ПЕТИЦІЯ щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Сємєнєнку Анатолію Івановичу, 18.01.1981 р.н.

ПЕТИЦІЯ
щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно)
Сємєнєнку Анатолію Івановичу, 18.01.1981 р.н.

Шановний пане Президенте!

Звертаємося до Вас із проханням розглянути питання про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) Сємєнєнку Анатолію Івановичу, 18 січня 1981 року народження, капітану 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького, командиру 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону, за визначні заслуги перед Україною, виняткову мужність, самопожертву та відданість українському народові.

Анатолій Іванович проходив військову службу з 16 січня 2006 року в лавах 30-ї окремої механізованої бригади, де пройшов шлях від солдата до капітана, командира роти. Його служба була прикладом професійного зростання, відповідальності та лідерства.

З 2014 року він безперервно брав участь у бойових діях, виконуючи завдання в зоні АТО та ООС на найскладніших напрямках: Горіхове, Мар’їнка, Волноваха, Нью-Йорк (Донецька область), Барвінкове та Ізюм (Харківська область). Брав участь у розвідувальних операціях, заходах на позиції противника, а також у складних гуманітарних місіях.

Крім того, Анатолій Іванович тричі виконував миротворчі місії під егідою ООН (Косово, Демократична Республіка Конго), гідно представляючи Україну на міжнародному рівні. Відзначався високою фізичною витривалістю та силою духу, що неодноразово демонстрував як у службі, так і в міжнародних змаганнях.

З початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації він продовжив виконувати бойові завдання у складі свого підрозділу. Під час операції зі звільнення Ізюму проявив особисту відвагу, очоливши вхід підрозділу в місто, рухаючись попереду основних сил. Він завжди був разом із бійцями, координуючи їхні дії і виконуючи разом поставлені задачі.

19 вересня 2022 року поблизу населеного пункту Миколаївка Друга Бахмутського району Донецької області капітан Сємєнєнко, виконуючи бойове завдання з розвідки та відновлення втрачених позицій, особисто очолив штурмову групу. Розуміючи критичность ситуації та ризики для життя бійців, не міг долволити своїм хлопцям йти в це пекло без нього і вважав своїм обов’язком особисто очолювати групу. Перед початком бою він чітко заявив своїм підлеглим: «Я командир цієї роти. Я поїду першим, а ви — за мною», чим підтвердив готовність брати на себе найвищу відповідальність. Кожен свій наказ він підкріплював власною дією. Під час висування підрозділ потрапив під щільний артилерійський, мінометний і танковий обстріл противника. У ході бою отримав смертельне осколкове поранення.

Загибель Анатолія Івановича стала важкою втратою для підрозділу. Він завжди був на найскладніших позиціях і участках, і бійці знали, що він в курсі всіх подій і разом з ними. Його приклад мужності, лідерства та самопожертви врятував життя підлеглих і дозволив підрозділу виконати поставлені завдання. Його життя – еталон офіцерської честі, а його вчинки – приклад безумовної самопожертви заради братів по зброі.

За роки служби він був відзначений численними державними та відомчими нагородами, зокрема орденом «За мужність» III ступеня, орденом Богдана Хмельницького III ступеня, а також іншими відзнаками за бездоганну службу та особисту відвагу.

Рішенням суду від 30 жовтня 2025 року Сємєнєнка Анатолія Івановича визнано загиблим під час виконання бойового завдання із захисту незалежності та територіальної цілісності України.

Анатолій Іванович Сємєнєнко є прикладом справжнього українського офіцера — відданого присязі, мужнього, відповідального та незламного. Його життєвий і бойовий шлях, а також героїчна загибель під час виконання бойового завдання, повністю відповідають найвищим критеріям присвоєння звання Героя України.

З огляду на вищевикладене, просимо Вас підтримати цю ініціативу та ухвалити рішення про присвоєння Сємєнєнку Анатолію Івановичу звання Героя України (посмертно).

З повагою,
_Катерина Сємєнєнко_____
(ПІБ, підпис)

Дата: _05.04.2025_________