№22/263012-еп
Він горів, але врятував інших — Присвоїти звання Героя України (посмертно) Піскунову Руслану Михайловичу
Автор (ініціатор): Піскунова Юлія Михайлівна
Дата оприлюднення: 08 квітня 2026
Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно)
Президенту України
Прошу присвоїти найвище державне звання Героя України (посмертно) Піскунову Руслану Михайловичу, солдату військової частини А0139.
Руслан народився 27 червня 1982 року. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну він без вагань став на захист Батьківщини. Він був не просто військовим — він був людиною великого серця, сином, батьком, чоловіком, братом, другом… Тією людиною, яка вірила в Україну і до останнього подиху стояла за неї.
Служив водієм-електриком відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, був командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів. Разом із побратимами виконував бойові завдання, стримуючи ворога і наближаючи нашу перемогу.
17 листопада 2025 року в районі Костянтинівки Донецької області ворожий дрон влучив у автомобіль, у якому перебував Руслан із побратимами. Удар спричинив сильне загоряння.
У ту страшну мить, коли шансів врятуватися майже не було, Руслан зробив те, що під силу лише справжньому Герою.
Будучи повністю охопленим полум’ям… він знайшов у собі сили вибігти і відкрити двері для побратимів, які не могли самостійно вибратися.
Він горів… але рятував інших.
Він страждав… але думав не про себе.
Цим вчинком він врятував життя.
24 листопада 2025 року його серце зупинилося від отриманих поранень…
Немає слів, які можуть передати біль цієї втрати. Але є правда, яку неможливо заперечити: Руслан віддав своє життя за інших. За своїх побратимів. За Україну. За кожного з нас.
Його подвиг — це більше, ніж мужність. Це приклад найвищої самопожертви, який назавжди залишиться в пам’яті.
Я прошу від імені родини, побратимів і всіх небайдужих: вшанувати його подвиг гідно.
Присвоїти Піскунову Руслану Михайловичу звання Героя України (посмертно).
Щоб його ім’я знала вся Україна.
Щоб його подвиг ніколи не був забутий.
Вічна пам’ять. Вічна слава Герою України.
Президенту України
Прошу присвоїти найвище державне звання Героя України (посмертно) Піскунову Руслану Михайловичу, солдату військової частини А0139.
Руслан народився 27 червня 1982 року. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну він без вагань став на захист Батьківщини. Він був не просто військовим — він був людиною великого серця, сином, батьком, чоловіком, братом, другом… Тією людиною, яка вірила в Україну і до останнього подиху стояла за неї.
Служив водієм-електриком відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, був командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів. Разом із побратимами виконував бойові завдання, стримуючи ворога і наближаючи нашу перемогу.
17 листопада 2025 року в районі Костянтинівки Донецької області ворожий дрон влучив у автомобіль, у якому перебував Руслан із побратимами. Удар спричинив сильне загоряння.
У ту страшну мить, коли шансів врятуватися майже не було, Руслан зробив те, що під силу лише справжньому Герою.
Будучи повністю охопленим полум’ям… він знайшов у собі сили вибігти і відкрити двері для побратимів, які не могли самостійно вибратися.
Він горів… але рятував інших.
Він страждав… але думав не про себе.
Цим вчинком він врятував життя.
24 листопада 2025 року його серце зупинилося від отриманих поранень…
Немає слів, які можуть передати біль цієї втрати. Але є правда, яку неможливо заперечити: Руслан віддав своє життя за інших. За своїх побратимів. За Україну. За кожного з нас.
Його подвиг — це більше, ніж мужність. Це приклад найвищої самопожертви, який назавжди залишиться в пам’яті.
Я прошу від імені родини, побратимів і всіх небайдужих: вшанувати його подвиг гідно.
Присвоїти Піскунову Руслану Михайловичу звання Героя України (посмертно).
Щоб його ім’я знала вся Україна.
Щоб його подвиг ніколи не був забутий.
Вічна пам’ять. Вічна слава Герою України.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Чехранова Наталія Олексіївна
13 квітня 2026
2.
Жаборецький Микола Анатолійович
13 квітня 2026
3.
Педченко Тетяна Григорівна
13 квітня 2026
4.
Махненко Дарія Анатоліївна
13 квітня 2026
5.
Гульок Сергій Анатолійович
13 квітня 2026
6.
Задоя Світлана Миколаївна
13 квітня 2026
7.
Кубай Тетяна Сергіївна
13 квітня 2026
8.
Талаш Лілія Петрівна
13 квітня 2026
9.
Іфрім Вікторія Сергіївна
13 квітня 2026
10.
Гадомська Вікторія Олександрівна
13 квітня 2026
11.
Пінчук Яна Володимирівна
13 квітня 2026
12.
Гарасюк Ярослав Федорович
13 квітня 2026
13.
Фірманюк Лілія Олегівна
13 квітня 2026
14.
Мандебура Ірина Олександрівна
13 квітня 2026
15.
Єгоров Олександр Миколайович
13 квітня 2026
16.
Гаврук Наталія Миколаївна
13 квітня 2026
17.
Дима Надія Дмитрівна
13 квітня 2026
18.
Бондарчук Людмила Василівна
13 квітня 2026
19.
Сидорук Галина Петрівна
13 квітня 2026
20.
Хімчак Василина Іванівна
13 квітня 2026
21.
Дисюк Жанна Іллівна
13 квітня 2026
22.
Рудченко Наталія Володимирівна
13 квітня 2026
23.
Рибак Світлана Федорівна
13 квітня 2026
24.
Базелюк Іванна Ярославівна
13 квітня 2026
25.
Турнова Крістіна Миколаївна
13 квітня 2026
26.
Дубовик Валентина Олександрівна
13 квітня 2026
27.
Романів Наталія Вячеславівна
13 квітня 2026
28.
Коваль Геннадій Михайлович
13 квітня 2026
29.
Семичова Тетяна Іванівна
13 квітня 2026
30.
Палимар Роман Анатолійович
13 квітня 2026
903
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 86 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.