№22/263400-еп
Присвоєння звання героя України (посмертно) Кулешову Олексію Сергійовичу
Автор (ініціатор): Руденко Аліна Олексіївна
Дата оприлюднення: 17 квітня 2026
Прошу Президента України розглянути питання щодо присвоєння звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю Кулешову Олексію Сергійовичу, 20 жовтня 1973 року народження, військовослужбовцю 108-ї окремої бригади територіальної оборони, військова частина А7036.
У найтяжчий для України час Олексій Сергійович без вагань став на захист Батьківщини, прийнявши свій військовий обов’язок з честю, гідністю та відданістю українському народові.
Лише на шостий день після призову, 06 січня 2026 року, під час виконання військового обов’язку він трагічно загинув внаслідок удару авіаційної бомби, віддавши за свободу та незалежність України найцінніше — власне життя.
Попри короткий термін служби, його вчинок став проявом справжньої мужності та самопожертви. Він не ховався, не уникав відповідальності, не відступив перед небезпекою, а став до лав захисників України тоді, коли цього найбільше потребувала держава.
Олексій Сергійович був не лише Захисником України, а й гідною людиною, яку поважали всі, хто його знав. Він закінчив Павлоградський машинобудівний технікум за спеціальністю гірнича справа, після чого проходив строкову службу в армії у Полтавській області. Пізніше працював майстром на шахті ім. Сташкова, де здобув повагу колег завдяки професіоналізму, порядності та людяності.
Був нагороджений Знаком пошани міста Павлоград за заслуги перед громадою.(посмертно)
Він був люблячим батьком доньки та сина, турботливим дідусем двох онучок, яких безмежно любив. Для своєї родини був опорою, захистом та прикладом справжнього чоловіка.
Олексій Сергійович був доброю, м’якою та чуйною людиною. Він ніколи не проходив повз чужу біду, завжди допомагав тим, хто цього потребував, і жив за принципами честі, людяності та справедливості.
Його родина вже несе тяжкий тягар цієї війни — зять Олексія Сергійовича понад два роки перебуває у ворожому полоні після бойових дій на Запорізькому напрямку. Попри біль та переживання за рідних, Олексій Сергійович сам став на захист України.
Для родини надзвичайно важливо, щоб пам’ять про нього жила в серцях людей, щоб його подвиг і його ім’я не були забуті, щоб Україна пам’ятала, якою світлою, мужньою та гідною людиною він був.
Його самопожертва, відданість Україні, сила духу та готовність віддати життя за Батьківщину заслуговують на найвище державне визнання.
Просимо присвоїти Кулешову Олексію Сергійовичу звання Герой України (посмертно).
У найтяжчий для України час Олексій Сергійович без вагань став на захист Батьківщини, прийнявши свій військовий обов’язок з честю, гідністю та відданістю українському народові.
Лише на шостий день після призову, 06 січня 2026 року, під час виконання військового обов’язку він трагічно загинув внаслідок удару авіаційної бомби, віддавши за свободу та незалежність України найцінніше — власне життя.
Попри короткий термін служби, його вчинок став проявом справжньої мужності та самопожертви. Він не ховався, не уникав відповідальності, не відступив перед небезпекою, а став до лав захисників України тоді, коли цього найбільше потребувала держава.
Олексій Сергійович був не лише Захисником України, а й гідною людиною, яку поважали всі, хто його знав. Він закінчив Павлоградський машинобудівний технікум за спеціальністю гірнича справа, після чого проходив строкову службу в армії у Полтавській області. Пізніше працював майстром на шахті ім. Сташкова, де здобув повагу колег завдяки професіоналізму, порядності та людяності.
Був нагороджений Знаком пошани міста Павлоград за заслуги перед громадою.(посмертно)
Він був люблячим батьком доньки та сина, турботливим дідусем двох онучок, яких безмежно любив. Для своєї родини був опорою, захистом та прикладом справжнього чоловіка.
Олексій Сергійович був доброю, м’якою та чуйною людиною. Він ніколи не проходив повз чужу біду, завжди допомагав тим, хто цього потребував, і жив за принципами честі, людяності та справедливості.
Його родина вже несе тяжкий тягар цієї війни — зять Олексія Сергійовича понад два роки перебуває у ворожому полоні після бойових дій на Запорізькому напрямку. Попри біль та переживання за рідних, Олексій Сергійович сам став на захист України.
Для родини надзвичайно важливо, щоб пам’ять про нього жила в серцях людей, щоб його подвиг і його ім’я не були забуті, щоб Україна пам’ятала, якою світлою, мужньою та гідною людиною він був.
Його самопожертва, відданість Україні, сила духу та готовність віддати життя за Батьківщину заслуговують на найвище державне визнання.
Просимо присвоїти Кулешову Олексію Сергійовичу звання Герой України (посмертно).
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Кучерява Тетяна Василівна
18 квітня 2026
2.
Ярош Олена Василівна
18 квітня 2026
3.
Гайдамаченко Олена Олексіївна
18 квітня 2026
4.
Сотник Діана Сергіївна
18 квітня 2026
5.
Духнич Анастасія Наріманівна
18 квітня 2026
6.
Гудзь Тетяна Григорівна
18 квітня 2026
7.
Купренко Олеся Сананівна
18 квітня 2026
8.
Вовк Людмила Володимирівна
18 квітня 2026
9.
Маллік Юлія Осипівна
18 квітня 2026
10.
Дягель Владислав Миколайович
18 квітня 2026
11.
Домашовець Світлана Вікторівна
18 квітня 2026
12.
Агібалова Марина Костянтинівна
18 квітня 2026
13.
Звір Вікторія Володимирівна
18 квітня 2026
14.
Підцерковна Олександра Олексіївна
18 квітня 2026
15.
Новоставська Ганна Анатоліївна
18 квітня 2026
16.
Вахняк Наталія Степанівна
17 квітня 2026
17.
Машков Андрій Валентинович
17 квітня 2026
18.
Романів Богдана Григорівна
17 квітня 2026
19.
Мороз Лариса Анатоліївна
17 квітня 2026
20.
Чухрай Олена Миколаївна
17 квітня 2026
21.
Кривчук Леся Володимирівна
17 квітня 2026
22.
Цепак Надія Іванівна
17 квітня 2026
23.
Шкурей Олександр Андрійович
17 квітня 2026
24.
Чистякова Богдана Вікторівна
17 квітня 2026
25.
Хімчак Василина Іванівна
17 квітня 2026
26.
Козаченко Олена Андріївна
17 квітня 2026
27.
Цюпак Марія Григорівна
17 квітня 2026
28.
Юркевич Лілія Леонідівна
17 квітня 2026
29.
Ющишин Оксана Ігорівна
17 квітня 2026
30.
Іванова Анна Анатоліївна
17 квітня 2026
180
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 91 день
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.