№22/262946-еп
Про присвоєння звання Героя України ветерану російсько-української війни Русінову Сергію Станіславовичу (посмертно)
Автор (ініціатор): Мотуз Валерій Васильович
Дата оприлюднення: 06 квітня 2026
Шановний пане Президенте!
Звертаємося до Вас із проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) Русінову Сергію Станіславовичу — ветерану російсько-української війни, гідному нащадку козацького роду, Патріоту України.
Життя Сергія Русінова «Шамана» – це шлях борця, сповнений звитяги й подвигів. Це викристалізована ідеологія, просякнута правдолюбством і непідкупністю.
Народився він 23 травня 1967 р. у місті Сєверодвінськ Архангельської області. У річному віці разом із батьками повернувся в Україну, у місто Корсунь-Шевченківський. На землю предків.
Козацька кров, що текла в жилах Сергія з діда-прадіда, незмінно вела його дорогою свободи. Дух боротьби запалювався тоді, коли бачив, як нищать українську націю. Коли палав Майдан. Коли закатували його родича, Героя України Василя Сергієнка. Коли росія цинічно вдерлася в Україну.
Від перших спалахів Майдану він підсилив Самооборону, стояв на блокпостах, їздив до Києва. Ідейно відстоював власну гідність та гідність усієї української нації.
З часів АТО «Шаман» розпочав свою саперну діяльність у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Стояв на Кутарі, працював у саперній парі, яку перевели під Попасну та в інші пекельні місця на межі Донецької та Луганської областей. На той час всього лиш десять саперів забезпечували лінію протяжністю 150 кілометрів. І коли Сергій прикривав, його напарник міг робити свою роботу спокійно і сконцентровано.
Завдяки таким, як Шаман, ми розуміємо високу суть братерства.
Повномасштабна війна ще раз підтвердила: Сергій вбереже своїх і до останнього чинитиме тотальний спротив ворогу.
У складі 158-го смілянського батальйону, а потім 198-го батальйону ТРО він воював під Воєводівкою, у Сєвєродонецьку, а згодом, вже в лавах 113-ї бригади, на Харківському напрямку.
Сергій був істинним Воїном на полі бою. А в колі рідних людей – простим, веселим, щирим«Шаманом», господарем, другом, батьком двох синів.
Та від 27 січня 2026 року для мільйонів українців Сергій Русінов, загиблий поряд зі своєю господою, – це Людина честі, яку не знищити. Ім’я якої звучить гордо і націєтворчо.
Тому ми, побратими «Шамана», просимо Вас гідно вшанувати пам’ять Русінова Сергія Станіславовича та підтримати цю петицію.
Слава Україні! Героям слава!
Звертаємося до Вас із проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) Русінову Сергію Станіславовичу — ветерану російсько-української війни, гідному нащадку козацького роду, Патріоту України.
Життя Сергія Русінова «Шамана» – це шлях борця, сповнений звитяги й подвигів. Це викристалізована ідеологія, просякнута правдолюбством і непідкупністю.
Народився він 23 травня 1967 р. у місті Сєверодвінськ Архангельської області. У річному віці разом із батьками повернувся в Україну, у місто Корсунь-Шевченківський. На землю предків.
Козацька кров, що текла в жилах Сергія з діда-прадіда, незмінно вела його дорогою свободи. Дух боротьби запалювався тоді, коли бачив, як нищать українську націю. Коли палав Майдан. Коли закатували його родича, Героя України Василя Сергієнка. Коли росія цинічно вдерлася в Україну.
Від перших спалахів Майдану він підсилив Самооборону, стояв на блокпостах, їздив до Києва. Ідейно відстоював власну гідність та гідність усієї української нації.
З часів АТО «Шаман» розпочав свою саперну діяльність у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади. Стояв на Кутарі, працював у саперній парі, яку перевели під Попасну та в інші пекельні місця на межі Донецької та Луганської областей. На той час всього лиш десять саперів забезпечували лінію протяжністю 150 кілометрів. І коли Сергій прикривав, його напарник міг робити свою роботу спокійно і сконцентровано.
Завдяки таким, як Шаман, ми розуміємо високу суть братерства.
Повномасштабна війна ще раз підтвердила: Сергій вбереже своїх і до останнього чинитиме тотальний спротив ворогу.
У складі 158-го смілянського батальйону, а потім 198-го батальйону ТРО він воював під Воєводівкою, у Сєвєродонецьку, а згодом, вже в лавах 113-ї бригади, на Харківському напрямку.
Сергій був істинним Воїном на полі бою. А в колі рідних людей – простим, веселим, щирим«Шаманом», господарем, другом, батьком двох синів.
Та від 27 січня 2026 року для мільйонів українців Сергій Русінов, загиблий поряд зі своєю господою, – це Людина честі, яку не знищити. Ім’я якої звучить гордо і націєтворчо.
Тому ми, побратими «Шамана», просимо Вас гідно вшанувати пам’ять Русінова Сергія Станіславовича та підтримати цю петицію.
Слава Україні! Героям слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Візіренко Жанна Станіславівна
06 липня 2026
2.
Вишневська Любов Олегівна
06 липня 2026
3.
Гаврилюк Наталія Михайлівна
06 липня 2026
4.
Моїк Ірина Олександрівна
06 липня 2026
5.
Кучер Олена Дмитрівна
06 липня 2026
6.
Ремарчук Валерія Олександрівна
06 липня 2026
7.
Лаврищева Наталія Борисівна
06 липня 2026
8.
Шевчук Ольга Василівна
06 липня 2026
9.
Спутай Ольга Михайлівна
06 липня 2026
10.
Лунгу Надія Олександрівна
06 липня 2026
11.
Яндюк Наталія Юріївна
06 липня 2026
12.
Гайдаш Денис Сергійович
06 липня 2026
13.
Мартиченко Алла Олександрівна
06 липня 2026
14.
Нападій Ірина Петрівна
06 липня 2026
15.
Келін Марина Олегівна
06 липня 2026
16.
Климко Галина Михайлівна
05 липня 2026
17.
Тарасюк Ольга Анатоліївна
05 липня 2026
18.
Байбузенко Анастасія Сергіївна
05 липня 2026
19.
Кубай Анна Сергіївна
05 липня 2026
20.
Миронова Галина Ігорівна
05 липня 2026
21.
Фарбітна Ніна Петрівна
05 липня 2026
22.
Москвич Наталія Василівна
05 липня 2026
23.
Повзун Антон Миколайович
05 липня 2026
24.
Жук Марина Валентинівна
05 липня 2026
25.
Панкратова Юлія Василівна
05 липня 2026
26.
Бродова Марія Миколаївна
05 липня 2026
27.
Головка Ольга Михайлівна
05 липня 2026
28.
Соханич Ірина Вікторівна
05 липня 2026
29.
Вдовіченко Лариса Юріївна
05 липня 2026
30.
Сердобінцева Олена Вікторівна
05 липня 2026