Присвоєння звання Героя України посмертно.

Шановний пане Президенте!

Я, мати загиблого військовослужбовця, Ярош Світлана Олексіївна, звертаюся до Вас з проханням розглянути питання про присвоєння найвищого державного звання — Герой України (посмертно) — солдату Ярошу Руслану Миколайовичу (позивний «Майор»), 26 квітня 1977 року народження.

Ярош Руслан Миколайович проходив військову службу у складі 77-ї окремої аеромобільної Наддніпрянської бригади — підрозділі, який щоденно стоїть на захисті України та її народу.

Впродовж усього періоду служби Руслан мужньо та самовіддано виконував бойові завдання на найнебезпечніших напрямках фронту, проявляючи високий моральний дух, відповідальність і беззаперечну відданість військовій присязі. Жив за принципом: «Якщо не я, то хто?». Користувався повагою серед побратимів, був вимогливим до себе та завжди приходив на допомогу іншим, навіть ризикуючи власним життям.

Руслан проходив службу на посаді старшого солдата, працюючи водієм, що є однією з найважчих психологічних робіт на війні. Він вивозив бійців на позиції та забирав їх, а також надавав допомогу пораненим, транспортував 200-тих і 300-тих, рятуючи багатьом хлопцям життя. Його професіоналізм та мужність стали важливими у найскладніших ситуаціях, коли потрібна була швидка реакція та відвага.

Руслан був у найгарячіших точках фронту — у Бахмуті та Харкові. Він мужньо виконував свої обов’язки, ризикуючи власним життям, щоб врятувати своїх побратимів і забезпечити ефективне виконання бойових завдань.

Особливо важливим є той факт, що Руслан не тільки безпосередньо боровся на фронті, але й за своєю ініціативою проявив величезну мужність і рішучість після того, як вийшов з окупації. Лише у вересні 2022 року, після того, як родина була змушена виїхати з тимчасово окупованої Херсонщини і оселитись в Одесі, Руслан, не вагаючись, пішов до лав Збройних Сил України. Він зробив це самостійно, відчуваючи відповідальність за захист рідної землі, навіть у той момент, коли багато хто з наших громадян ще перебував у глибокому шоку від окупації та втрат.

17 липня 2025 року Ярош Руслан Миколайович загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Лозова Харківської області, мужньо боронячи українську землю від ворога. Руслан до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та українському народові. Він віддав найцінніше — своє життя — за нашу свободу, мирне небо та територіальну цілісність України.

Після його загибелі залишилися дві доньки (повнолітні), дружина, сестра, мати та батько (інвалід ІІ групи, загальне захворювання, спричинене порушенням опорно-рухового апарату), які втратили батька, брата та сина. Для родини ця втрата є непоправною, а для держави — це ще одне свідчення високої ціни, яку Україна платить за свободу та незалежність.

Під час окупації Херсонщини Руслан постійно допомагав нашим бійцям, відстоював територію нашої держави, працював на благо країни, збирав та передавав необхідну інформацію про ворога.

Присвоєння звання Героя України Ярошу Руслану Миколайовичу стане гідним вшануванням його мужності, жертовності та незламності, а також підтвердженням того, що навіть після важких втрат, важливий кожен акт героїзму, навіть на рівні найменших кроків.

З повагою,
мати загиблого військовослужбовця
Ярош Світлана Олексіївна.