№22/263012-еп
Він горів, але врятував інших — Присвоїти звання Героя України (посмертно) Піскунову Руслану Михайловичу
Автор (ініціатор): Піскунова Юлія Михайлівна
Дата оприлюднення: 08 квітня 2026
Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно)
Президенту України
Прошу присвоїти найвище державне звання Героя України (посмертно) Піскунову Руслану Михайловичу, солдату військової частини А0139.
Руслан народився 27 червня 1982 року. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну він без вагань став на захист Батьківщини. Він був не просто військовим — він був людиною великого серця, сином, батьком, чоловіком, братом, другом… Тією людиною, яка вірила в Україну і до останнього подиху стояла за неї.
Служив водієм-електриком відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, був командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів. Разом із побратимами виконував бойові завдання, стримуючи ворога і наближаючи нашу перемогу.
17 листопада 2025 року в районі Костянтинівки Донецької області ворожий дрон влучив у автомобіль, у якому перебував Руслан із побратимами. Удар спричинив сильне загоряння.
У ту страшну мить, коли шансів врятуватися майже не було, Руслан зробив те, що під силу лише справжньому Герою.
Будучи повністю охопленим полум’ям… він знайшов у собі сили вибігти і відкрити двері для побратимів, які не могли самостійно вибратися.
Він горів… але рятував інших.
Він страждав… але думав не про себе.
Цим вчинком він врятував життя.
24 листопада 2025 року його серце зупинилося від отриманих поранень…
Немає слів, які можуть передати біль цієї втрати. Але є правда, яку неможливо заперечити: Руслан віддав своє життя за інших. За своїх побратимів. За Україну. За кожного з нас.
Його подвиг — це більше, ніж мужність. Це приклад найвищої самопожертви, який назавжди залишиться в пам’яті.
Я прошу від імені родини, побратимів і всіх небайдужих: вшанувати його подвиг гідно.
Присвоїти Піскунову Руслану Михайловичу звання Героя України (посмертно).
Щоб його ім’я знала вся Україна.
Щоб його подвиг ніколи не був забутий.
Вічна пам’ять. Вічна слава Герою України.
Президенту України
Прошу присвоїти найвище державне звання Героя України (посмертно) Піскунову Руслану Михайловичу, солдату військової частини А0139.
Руслан народився 27 червня 1982 року. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну він без вагань став на захист Батьківщини. Він був не просто військовим — він був людиною великого серця, сином, батьком, чоловіком, братом, другом… Тією людиною, яка вірила в Україну і до останнього подиху стояла за неї.
Служив водієм-електриком відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, був командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів. Разом із побратимами виконував бойові завдання, стримуючи ворога і наближаючи нашу перемогу.
17 листопада 2025 року в районі Костянтинівки Донецької області ворожий дрон влучив у автомобіль, у якому перебував Руслан із побратимами. Удар спричинив сильне загоряння.
У ту страшну мить, коли шансів врятуватися майже не було, Руслан зробив те, що під силу лише справжньому Герою.
Будучи повністю охопленим полум’ям… він знайшов у собі сили вибігти і відкрити двері для побратимів, які не могли самостійно вибратися.
Він горів… але рятував інших.
Він страждав… але думав не про себе.
Цим вчинком він врятував життя.
24 листопада 2025 року його серце зупинилося від отриманих поранень…
Немає слів, які можуть передати біль цієї втрати. Але є правда, яку неможливо заперечити: Руслан віддав своє життя за інших. За своїх побратимів. За Україну. За кожного з нас.
Його подвиг — це більше, ніж мужність. Це приклад найвищої самопожертви, який назавжди залишиться в пам’яті.
Я прошу від імені родини, побратимів і всіх небайдужих: вшанувати його подвиг гідно.
Присвоїти Піскунову Руслану Михайловичу звання Героя України (посмертно).
Щоб його ім’я знала вся Україна.
Щоб його подвиг ніколи не був забутий.
Вічна пам’ять. Вічна слава Герою України.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Обоїст Надія Стефанівна
24 травня 2026
2.
Савченко Вікторія Петрівна
24 травня 2026
3.
Пласконіс Наталія Іванівна
24 травня 2026
4.
Кічула Оксана Михайлівна
24 травня 2026
5.
Ліхновська Лілія Іванівна
24 травня 2026
6.
Аргунова Марина Михайлівна
24 травня 2026
7.
Рибакова Ольга Миколаївна
24 травня 2026
8.
Трофимець Наталія Михайлівна
24 травня 2026
9.
Лакатош Ніколетта Юріївна
24 травня 2026
10.
Ковальчук Зінаїда Василівна
24 травня 2026
11.
Гонтарь Анастасія Юріївна
24 травня 2026
12.
Гладюк Анатолій Миколайович
24 травня 2026
13.
Савчук Юлія Петрівна
24 травня 2026
14.
Флінта Анастасія Вікторівна
24 травня 2026
15.
Лавриненко Тамара Миколаївна
24 травня 2026
16.
Вовчок Людмила Ігорівна
24 травня 2026
17.
Качан Вікторія Тарасівна
24 травня 2026
18.
Хомич Тетяна Володимирівна
24 травня 2026
19.
Гладюк Вероніка Анатоліївна
24 травня 2026
20.
Трощенко Анастасія Петрівна
24 травня 2026
21.
Сова Олена Вікторівна
24 травня 2026
22.
Андріїв Ольга Володимирівна
24 травня 2026
23.
Тимощук Катерина Олександрівна
24 травня 2026
24.
Богданова Наталія Олексіївна
24 травня 2026
25.
Клімов Максим Олександрович
24 травня 2026
26.
Сліпко Яна Олександрівна
24 травня 2026
27.
Чещевая Наталія Нуралібеківна
24 травня 2026
28.
Цюпка Надія Павлівна
24 травня 2026
29.
Новосад Ольга Валеріївна
24 травня 2026
30.
Клімова Ольга Максимівна
24 травня 2026
8613
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 45 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.