Присвоїти звання Герой України (посмертно) Перзі Олександру Григоровичу, який ціною власного життя врятував 12-річну дитину під час теракту в Києві

Шановний пане Президенте України!

Прошу Вас розглянути питання про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” посмертно Перзі Олександру Григоровичу, працівнику ЖЕД-103 Голосіївського району міста Києва, який ціною власного життя врятував 12-річну дитину під час теракту в Голосіївському районі міста Києва 18 квітня 2026 року.

За наявною публічною інформацією, 18 квітня 2026 року у Голосіївському районі Києва озброєний нападник відкрив вогонь по цивільних людях. Ця подія кваліфікована Службою безпеки України як терористичний акт. Серед постраждалих був 12-річний хлопчик Артем.

У момент, коли нападник знову відкрив вогонь у бік дитини, Олександр Григорович Перга, відомий місцевим мешканцям як “дядя Саша”, підбіг до хлопчика та закрив його собою. Унаслідок цього Олександр Григорович отримав тяжкі кульові поранення печінки, шлунку та кишківника. Лікарі понад добу боролися за його життя, проте 20 квітня 2026 року він помер у лікарні.

Цей вчинок є прикладом найвищої людяності, мужності та самопожертви. Олександр Перга не був військовослужбовцем, поліцейським чи охоронцем. Він був звичайною цивільною людиною, працівником комунальної сфери, який у критичний момент, усвідомлюючи смертельну небезпеку, не втік і не залишив дитину саму перед озброєним нападником, а свідомо став між дитиною і кулями.

Саме такі дії відповідають суті поняття “визначний геройський вчинок”, за який згідно зі Статутом звання Герой України може бути присвоєно звання Герой України з врученням ордена “Золота Зірка”.

Олександр Григорович Перга з 2021 року працював робітником із комплексного прибирання у Голосіївському районі Києва. Місцеві мешканці знали його як добру, привітну, працьовиту та небайдужу людину, яка дбала не лише про чистоту, а й про людяність у своєму мікрорайоні. Він допомагав мешканцям, висаджував дерева, прикрашав ялинку для дітей, пригощав дітей солодощами. Для багатьох місцевих дітей він був не просто двірником, а “дядьою Сашею”, людиною, якій довіряли і яку любили.

Його останній вчинок — це не випадковість, а прояв характеру людини, яка все життя була поруч із людьми та допомагала іншим. У вирішальний момент він зробив найвищий моральний вибір — пожертвував собою заради життя дитини.

Прошу Президента України:

1. Присвоїти Перзі Олександру Григоровичу звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” посмертно.

2. Доручити Офісу Президента України, Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України, Київській міській державній адміністрації, Київській міській військовій адміністрації та іншим компетентним органам невідкладно зібрати й перевірити всі необхідні матеріали щодо героїчного вчинку Олександра Григоровича Перги, зокрема записи камер відеоспостереження, записи бодікамер поліцейських, медичні документи, матеріали кримінального провадження, свідчення очевидців, інформацію з місця роботи та інші підтвердження.

3. Забезпечити належне державне вшанування пам’яті Олександра Григоровича Перги як цивільної людини, яка під час терористичного акту врятувала дитину ціною власного життя.

Олександр Григорович Перга своїм вчинком довів, що Герої України — це не лише ті, хто має зброю або посаду, а й ті, хто в найстрашніший момент здатен стати на захист життя іншої людини.

Його подвиг має бути визнаний державою.

Вічна пам’ять Олександру Григоровичу Перзі.