Петиція до Президента України про присвоєння звання Героя України (посмертно) майору Демчуку Андрію Петровичу

Я, Демчук Ірина Борисівна, дружина загиблого Захисника України майора Демчука Андрія Петровича, звертаюся до Вас із проханням розглянути питання щодо присвоєння моєму чоловікові найвищої державної нагороди - звання Герой України (посмертно).

Демчук Андрій Петрович, 23 липня 1977 року народження, майор Збройних Сил України, усе своє життя присвятив служінню Українській державі та українському народові. Ще з юних років він свідомо обрав шлях військового. Після восьмого класу вступив до військового навчального закладу, згодом закінчив Суворівське військове училище та Харківський інститут танкових військ.

Протягом 33 років військової служби він чесно, сумлінно та віддано виконував свій обов’язок перед Батьківщиною. За цей час двічі брав участь у миротворчих місіях, двічі виконував бойові завдання в зоні проведення антитерористичної операції, а після початку повномасштабного вторгнення російської федерації без вагань знову став на захист України.

Андрій Петрович проходив службу у складі 150 окремої механізованої бригади на посаді командира третьої танкової роти танкового батальйону. Він був справжнім офіцером честі, який ніколи не ховався за спинами підлеглих, завжди особисто відповідав за прийняті рішення та за життя своїх бійців.

Під час виконання останнього бойового завдання на Бахмутському напрямку, будучи командиром роти, він самостійно пішов на бойове завдання, не перекладаючи небезпеку на підлеглих і не відправляючи замість себе солдатів. До останнього залишився вірним військовій честі, офіцерському слову та своїм побратимам.

Саме під час цього бойового завдання він зник безвісти. Для родини настали довгі 18 місяців болю, очікування та надії. Ми чекали кожної звістки, вірили та молилися до останнього. Згодом стало відомо, що 30 серпня 2024 року Андрій Петрович загинув у районі міста Торецьк Донецької області внаслідок бойового зіткнення.

За роки служби він був нагороджений одинадцятьма відзнаками, що стали підтвердженням його професіоналізму, відданості та бездоганної служби Україні. Серед них дві нагороди за участь у миротворчих місіях, чотири медалі за вислугу років - за десять, п’ятнадцять, двадцять та двадцять п’ять років служби, відзнака за досягнення у військовій службі, дві нагороди учасника антитерористичної операції та медаль «Ветеран служби».

Побратими й досі згадують його словами: «Андрій ніколи не відправляв хлопців на ті позиції, які спочатку особисто не перевірив на небезпеку для своїх бійців». Це був командир, який завжди беріг своїх людей, ставив їхнє життя вище за власне та користувався глибокою повагою серед військовослужбовців.

Для своєї сім’ї він був люблячим чоловіком, турботливим батьком двох доньок, надійною опорою та людиною великого серця. Усе своє життя він працював і служив заради майбутнього своєї родини та вільної України.

Його багаторічна служба, бойовий шлях, мужність, самопожертва та героїчна загибель за Україну заслуговують на найвище державне визнання.

Я, Демчук Ірина Борисівна, прошу Вас розглянути це звернення та присвоїти майору Демчуку Андрію Петровичу звання Героя України (посмертно).

Вічна пам’ять Герою України.
Слава Україні!