Шановний пане президенте Володимир Олександрович!
Прошу вас присвоїти почесне звання Героя України(посмертно) моєму синові,молодшому сержанту Дмитру Олександровичу Голубінському
Мій син народився 19 квітня 1994році,в Молдові,але коли він був ще зовсім дитиною,ми переїхали до села Заболотне,на той час Кржопільського району Вінницької області,яке стало для нього справжнім домом.Тут він закінчив школу,згодом навчався у коледжі в Ладижині,а потім вступив до Вінницького національного аграрного університету.Його життя було сповнене планів та надій:у 2016 році у Дмитра народилася донечка Еліна,яку він безмежно любив,заради якої мріяв про мирне майбутнє.Він мав би виховувати дитину,ростити сади й будувати мирну Україну,але 24 лютого 2022 року все для нас змінилось назавжди.З перших годин повномасштабного вторгнення,мій син,не вагаючись,став на захист України та своєї сім'ї.
Дмитро служив начальником радіолокаційної станції взводу перехоплювачів безпілотників у військовій частині А 4972.Як і в мирному житті,на цій війні він був наполегливим та відповідальним.Отримав звання молодшого сержанта,та статус Учасника Бойових дій.Він був символом вірноті, мужності та сили.Проте 19 березня 2026 року війна обірвала його життя поблизу села Визирка на Одещині-мінно-вибухові травми виявились не сумісні з життям.Він віддав найдорожче-своє життя заради вільної та незламної України.
Тепер він буде вірним янголом охоронцем для матері,донечки,брата,міцним крилом з небес для побратимів.
Вічна пам'ять усім Героям,які поклали життя за майбутнє України.