Про присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому солдату Міщенку Георгію Валерійовичу
Шановний пане Президенте!
Я Готра Наталя Павлівна, дружина загиблого військовослужбовця, звертаюся з проханням присвоїти найвище державне звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові — старшому солдату Міщенку Георгію Валерійовичу за його виняткову мужність, героїзм, відданість українському народу та самопожертву в боротьбі за незалежність і територіальну цілісність України.
З 22 травня 2020 року Георгій Валерійович проходив військову службу за контрактом у складі 38 зенітного ракетного полку. Неодноразово брав участь у проведенні операції Об’єднаних сил на території Луганської та Донецької областей.
З 24 лютого 2022 року брав безпосередню участь у відсічі збройної агресії російської федерації на території Миколаївської та Херсонської областей, проявляючи стійкість, рішучість та особисту мужність.
У складі зенітної ракетної обслуги виконував бойові завдання з прикриття повітряного простору. Під його керуванням бойовою машиною ЗРК «Оса» неодноразово виводив побратимів і техніку з-під ворожих ударів, рятуючи життя.
У період з 24.02.2022 по 29.12.2025 рр. безпосередньо брав участь у знищенні понад 20 повітряних цілей противника (з підтвердженням).
З 16.03.2026 року виконував бойові завдання у складі екіпажу FPV-перехоплювачів «Усман», де разом із побратимами знищив ще 12 повітряних цілей противника.
27 березня 2026 року поблизу н.п. Урожайне Херсонської області під час переміщення між позиціями в автомобіль, яким він керував, влучив ворожий FPV-дрон. Під час евакуації до лікарні він загинув.
Мій чоловік був не просто військовим.
Йому було лише 25 років… Він був дуже молодий, у нього було ще ціле життя попереду.
Він був найкращим чоловіком — люблячим, турботливим, сильним.
І найкращим у світі татом для наших дітей, які тепер ростимуть без його обіймів, без його голосу, без його любові…
У нього залишилися діти, які втратили найдорожче — свого тата.
Залишилася бабуся яка замінила йому маму, для якої цей біль неможливо передати словами.
І залишилася я — дружина, яка втратила свою опору, свою любов, свій всесвіт.
Ще друзі та інші близькі родичі, для яких ця втрата є непоправною.
Він віддав найцінніше — своє життя — за Україну, за наше майбутнє, за життя інших.
Його мужність, самопожертва і відданість заслуговують на найвищу державну нагороду.
Прошу присвоїти старшому солдату Міщенку Георгію Валерійовичу звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять Герою.
Слава Україні!