№22/263048-еп
ПЕТИЦІЯ Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) солдату ПАНАСЮКУ Роману Олеговичу.
Автор (ініціатор): Рагуліна Валерія Олегівна
Дата оприлюднення: 08 квітня 2026
Пане Президенте!
Від імені родини, побратимів та друзів звертаємося до Вас із проханням розглянути питання про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» солдату ПАНАСЮКУ Роману Олеговичу (16.05.1994 р.н.), позивний «КІПІШ».
Служба та бойовий шлях
Роман був призваний на військову службу 18 листопада 2025 року. Після успішного проходження навчання на Яворівському полігоні, з 15 січня 2026 року він став до лав 25-го окремого штурмового батальйону «Рись» (військова частина А4640).
Роман проходив службу на посаді вогнеметника 3-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 4-штурмової роти.
Бути вогнеметником у штурмовому підрозділі — це робота на самій межі можливостей, яка вимагає надзвичайної витривалості та відваги. Позивний «Кіпіш» став символом його невичерпної енергії. Попри постійну небезпеку, Роман залишався світлою та життєрадісною людиною, завжди підтримував побратимів, вселяв у них віру в краще та власним прикладом показував, що таке справжній оптимізм і мужність.
Останній бій та подвиг
26 лютого 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білицьке Покровського району Донецької області, Роман загинув у віці 31 року.
Перебуваючи у складі штурмової групи на одному з найскладніших напрямків — Покровському, Роман до останнього подиху тримав позиції та виконував поставлені завдання. Він віддав своє життя за Україну, за її свободу та за кожного з нас, проявивши самопожертву, яку неможливо забути.
Обґрунтування
Роман Панасюк був людиною великого серця, яка понад усе любила свою родину та свою країну. Його рішення піти у штурмовий батальйон свідчить про свідомий вибір захисника, готового йти у найважчі бої заради майбутнього України.
Він не просто виконував наказ — він жив і боровся з вірою у справедливість. Його внесок у захист держави є неоціненним, а його загибель — величезною втратою для родини ,підрозділу та всієї громади.
Пане Президенте, просимо Вас вшанувати пам'ять нашого Героя та присвоїти ПАНАСЮКУ Роману Олеговичу звання Героя України (посмертно).
Вічна пам'ять захиснику!
Слава Україні! Героям Слава!
Від імені родини, побратимів та друзів звертаємося до Вас із проханням розглянути питання про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» солдату ПАНАСЮКУ Роману Олеговичу (16.05.1994 р.н.), позивний «КІПІШ».
Служба та бойовий шлях
Роман був призваний на військову службу 18 листопада 2025 року. Після успішного проходження навчання на Яворівському полігоні, з 15 січня 2026 року він став до лав 25-го окремого штурмового батальйону «Рись» (військова частина А4640).
Роман проходив службу на посаді вогнеметника 3-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 4-штурмової роти.
Бути вогнеметником у штурмовому підрозділі — це робота на самій межі можливостей, яка вимагає надзвичайної витривалості та відваги. Позивний «Кіпіш» став символом його невичерпної енергії. Попри постійну небезпеку, Роман залишався світлою та життєрадісною людиною, завжди підтримував побратимів, вселяв у них віру в краще та власним прикладом показував, що таке справжній оптимізм і мужність.
Останній бій та подвиг
26 лютого 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білицьке Покровського району Донецької області, Роман загинув у віці 31 року.
Перебуваючи у складі штурмової групи на одному з найскладніших напрямків — Покровському, Роман до останнього подиху тримав позиції та виконував поставлені завдання. Він віддав своє життя за Україну, за її свободу та за кожного з нас, проявивши самопожертву, яку неможливо забути.
Обґрунтування
Роман Панасюк був людиною великого серця, яка понад усе любила свою родину та свою країну. Його рішення піти у штурмовий батальйон свідчить про свідомий вибір захисника, готового йти у найважчі бої заради майбутнього України.
Він не просто виконував наказ — він жив і боровся з вірою у справедливість. Його внесок у захист держави є неоціненним, а його загибель — величезною втратою для родини ,підрозділу та всієї громади.
Пане Президенте, просимо Вас вшанувати пам'ять нашого Героя та присвоїти ПАНАСЮКУ Роману Олеговичу звання Героя України (посмертно).
Вічна пам'ять захиснику!
Слава Україні! Героям Слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Тишко Наталія Вікторівна
08 липня 2026
2.
Яневич-Федишина Ольга Олександрівна
08 липня 2026
3.
Рибалко Любов Василівна
08 липня 2026
4.
Хомич Галина Борисівна
08 липня 2026
5.
Полюхович Ірина Карпівна
08 липня 2026
6.
Грінчішіна Ксенія Юріївна
08 липня 2026
7.
Шумаєва Людмила Ігорівна
08 липня 2026
8.
Лаврищева Наталія Борисівна
08 липня 2026
9.
Козицька Аліна Сергіївна
08 липня 2026
10.
Боднар Наталія Корнеліївна
07 липня 2026
11.
Мирошник Вікторія Леонідівна
07 липня 2026
12.
Рикун Ірина Борисівна
07 липня 2026
13.
Сіробаба Юлія Григорівна
07 липня 2026
14.
Гриб Катерина Сергіївна
07 липня 2026
15.
Бетюга Ольга Стефанівна
07 липня 2026
16.
Сапетна Ніна Михайлівна
07 липня 2026
17.
Гриценко Євгенія Левонівна
07 липня 2026
18.
Шукліна Ольга Володимирівна
07 липня 2026
19.
Герман Марина Володимирівна
07 липня 2026
20.
Келеман Тетяна Миколаївна
07 липня 2026
21.
Соловйова Марія Юріївна
07 липня 2026
22.
Рибіна Олена Іванівна
07 липня 2026
23.
Молчанова Ольга Леонідівна
07 липня 2026
24.
Толок Оксана Сергіївна
07 липня 2026
25.
Морару Ольга Василівна
07 липня 2026
26.
Коломієць Наталія Володимирівна
07 липня 2026
27.
Остапенко Тетяна Леонідівна
07 липня 2026
28.
Стасюк Ярослава Валеріївна
07 липня 2026
29.
Шевченко Катерина Іванівна
07 липня 2026
30.
Пузько Лариса Юріївна
07 липня 2026