№22/262946-еп
Про присвоєння звання Героя України ветерану російсько-української війни Русінову Сергію Станіславовичу (посмертно)
Автор (ініціатор): Мотуз Валерій Васильович
Дата оприлюднення: 06 квітня 2026
Шановний пане Президенте!
Звертаємося до Вас із проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) Русінову Сергію Станіславовичу — ветерану російсько-української війни, гідному нащадку козацького роду, Патріоту України.
Життя Сергія Русінова «Шамана» – це шлях борця, сповнений звитяги й подвигів. Це викристалізована ідеологія, просякнута правдолюбством і непідкупністю.
Народився він 23 травня 1967 р. у місті Сєверодвінськ Архангельської області. У річному віці разом із батьками повернувся в Україну, у місто Корсунь-Шевченківський. На землю предків.
Козацька кров, що текла в жилах Сергія з діда-прадіда, незмінно вела його дорогою свободи. Дух боротьби запалювався тоді, коли бачив, як нищать українську націю. Коли палав Майдан. Коли закатували його родича, Героя України Василя Сергієнка. Коли росія цинічно вдерлася в Україну.
Від перших спалахів Майдану він підсилив Самооборону, стояв на блокпостах, їздив до Києва. Ідейно відстоював власну гідність та гідність усієї української нації.
З часів АТО «Шаман» розпочав свою саперну діяльність у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Стояв на Кутарі, працював у саперній парі, яку перевели під Попасну та в інші пекельні місця на межі Донецької та Луганської областей. На той час всього лиш десять саперів забезпечували лінію протяжністю 150 кілометрів. І коли Сергій прикривав, його напарник міг робити свою роботу спокійно і сконцентровано.
Завдяки таким, як Шаман, ми розуміємо високу суть братерства.
Повномасштабна війна ще раз підтвердила: Сергій вбереже своїх і до останнього чинитиме тотальний спротив ворогу.
У складі 158-го смілянського батальйону, а потім 198-го батальйону ТРО він воював під Воєводівкою, у Сєвєродонецьку, а згодом, вже в лавах 113-ї бригади, на Харківському напрямку.
Сергій був істинним Воїном на полі бою. А в колі рідних людей – простим, веселим, щирим«Шаманом», господарем, другом, батьком двох синів.
Та від 27 січня 2026 року для мільйонів українців Сергій Русінов, загиблий поряд зі своєю господою, – це Людина честі, яку не знищити. Ім’я якої звучить гордо і націєтворчо.
Тому ми, побратими «Шамана», просимо Вас гідно вшанувати пам’ять Русінова Сергія Станіславовича та підтримати цю петицію.
Слава Україні! Героям слава!
Звертаємося до Вас із проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) Русінову Сергію Станіславовичу — ветерану російсько-української війни, гідному нащадку козацького роду, Патріоту України.
Життя Сергія Русінова «Шамана» – це шлях борця, сповнений звитяги й подвигів. Це викристалізована ідеологія, просякнута правдолюбством і непідкупністю.
Народився він 23 травня 1967 р. у місті Сєверодвінськ Архангельської області. У річному віці разом із батьками повернувся в Україну, у місто Корсунь-Шевченківський. На землю предків.
Козацька кров, що текла в жилах Сергія з діда-прадіда, незмінно вела його дорогою свободи. Дух боротьби запалювався тоді, коли бачив, як нищать українську націю. Коли палав Майдан. Коли закатували його родича, Героя України Василя Сергієнка. Коли росія цинічно вдерлася в Україну.
Від перших спалахів Майдану він підсилив Самооборону, стояв на блокпостах, їздив до Києва. Ідейно відстоював власну гідність та гідність усієї української нації.
З часів АТО «Шаман» розпочав свою саперну діяльність у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Стояв на Кутарі, працював у саперній парі, яку перевели під Попасну та в інші пекельні місця на межі Донецької та Луганської областей. На той час всього лиш десять саперів забезпечували лінію протяжністю 150 кілометрів. І коли Сергій прикривав, його напарник міг робити свою роботу спокійно і сконцентровано.
Завдяки таким, як Шаман, ми розуміємо високу суть братерства.
Повномасштабна війна ще раз підтвердила: Сергій вбереже своїх і до останнього чинитиме тотальний спротив ворогу.
У складі 158-го смілянського батальйону, а потім 198-го батальйону ТРО він воював під Воєводівкою, у Сєвєродонецьку, а згодом, вже в лавах 113-ї бригади, на Харківському напрямку.
Сергій був істинним Воїном на полі бою. А в колі рідних людей – простим, веселим, щирим«Шаманом», господарем, другом, батьком двох синів.
Та від 27 січня 2026 року для мільйонів українців Сергій Русінов, загиблий поряд зі своєю господою, – це Людина честі, яку не знищити. Ім’я якої звучить гордо і націєтворчо.
Тому ми, побратими «Шамана», просимо Вас гідно вшанувати пам’ять Русінова Сергія Станіславовича та підтримати цю петицію.
Слава Україні! Героям слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Василевська Ольга Станіславівна
13 квітня 2026
2.
Харчук Наталія Сергіївна
13 квітня 2026
3.
Губень Валентина Мечиславівна
13 квітня 2026
4.
Чайковська Уляна Володимирівна
13 квітня 2026
5.
Катречко Інна Олексіївна
13 квітня 2026
6.
Кучеренко Оксана Іванівна
13 квітня 2026
7.
Крижко Ольга Василівна
13 квітня 2026
8.
Тараненко Ірина Володимирівна
13 квітня 2026
9.
Гарасюк Ярослав Федорович
13 квітня 2026
10.
Жаборецький Микола Анатолійович
13 квітня 2026
11.
Якубович Світлана Анатоліївна
13 квітня 2026
12.
Педченко Тетяна Григорівна
13 квітня 2026
13.
Махненко Дарія Анатоліївна
13 квітня 2026
14.
Лисович Уляна Богданівна
13 квітня 2026
15.
Година Ірина Григоріївна
13 квітня 2026
16.
Швед Надія Василівна
13 квітня 2026
17.
Попіль Валентина Броніславівна
13 квітня 2026
18.
Ільченко Микола Вікторович
13 квітня 2026
19.
Гульок Сергій Анатолійович
13 квітня 2026
20.
Давидко Олена Володимирівна
13 квітня 2026
21.
Іфрім Вікторія Сергіївна
13 квітня 2026
22.
Єгорова Світлана Едуардівна
13 квітня 2026
23.
Гадомська Вікторія Олександрівна
13 квітня 2026
24.
Задоя Світлана Миколаївна
13 квітня 2026
25.
Пінчук Яна Володимирівна
13 квітня 2026
26.
Фірманюк Лілія Олегівна
13 квітня 2026
27.
Єгоров Олександр Миколайович
13 квітня 2026
28.
Мандебура Ірина Олександрівна
13 квітня 2026
29.
Кроміна Тетяна Анатоліївна
13 квітня 2026
30.
Пархоменко Ірина Ігорівна
13 квітня 2026
2092
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 84 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.