У ранньому віці втратив батька.
З початком повномасштабного вторгнення він не залишився осторонь і добровільно став на захист України, підписавши контракт на проходження військової служби. У жовтні 2022 року уклав контракт,а 4 грудня розпочав службу.
У лютому 2023 року завершив фахову підготовку за спеціальністю «механік-водій танка Т-72 (3 класу)», а в травні 2023 року пройшов курси підготовки за фахом стрілець-зенітник.
Брав участь у бойових діях на околицях Кліщіївки, поблизу Костянтинівки та в районі населеного пункту Осикове. Згодом обійняв посаду молодшого сержанта у складі 5-ї окремої штурмової Київської бригади (позивний «ВІТО»).
За час служби Віктор неодноразово був відзначений нагородами за мужність, стійкість і самовідданість, серед яких:
— відзнака Президента України «За оборону України»;
— відзнаки Міністерства оборони України, зокрема за поранення;
— відзнака командира 5-ї окремої штурмової Київської бригади за знищення піхоти противника;
— нагороди за вірність військовій присязі, особистий внесок в оборону держави та захист її незалежності.
— посмертно нагороджений державною нагородною України Орденом «За мужність» ||| ступеня

21 липня 2025 року в районі населеного пункту Осикове Краматорського району Донецької області Віктор загинув унаслідок удару ворожого безпілотного літального апарата по позиції. Він залишився вірним військовій присязі до останнього подиху, гідно виконуючи свій обов’язок із захисту України та стримування збройної агресії.
Його мужність, самопожертва та відданість Батьківщині є прикладом справжнього героїзму та заслуговують на найвище державне визнання.
Прошу Вас гідно вшанувати пам’ять мого брата та присвоїти йому звання Героя України (посмертно).
Вічна слава Герою!
Слава Україні!