№22/263760-еп
Присвоєння звання ,,Герой України,, (посмертно) військовослужбовцю Петренко Богдану Сергійовичу ,,БОДЬО,,
Автор (ініціатор): Петренко Ірина Володимирівна
Дата оприлюднення: 27 квітня 2026
Шановний пане Президенте України! Звертаюся до Вас з болем і великою надією розглянути питання щодо присвоєння звання Герой України (посмертно) моєму чоловікові , солдату Петренко Богдану Сергійовичу ,,Бодьо,, , який віддав своє життя за Україну, проявивши незламну мужність, відвагу та самопожертву під час виконання бойового завдання.
З перших днів повномаштабного вторгнення Богдан не вагався ні хвилини пішов добровольцем – не чекаючи повісток, не шукаючи виправдань. Зробив цей вибір серцем. Бо не міг інакше. Залишив дім, обійми дружини, маленькі ручки донечки... і пішов захищати те, що було для нього найдорожчим – свою родину , свою землю, своє майбутнє. У нього не було страху, який зупиняє. Була любов, яка веде вперед.
Свою службу проходив у лавах 118-ї окремої бригади територіальної оборони імені отамана Лютого-Лютенка, в 159 батальйоні, в/ч А 7325 на посаді – снайпер-стрілець. Мав позивний ,,Бодьо,,.
Тримав оборону в найгарячіших точках – там, де було найважче, де кожен день був боротьбою за життя. Стояв до кінця, не відступаючи та не здаючись.
У листопаді 23-го, під Бахмутом, під час запеклих боїв отримав поранення та контузію. Це був один із тих моментів, коли війна залишає свій слід назавжди… Його евакуювали з поля бою, вирвавши з рук небезпеки, але не зламавши його дух.
Після лікування не залишив службу. Повернувся до строю – такий же відданий, сильний і незламний. Деякий час ніс службу на ППО, захищаючи небо і спокій мирних людей , тримаючи ще один важливий рубіж оборони. Згодом його шлях поліг на тривожний Сумський напрямок. Там, де постійна напруга, де ворог близько, де кожен день – це випробування на витримку і віру. Але найтяжчим і останнім для нього виявився Покровський напрямок. Там він провів 45 днів безперервних боїв , утримуючи позицію під постійним вогневим тиском ворога. Це був час , коли їжа і вода ставали на вагу золота, коли їх бракувало, коли кожен ковток і кожен шматок був на межі можливостей. Постійні обстріли, напруга, відсутність будь-яких умов для відпочинку – усе це ставало щоденною реальністю.
Саме там, 30 серпня 2024року, в н.п. Мемрик, Покровського р-ну, Донецької області, в запеклому бою, прикриваючи відхід своїх побратимів, отримав смертельне поранення. Його життя обірвалося там, де народжуються Герої… На полі бою…
Його подвиг є прикладом справжнього героїзму, відданості Батьківщині та заслуговує на найвище державне визнання.
З перших днів повномаштабного вторгнення Богдан не вагався ні хвилини пішов добровольцем – не чекаючи повісток, не шукаючи виправдань. Зробив цей вибір серцем. Бо не міг інакше. Залишив дім, обійми дружини, маленькі ручки донечки... і пішов захищати те, що було для нього найдорожчим – свою родину , свою землю, своє майбутнє. У нього не було страху, який зупиняє. Була любов, яка веде вперед.
Свою службу проходив у лавах 118-ї окремої бригади територіальної оборони імені отамана Лютого-Лютенка, в 159 батальйоні, в/ч А 7325 на посаді – снайпер-стрілець. Мав позивний ,,Бодьо,,.
Тримав оборону в найгарячіших точках – там, де було найважче, де кожен день був боротьбою за життя. Стояв до кінця, не відступаючи та не здаючись.
У листопаді 23-го, під Бахмутом, під час запеклих боїв отримав поранення та контузію. Це був один із тих моментів, коли війна залишає свій слід назавжди… Його евакуювали з поля бою, вирвавши з рук небезпеки, але не зламавши його дух.
Після лікування не залишив службу. Повернувся до строю – такий же відданий, сильний і незламний. Деякий час ніс службу на ППО, захищаючи небо і спокій мирних людей , тримаючи ще один важливий рубіж оборони. Згодом його шлях поліг на тривожний Сумський напрямок. Там, де постійна напруга, де ворог близько, де кожен день – це випробування на витримку і віру. Але найтяжчим і останнім для нього виявився Покровський напрямок. Там він провів 45 днів безперервних боїв , утримуючи позицію під постійним вогневим тиском ворога. Це був час , коли їжа і вода ставали на вагу золота, коли їх бракувало, коли кожен ковток і кожен шматок був на межі можливостей. Постійні обстріли, напруга, відсутність будь-яких умов для відпочинку – усе це ставало щоденною реальністю.
Саме там, 30 серпня 2024року, в н.п. Мемрик, Покровського р-ну, Донецької області, в запеклому бою, прикриваючи відхід своїх побратимів, отримав смертельне поранення. Його життя обірвалося там, де народжуються Герої… На полі бою…
Його подвиг є прикладом справжнього героїзму, відданості Батьківщині та заслуговує на найвище державне визнання.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Тарнавська Наталія Романівна
13 червня 2026
2.
Позднякова Любов Анатоліївна
13 червня 2026
3.
Бартиш Ірина Іванівна
13 червня 2026
4.
Владика Майя Володимирівна
13 червня 2026
5.
Далецька Ольга Василівна
13 червня 2026
6.
Говдиш Наталя Миколаївна
13 червня 2026
7.
Манько Альбіна Романівна
13 червня 2026
8.
Венгрова Ілона Володимирівна
13 червня 2026
9.
Нецкар Ірина Ігорівна
13 червня 2026
10.
Коваленко Світлана Іванівна
13 червня 2026
11.
Листуха Наталія Миколаївна
13 червня 2026
12.
Бакунович Тетяна Володимирівна
13 червня 2026
13.
Шевченко Ігор Сергійович
13 червня 2026
14.
Бородай Мирослава Борисівна
13 червня 2026
15.
Дацько Оксана Сергіївна
12 червня 2026
16.
Василюк Катерина Володимирівна
12 червня 2026
17.
Маліновська Вікторія Миколаївна
12 червня 2026
18.
Скороход Марія Павлівна
12 червня 2026
19.
Ковальчук Марія Богданівна
12 червня 2026
20.
Маслюченко Ганна Сергіївна
12 червня 2026
21.
Іваниш Юлія Василівна
12 червня 2026
22.
Тимочко Софія Степанівна
12 червня 2026
23.
Вічко Мар'яна Михайлівна
12 червня 2026
24.
Продан Леся Михайлівна
12 червня 2026
25.
Яворська Олена Іванівна
12 червня 2026
26.
Кньовець Юлія Анатоліївна
12 червня 2026
27.
Кравченко Вероніка Олександрівна
12 червня 2026
28.
Вус Богдана Дмитрівна
12 червня 2026
29.
Вауліна Інга Віталіївна
12 червня 2026
30.
Гулянська Мар'яна Михайлівна
12 червня 2026
11260
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 45 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.