Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) солдату Зінченку Андрію Вікторовичу — військовослужбовцю Збройних Сил України, який віддано служив Батьківщині та загинув під час виконання бойового завдання 10 вересня 2024 року в Луганській області.
Андрій Зінченко двічі ставав на захист України — у 2015 році та після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Виконуючи обов’язки лінійного наглядача відділення зв’язку, він забезпечував життєво важливу комунікацію для військових підрозділів, ризикуючи власним життям.
Його відданість, мужність і самопожертва є прикладом справжнього героїзму та заслуговують на найвище державне визнання.
№22/262958-еп
Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) солдату Зінченку Андрію Вікторовичу — військовослужбовцю Збройних Сил України, який віддано служив Батьківщині та загинув під час виконання бойового завдання 10 вересня 2024 року в Луганській області.
Андрій Зінченко двічі ставав на захист України — у 2015 році та після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Виконуючи обов’язки лінійного наглядача відділення зв’язку, він забезпечував життєво важливу комунікацію для військових підрозділів, ризикуючи власним життям.
Його відданість, мужність і самопожертва є прикладом справжнього героїзму та заслуговують на найвище державне визнання.
Шановний пане Президенте!
Я, донька Зінченко Олена Андріївна, загиблого військовослужбовця Зінченка Андрія Вікторовича, звертаюся до Вас із проханням присвоїти моєму батькові найвище державне звання — Герой України (посмертно) за його мужність, самопожертву та вірність українському народові.
Андрій Вікторович Зінченко народився 9 червня 1977 року в селі Буряківка Чорнобильського району Київської області. Його дитинство було затьмарене трагедією — після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році родина була змушена покинути рідний дім і переселитися до села Королівка на Макарівщині.
Саме там пройшли його юнацькі роки, там він здобув освіту, сформувався як людина праці, честі та гідності. Після школи працював у колгоспі, не цурався жодної роботи, завжди був відповідальним і щирим.
У рідному селі він створив сім’ю, одружившись із Валентиною. Разом вони виховали двох дітей — мене(доньку Олену) та мого брата(сина Петра). Для нас він був не просто батьком — він був прикладом сили, турботи і справжнього чоловіка.
У 2015 році, коли Україна потребувала захисту, мій батько без вагань став на її оборону. Після демобілізації у 2016 році повернувся до мирного життя, працював у підприємстві «Аґрус розсадник», але з початком повномасштабного вторгнення у 2022 році знову став до лав захисників.
Солдат Андрій Зінченко служив лінійним наглядачем відділення зв’язку батальйону матеріального забезпечення 67-ї окремої механізованої бригади. Він сумлінно виконував свої обов’язки, забезпечуючи зв’язок, від якого залежали життя побратимів і успіх бойових операцій.
10 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Невське Луганської області мій батько зник безвісти.
Ми чекали. Вірили. Молилися.
Та 9 березня 2026 року було офіційно встановлено, що він загинув у бою того ж дня.
Мій батько був звичайною людиною — але в найважчий час став Героєм. Він віддав своє життя за Україну, за наше майбутнє, за свободу кожного з нас.
Прошу Вас вшанувати його подвиг та присвоїти йому звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять і слава Герою.
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.
Суть звернення:
Просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) солдату Зінченку Андрію Вікторовичу — військовослужбовцю Збройних Сил України, який віддано служив Батьківщині та загинув під час виконання бойового завдання 10 вересня 2024 року в Луганській області.
Андрій Зінченко двічі ставав на захист України — у 2015 році та після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. Виконуючи обов’язки лінійного наглядача відділення зв’язку, він забезпечував життєво важливу комунікацію для військових підрозділів, ризикуючи власним життям.
Його відданість, мужність і самопожертва є прикладом справжнього героїзму та заслуговують на найвище державне визнання.