Прошу присвоїти звання Героя України (посмертно) Гумельнику Олександру Олександровичу, який віддав своє життя 27 березня 2026 року, захищаючи Україну на Запорізькому напрямку. Він загинув, виконуючи свій обов’язок, залишивши дружину та двох доньок. Його мужність, самопожертва і любов до України заслуговують на найвище визнання держави, а його ім’я — на вічну пам’ять.

ПЕТИЦІЯ про присвоєння звання Героя України (посмертно)Гумельнику Олександру Олександровичу

Просимо Президента України присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України — Гумельнику Олександру Олександровичу, 05 жовтня 1981 року народження, солдату, жителю міста Ірпінь Київської області — міста, яке одним із перших прийняло на себе удар ворога та стало символом мужності і незламності українського народу. Олександр героїчно загинув під час виконання бойового завдання, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України.

Гумельник Олександр Олександрович проходив військову службу на посаді водія господарчого відділення взводу матеріального забезпечення батальйону безпілотних систем 414-ї окремої бригади ударних безпілотних авіаційних систем (ОБрУБАС), відомої також як “Птахи Мадяра” (військова частина А4995). Підрозділ виконує надскладні бойові завдання із застосуванням ударних безпілотних систем, які відіграють важливу роль у стримуванні ворога та знищенні його техніки і живої сили. Забезпечення роботи такого підрозділу потребує високої відповідальності, витримки та постійної готовності працювати у зоні підвищеної небезпеки.

Служба Олександра була надзвичайно важливою для бойової роботи підрозділу. Саме від його роботи залежало своєчасне забезпечення військових, перевезення необхідного обладнання, матеріалів та підтримка бойової спроможності підрозділу. Він виконував свої обов’язки сумлінно, відповідально та з повним усвідомленням важливості своєї місії.

27 березня 2026 року під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку Гумельник Олександр Олександрович загинув внаслідок удару ворожого FPV-дрона. У цей момент він перебував у зоні ураження, виконуючи військовий обов’язок. До останнього подиху залишався вірним присязі українському народові, проявивши мужність, стійкість та самопожертву.

Олександр був добрим, щирим, відважним і надзвичайно відповідальним воїном. Побратими поважали його за надійність, людяність та готовність завжди прийти на допомогу. Він не шукав легких шляхів, не уникав складних завдань і завжди ставив інтереси служби та безпеку побратимів вище за власні. Його знали як людину слова, честі та великого серця.

Для своєї родини Олександр був люблячим чоловіком, турботливим батьком двох доньок, опорою та підтримкою. Він був прикладом мужності, доброти та відповідальності для своїх дітей, навчав їх любити Україну, бути чесними та сильними. Він мріяв про мирне майбутнє своєї сім’ї, будував плани, хотів бачити, як ростуть його доньки, але без вагань став на захист держави, щоб вони жили у вільній і незалежній Україні.

Його загибель стала непоправною втратою для дружини, дітей, батьків, рідних, побратимів та всіх, хто його знав. Олександр віддав своє життя за майбутнє своїх дітей, за мир і безпеку українського народу, за незалежність України. Його подвиг є прикладом справжнього героїзму, самопожертви та відданості державі.

Служба у складі батальйону безпілотних систем передбачала постійний ризик для життя, адже підрозділ перебував під загрозою ворожих обстрілів та ударів дронів. Попри це, Олександр мужньо виконував свій обов’язок, залишаючись на позиціях і забезпечуючи роботу підрозділу до останнього дня.

Гумельник Олександр Олександрович віддав найдорожче — своє життя — за свободу та незалежність України, за майбутнє українських дітей, за мирне небо над нашою державою. Його відданість службі, мужність і самопожертва заслуговують на найвищу державну нагороду.

Враховуючи особисту мужність, героїзм, відданість військовій присязі та самопожертву, проявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, просимо присвоїти Гумельнику Олександру Олександровичу найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).

Вічна пам’ять Герою України.Він назавжди залишиться у серцях родини, побратимів та всіх українців.Слава Україні! Героям слава!