№22/263808-еп
Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) солдату Національної гвардії України Амельченку Дмитру Сергійовичу
Автор (ініціатор): Шемет Тетяна Сергіївна
Дата оприлюднення: 28 квітня 2026
Шановний пане Президенте!
Звертаюся до Вас від імені дружини, двох неповнолітніх діток, які залишилися сиротами, родичів та друзів з проханням присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) уродженцю м.Шостки, Сумської області, справжньому патріоту, мужньому захиснику нашої держави, солдату Національної гвардії України Амельченку Дмитру Сергійовичу 24.07.1988 року народження.
У 2024 році Дмитро Амельченко добровільно став до лав 2-го Шосткинського полку Національної гвардії України військової частини 3022. Будучи помічником гранатометника, він самовіддано боронив кордони рідної Сумщини. Його професіоналізм та відвага були відзначені:
Нагрудним знаком «Ветеран війни — учасник бойових дій»;
Численними грамотами та подяками від керівництва за сумлінне виконання бойових завдань.
Побратими згадують його як надійного друга, людину слова та надзвичайно врівноваженого бійця, який користувався беззаперечним авторитетом.
Дмитро мріяв про мирне життя у власному будинку разом із коханою дружиною Інною та двома дітьми — сином Матвійком та донечкою Настею. Проте він усвідомлював, що ціна цього миру — боротьба.
27 лютого 2026 року, виконуючи чергове бойове завдання з охорони та оборони державного кордону на Сумщині, Дмитро Амельченко отримав поранення, несумісні з життям. Він загинув, захищаючи свій дім, свою родину та кожного з нас, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.
Дмитро віддав за волю України найцінніше — своє життя. Його діти залишилися без батька, дружина — без опори, а Україна — без одного з найкращих своїх синів. Присвоєння звання Героя України — це найменше, що держава може зробити для увічнення пам’яті про його подвиг та підтримки його сім'ї.
«Він найбільше цінував щирість і був відданим другом, який ніколи не зрадить».
Вічна пам’ять та слава Герою! Слава Україні!
Звертаюся до Вас від імені дружини, двох неповнолітніх діток, які залишилися сиротами, родичів та друзів з проханням присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) уродженцю м.Шостки, Сумської області, справжньому патріоту, мужньому захиснику нашої держави, солдату Національної гвардії України Амельченку Дмитру Сергійовичу 24.07.1988 року народження.
У 2024 році Дмитро Амельченко добровільно став до лав 2-го Шосткинського полку Національної гвардії України військової частини 3022. Будучи помічником гранатометника, він самовіддано боронив кордони рідної Сумщини. Його професіоналізм та відвага були відзначені:
Нагрудним знаком «Ветеран війни — учасник бойових дій»;
Численними грамотами та подяками від керівництва за сумлінне виконання бойових завдань.
Побратими згадують його як надійного друга, людину слова та надзвичайно врівноваженого бійця, який користувався беззаперечним авторитетом.
Дмитро мріяв про мирне життя у власному будинку разом із коханою дружиною Інною та двома дітьми — сином Матвійком та донечкою Настею. Проте він усвідомлював, що ціна цього миру — боротьба.
27 лютого 2026 року, виконуючи чергове бойове завдання з охорони та оборони державного кордону на Сумщині, Дмитро Амельченко отримав поранення, несумісні з життям. Він загинув, захищаючи свій дім, свою родину та кожного з нас, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.
Дмитро віддав за волю України найцінніше — своє життя. Його діти залишилися без батька, дружина — без опори, а Україна — без одного з найкращих своїх синів. Присвоєння звання Героя України — це найменше, що держава може зробити для увічнення пам’яті про його подвиг та підтримки його сім'ї.
«Він найбільше цінував щирість і був відданим другом, який ніколи не зрадить».
Вічна пам’ять та слава Герою! Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Долішняк Леся Василівна
16 червня 2026
2.
Діжа Зоріна Петрівна
16 червня 2026
3.
Бігун Ганна Василівна
16 червня 2026
4.
Крив'як Тетяна Василівна
16 червня 2026
5.
Мороз Світлана Іванівна
16 червня 2026
6.
Ліман Ірина Василівна
16 червня 2026
7.
Юрків Наталія Олегівна
15 червня 2026
8.
Паньків Леся Леонідівна
15 червня 2026
9.
Пінчук Олена Ігорівна
15 червня 2026
10.
Шайдецька Богдана Богданівна
15 червня 2026
11.
Спільняк Ігорь Євгенійович
15 червня 2026
12.
Буклів Олена Ігорівна
15 червня 2026
13.
Купчинська Юлія Іванівна
15 червня 2026
14.
Лєскова Анастасія Віталіївна
15 червня 2026
15.
Денисюк Любов Василівна
15 червня 2026
16.
Бочко Валентина Іванівна
15 червня 2026
17.
Денисюк Валентин Анатолійович
15 червня 2026
18.
Еріванли Валентина Насоївна
15 червня 2026
19.
Зарва Ніна Миколаївна
15 червня 2026
20.
Шоптенко Альона Михайлівна
15 червня 2026
21.
Дєткова Світлана Миколаївна
15 червня 2026
22.
Краснощок Катерина Олександрівна
15 червня 2026
23.
Остапчук Наталія Іванівна
15 червня 2026
24.
Захлинюк Олена Олександрівна
15 червня 2026
25.
Терещенко Анастасія Олександрівна
15 червня 2026
26.
Едер Тетяна Миколаївна
15 червня 2026
27.
Кульчицька Ольга Миколаївна
15 червня 2026
28.
Токар Надія Миколаївна
15 червня 2026
29.
Янчинська Сніжана Василівна
15 червня 2026
30.
Рудник Світлана Миколаївна
15 червня 2026
9629
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 43 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.