№22/264230-еп
Петиція щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) старшому сержанту Ткачуку Олександру Георгійовичу
Автор (ініціатор): Ткачук Єлізавета Олегівна
Дата оприлюднення: 06 травня 2026
Пане Президенте!
Від імені родини, побратимів та вдячного українського народу просимо Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — старшому сержанту, командиру танка 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ткачуку Олександру Георгійовичу.
Олександр належав до того покоління, чия юність була обпалена війною, але чиє серце було сповнене беззаперечної любові до Батьківщини. У 2017 році, ледь сягнувши повноліття, він не вагаючись обрав шлях захисника. Поки його однолітки будували плани на майбутнє, 18-річний юнак підписав свій перший контракт, ставши до лав легендарної 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
За 9 років безперервної служби Олександр пройшов тернистий шлях від механіка-водія до командира танка. Його професіоналізм був загартований у найзапекліших боях, а авторитет серед побратимів — незаперечним. Звання старшого сержанта та посада командира танка у 2024 році стали логічним підтвердженням його лідерських якостей та військової майстерності.
Особливої уваги заслуговує його неймовірна витривалість та відданість. За роки служби Олександр неодноразово отримував поранення. Кожного разу ціна повернення в стрій була високою, але він ніколи не шукав легкого шляху. Після кожної госпіталізації, попри біль і потребу в реабілітації, він незмінно повертався до своїх побратимів на передову. Він не міг інакше, бо знав: там, у вогні битви, він потрібен своїй країні та своєму екіпажу.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр перебував у самому пеклі війни. Він був щитом і мечем нашої держави на найскладніших ділянках фронту. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та українському народові. Виконуючи чергове бойове завдання на Запоріжському напрямку, 11 квітня 2026 року Олександр Ткачук віддав найцінніше — своє життя, аби ми могли жити у вільній Україні.
«Він жив війною заради миру, і загинув як справжній лицар, чий танк був фортецею для піхоти та жахом для ворога».
Присвоєння звання Героя України (посмертно) Олександру — це не лише данина пам’яті мужньому воїну, який присвятив армії все своє доросле життя. Це акт справедливості та визнання подвигу людини, яка пройшла через поранення, втрати та вогонь, але жодного разу не відступила.
Ми просимо підтримати цю петицію та гідно вшанувати пам'ять нашого Героя. Його жертовність є прикладом для майбутніх поколінь та вічним болем для тих, хто його знав.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Герої не вмирають!
Слава Україні!
Від імені родини, побратимів та вдячного українського народу просимо Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — старшому сержанту, командиру танка 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ткачуку Олександру Георгійовичу.
Олександр належав до того покоління, чия юність була обпалена війною, але чиє серце було сповнене беззаперечної любові до Батьківщини. У 2017 році, ледь сягнувши повноліття, він не вагаючись обрав шлях захисника. Поки його однолітки будували плани на майбутнє, 18-річний юнак підписав свій перший контракт, ставши до лав легендарної 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
За 9 років безперервної служби Олександр пройшов тернистий шлях від механіка-водія до командира танка. Його професіоналізм був загартований у найзапекліших боях, а авторитет серед побратимів — незаперечним. Звання старшого сержанта та посада командира танка у 2024 році стали логічним підтвердженням його лідерських якостей та військової майстерності.
Особливої уваги заслуговує його неймовірна витривалість та відданість. За роки служби Олександр неодноразово отримував поранення. Кожного разу ціна повернення в стрій була високою, але він ніколи не шукав легкого шляху. Після кожної госпіталізації, попри біль і потребу в реабілітації, він незмінно повертався до своїх побратимів на передову. Він не міг інакше, бо знав: там, у вогні битви, він потрібен своїй країні та своєму екіпажу.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр перебував у самому пеклі війни. Він був щитом і мечем нашої держави на найскладніших ділянках фронту. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та українському народові. Виконуючи чергове бойове завдання на Запоріжському напрямку, 11 квітня 2026 року Олександр Ткачук віддав найцінніше — своє життя, аби ми могли жити у вільній Україні.
«Він жив війною заради миру, і загинув як справжній лицар, чий танк був фортецею для піхоти та жахом для ворога».
Присвоєння звання Героя України (посмертно) Олександру — це не лише данина пам’яті мужньому воїну, який присвятив армії все своє доросле життя. Це акт справедливості та визнання подвигу людини, яка пройшла через поранення, втрати та вогонь, але жодного разу не відступила.
Ми просимо підтримати цю петицію та гідно вшанувати пам'ять нашого Героя. Його жертовність є прикладом для майбутніх поколінь та вічним болем для тих, хто його знав.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Герої не вмирають!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Михалюк Оксана Борисівна
15 липня 2026
2.
Копійка Аліна Сергіївна
14 липня 2026
3.
Войтенко Юрій Олександрович
14 липня 2026
4.
Бенца Тетяна Іванівна
14 липня 2026
5.
Карєва Тетяна Михайлівна
14 липня 2026
6.
Шамбір Ірина Миколаївна
14 липня 2026
7.
Сокіл Оксана Мирославівна
14 липня 2026
8.
Дегтяр Юлія Миколаївна
14 липня 2026
9.
Наливайко Тамара Василівна
14 липня 2026
10.
Фолюш Наталія Володимирівна
14 липня 2026
11.
Черниш Тетяна Валеріївна
14 липня 2026
12.
Миколюк Олена Сергіївна
14 липня 2026
13.
Гапон Яна Віталіївна
14 липня 2026
14.
Гуцуляк Тетяна Петрівна
13 липня 2026
15.
Грушецька Людмила Василівна
13 липня 2026
16.
Бриткару Марія Романівна
13 липня 2026
17.
Гайдаш Катерина Сергіївна
13 липня 2026
18.
Яримовська Наталія Юріївна
13 липня 2026
19.
Кашицька Ірина Сергіївна
12 липня 2026
20.
Котяш Марія Русланівна
12 липня 2026
21.
Чайка Ганна Миколаївна
12 липня 2026
22.
Мельниченко Микола Ярославович
12 липня 2026
23.
Палій Оксана Борисівна
12 липня 2026
24.
Голуб Олена Володимирівна
12 липня 2026
25.
Дудіна Світлана Олександрівна
11 липня 2026
26.
Демченко Юлія Віталіївна
11 липня 2026
27.
Полюхович Ірина Федорівна
11 липня 2026
28.
Зобнів Оксана Богданівна
11 липня 2026
29.
Пливун Мар'яна Ігорівна
10 липня 2026
30.
Бетюга Ольга Стефанівна
10 липня 2026
6032
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 23 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.