ПРО ПРИСВОЄННЯ ПОЧЕСНОГО ЗВАННЯ «ГЕРОЙ УКРАЇНИ» (посмертно) — МАРУДІ СЕРГІЮ ІГОРОВИЧУ, 03.02.1987 р.н.

ПЕТИЦІЯ
щодо присвоєння звання «Герой України» (посмертно)

Президенту України
Верховному Головнокомандувачу
Збройних Сил України

Шановний пане Президенте!

Я, Мартьянова Катерина Олексіївна, дружина загиблого військовослужбовця, а також громадяни України, які підтримують цю петицію, звертаємося до Вас із проханням присвоїти звання «Герой України» (посмертно) МАРУДІ СЕРГІЮ ІГОРОВИЧУ, позивний «Лютий», 3 лютого 1987 року народження, старшому солдату 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Поліської бригади (в/ч А-0281), який віддав своє життя, захищаючи суверенітет, територіальну цілісність та незалежність України.

Сергій Ігорович народився в с. Козинці Бучанського району. Профільну освіту механіка-техніка здобув у Немішаївському фаховому коледжі НУБіП України. Після одруження проживав у Києві.

У 2006 році був призваний на строкову службу до ЗСУ. 26.11.2006 року прийняв військову присягу у в/ч А-1288.

Шлях воїна для Сергія розпочався 25 березня 2014 року. Мій чоловік був мобілізований та виборював волю і незалежне майбутнє для України у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
Брав участь у боях за Амвросіївку, Волноваху, Дружківку Донецької області. Там отримав значну кількість контузій, але жодного разу не скаржився.
28 червня 2015 року отримав статус «Учасника бойових дій».

З перших днів повномасштабного вторгнення рф у 2022 році без вагань добровільно прибув до територіального центру комплектування з готовністю стати на захист Батьківщини. Йому було відмовлено з формальних підстав, однак він не відступив від свого рішення та неодноразово звертався до ТЦК, доки не був знову зарахований до лав Збройних Сил України.

Поки його не мобілізували, у березні-квітні 2022 року вів розвідувальні дії біля сіл Бородянки, а саме у населених пунктах Немішаєве, с. Козинці та с. Хмільна. Потрапив під ворожий обстріл, але встиг намалювати і передати мапу до найближчої військової частини, чим допоміг стримати наступ військ рф.

Тільки з третьої спроби, 11 червня 2022 року, Сергія мобілізували до лав ЗСУ. З 13 червня 2022 ніс службу у 104-й автомобільній бригаді імені Остафія Дашкевича, в складі в/ч 1744, яка виконує бойові завдання щодо забезпечення підрозділів у складі військ (сил) ЗСУ за всіма класами постачання логістичного забезпечення, а саме: перевезення військових вантажів, обслуговування та ремонт військової техніки, охорона підрозділів.
Мій чоловік, Сергій Маруда, був одним із тих, хто забезпечував артилерійські підрозділи боєприпасами на найгарячіших напрямках фронту. Він сумлінно, вдень і вночі, перевозив із Польщі засоби ураження для побратимів. А також власноруч проводив ремонт великогабаритного транспорту задля забезпечення безперервного руху.

Тим самим підтримував бойовий дух побратимів. За гідне виконання службових обов’язків, зразкове та своєчасне забезпечення військ засобами ураження був нагороджений грамотами командування. 5 серпня 2022 року отримав президентську відзнаку «ЗА ОБОРОНУ УКРАЇНИ».

З осені 2024 року боронив Україну у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади (в/ч А-0281). Ніс службу у першому протитанковому відділенні взводу вогневої підтримки аеромобільної роти. Брав участь у Курській операції.

7 березня 2025 року, виконуючи наказ командування поблизу населеного пункту Мала Локня Курської області російської федерації, потрапив під масований мінометний обстріл та отримав поранення, несумісні з життям.

Загибель мого чоловіка є дуже важкою втратою для нашої родини, нашого сина та його побратимів. Побратими чоловіка і досі часто пишуть та телефонують, висловлюючи вдячність та повагу до Сергія. За словами більшості з них, саме Сергію вони завдячують своїм здоров’ям та життям.

Сергій був надзвичайно справедливим та мужнім. Ми пишаємося ним, його незламністю, сміливістю та патріотизмом. Він був справжнім воїном-захисником Батьківщини. Йому навіки 38…
Зараз, коли пишеться нова, болюча сторінка визволення нашої країни, невід'ємною її частиною є збереження пам'яті про тих, хто захищав усіх нас раніше.

Сергій був похований в рідному селі Козинці 21 березня 2026 року. Рішенням 63-ї позачергової сесії Ірпінської міської ради, мій чоловік отримав звання «Почесний громадянин міста Ірпеня» (посмертно).

З огляду на викладене, прошу Вас, пане Президенте, розглянути наше звернення та ухвалити рішення про присвоєння звання «Герой України» (посмертно) старшому солдату МАРУДІ СЕРГІЮ ІГОРОВИЧУ (позивний «ЛЮТИЙ»), із врученням ордена «Золота Зірка» його 13-річному СИНУ.

З повагою,
Мартьянова Катерина Олексіївна,
дружина загиблого військовослужбовця
та громадяни України — підписанти електронної петиції.

Вічна пам’ять всім, хто віддав своє життя за Україну! Слава Україні! Героям Слава!