Шановний пане Президенте України!
Ми, родина загиблого Захисника України, звертаємося до Вас із проханням розглянути питання щодо присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) нашому батькові та чоловікові — Левчуку Вадиму Миколайовичу, 30 жовтня 1977 року народження, сержанту, командиру гармати мінометної батареї механізованого батальйону військової частини А5187.
З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації Вадим Миколайович без вагань став на захист України — 25.02.2022 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. З 25.02.2022 проходив службу у 28-й окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу (військова частина А0686).
Брав безпосередню участь у бойових діях за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, зокрема у боях поблизу села Посад-Покровське Чорнобаївської сільської громади Херсонського району Херсонської області, а також у визволенні міста Херсон.
У 2023 році був звільнений зі служби за станом здоров’я.
02.09.2025 року вдруге мобілізувався до лав Збройних Сил України та проходив службу у 60-й окремій механізованій Інгулецькій бригаді, де пройшов фахову підготовку на посаду командира гармати.
Вадим Миколайович був відданим військовій присязі, мужнім і відповідальним воїном, який до останнього виконував свій обов’язок перед Україною, захищаючи її свободу та незалежність. Він користувався повагою серед побратимів і командування, проявляв стійкість, професіоналізм та самопожертву під час виконання бойових завдань.
Його відвага, незламність духу та вірність Україні є гідними найвищого державного визнання. Для нашої родини він був опорою, люблячим батьком і чоловіком, а для держави — справжнім Героєм, який віддав найдорожче — своє життя за майбутнє України.
З огляду на вищезазначене, щиро просимо Вас розглянути можливість присвоєння Левчуку Вадиму Миколайовичу звання Героя України (посмертно).
З повагою
родина Левчука Вадима Миколайовича