№22/263048-еп
ПЕТИЦІЯ Присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) солдату ПАНАСЮКУ Роману Олеговичу.
Автор (ініціатор): Рагуліна Валерія Олегівна
Дата оприлюднення: 08 квітня 2026
Пане Президенте!
Від імені родини, побратимів та друзів звертаємося до Вас із проханням розглянути питання про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» солдату ПАНАСЮКУ Роману Олеговичу (16.05.1994 р.н.), позивний «КІПІШ».
Служба та бойовий шлях
Роман був призваний на військову службу 18 листопада 2025 року. Після успішного проходження навчання на Яворівському полігоні, з 15 січня 2026 року він став до лав 25-го окремого штурмового батальйону «Рись» (військова частина А4640).
Роман проходив службу на посаді вогнеметника 3-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 4-штурмової роти.
Бути вогнеметником у штурмовому підрозділі — це робота на самій межі можливостей, яка вимагає надзвичайної витривалості та відваги. Позивний «Кіпіш» став символом його невичерпної енергії. Попри постійну небезпеку, Роман залишався світлою та життєрадісною людиною, завжди підтримував побратимів, вселяв у них віру в краще та власним прикладом показував, що таке справжній оптимізм і мужність.
Останній бій та подвиг
26 лютого 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білицьке Покровського району Донецької області, Роман загинув у віці 31 року.
Перебуваючи у складі штурмової групи на одному з найскладніших напрямків — Покровському, Роман до останнього подиху тримав позиції та виконував поставлені завдання. Він віддав своє життя за Україну, за її свободу та за кожного з нас, проявивши самопожертву, яку неможливо забути.
Обґрунтування
Роман Панасюк був людиною великого серця, яка понад усе любила свою родину та свою країну. Його рішення піти у штурмовий батальйон свідчить про свідомий вибір захисника, готового йти у найважчі бої заради майбутнього України.
Він не просто виконував наказ — він жив і боровся з вірою у справедливість. Його внесок у захист держави є неоціненним, а його загибель — величезною втратою для родини ,підрозділу та всієї громади.
Пане Президенте, просимо Вас вшанувати пам'ять нашого Героя та присвоїти ПАНАСЮКУ Роману Олеговичу звання Героя України (посмертно).
Вічна пам'ять захиснику!
Слава Україні! Героям Слава!
Від імені родини, побратимів та друзів звертаємося до Вас із проханням розглянути питання про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» солдату ПАНАСЮКУ Роману Олеговичу (16.05.1994 р.н.), позивний «КІПІШ».
Служба та бойовий шлях
Роман був призваний на військову службу 18 листопада 2025 року. Після успішного проходження навчання на Яворівському полігоні, з 15 січня 2026 року він став до лав 25-го окремого штурмового батальйону «Рись» (військова частина А4640).
Роман проходив службу на посаді вогнеметника 3-го штурмового відділення 2-го штурмового взводу 4-штурмової роти.
Бути вогнеметником у штурмовому підрозділі — це робота на самій межі можливостей, яка вимагає надзвичайної витривалості та відваги. Позивний «Кіпіш» став символом його невичерпної енергії. Попри постійну небезпеку, Роман залишався світлою та життєрадісною людиною, завжди підтримував побратимів, вселяв у них віру в краще та власним прикладом показував, що таке справжній оптимізм і мужність.
Останній бій та подвиг
26 лютого 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білицьке Покровського району Донецької області, Роман загинув у віці 31 року.
Перебуваючи у складі штурмової групи на одному з найскладніших напрямків — Покровському, Роман до останнього подиху тримав позиції та виконував поставлені завдання. Він віддав своє життя за Україну, за її свободу та за кожного з нас, проявивши самопожертву, яку неможливо забути.
Обґрунтування
Роман Панасюк був людиною великого серця, яка понад усе любила свою родину та свою країну. Його рішення піти у штурмовий батальйон свідчить про свідомий вибір захисника, готового йти у найважчі бої заради майбутнього України.
Він не просто виконував наказ — він жив і боровся з вірою у справедливість. Його внесок у захист держави є неоціненним, а його загибель — величезною втратою для родини ,підрозділу та всієї громади.
Пане Президенте, просимо Вас вшанувати пам'ять нашого Героя та присвоїти ПАНАСЮКУ Роману Олеговичу звання Героя України (посмертно).
Вічна пам'ять захиснику!
Слава Україні! Героям Слава!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Колотуша Людмила Миколаївна
13 квітня 2026
2.
Трушко Анатолій Анатолійович
13 квітня 2026
3.
Фельдман Володимир Ісаакович
13 квітня 2026
4.
Свищ Андрій Павлович
13 квітня 2026
5.
Пухка Оксана Володимирівна
13 квітня 2026
6.
Костюк Інна Іванівна
13 квітня 2026
7.
Грінечко Лілія Віталіївна
13 квітня 2026
8.
Кушнір Юліана Анатоліївна
13 квітня 2026
9.
Пархета Тетяна Миколаївна
13 квітня 2026
10.
Яковенко Наталія Іванівна
13 квітня 2026
11.
Кардаш Олена Михайлівна
13 квітня 2026
12.
Слойко Ірина Степанівна
13 квітня 2026
13.
Полякова Анжеліка Володимирівна
13 квітня 2026
14.
Думич Ольга Юліанівна
13 квітня 2026
15.
Боднар Галина Петрівна
13 квітня 2026
16.
Фринцко Сергій Михайлович
13 квітня 2026
17.
Войтович Поліна Володимирівна
13 квітня 2026
18.
Обушко Ірина Степанівна
13 квітня 2026
19.
Кардаш Віра Григорівна
13 квітня 2026
20.
Куликовська Марія Василівна
13 квітня 2026
21.
Кардаш Марія Михайлівна
13 квітня 2026
22.
Федорова Олена Василівна
13 квітня 2026
23.
Федунова Наталія Олексіївна
13 квітня 2026
24.
Євсєєва Наталія Віталіївна
13 квітня 2026
25.
Филимонова Ірина Іванівна
13 квітня 2026
26.
Караговський Олексій Васильович
13 квітня 2026
27.
Герасименко Олександр Максимович
13 квітня 2026
28.
Кардаш Наталія Іванівна
13 квітня 2026
29.
Піскун Людмила Євгенівна
13 квітня 2026
30.
Гарбузенко Ольга Сергіївна
13 квітня 2026
2052
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 86 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.