№22/264230-еп
Петиція щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) старшому сержанту Ткачуку Олександру Георгійовичу
Автор (ініціатор): Ткачук Єлізавета Олегівна
Дата оприлюднення: 06 травня 2026
Пане Президенте!
Від імені родини, побратимів та вдячного українського народу просимо Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — старшому сержанту, командиру танка 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ткачуку Олександру Георгійовичу.
Олександр належав до того покоління, чия юність була обпалена війною, але чиє серце було сповнене беззаперечної любові до Батьківщини. У 2017 році, ледь сягнувши повноліття, він не вагаючись обрав шлях захисника. Поки його однолітки будували плани на майбутнє, 18-річний юнак підписав свій перший контракт, ставши до лав легендарної 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
За 9 років безперервної служби Олександр пройшов тернистий шлях від механіка-водія до командира танка. Його професіоналізм був загартований у найзапекліших боях, а авторитет серед побратимів — незаперечним. Звання старшого сержанта та посада командира танка у 2024 році стали логічним підтвердженням його лідерських якостей та військової майстерності.
Особливої уваги заслуговує його неймовірна витривалість та відданість. За роки служби Олександр неодноразово отримував поранення. Кожного разу ціна повернення в стрій була високою, але він ніколи не шукав легкого шляху. Після кожної госпіталізації, попри біль і потребу в реабілітації, він незмінно повертався до своїх побратимів на передову. Він не міг інакше, бо знав: там, у вогні битви, він потрібен своїй країні та своєму екіпажу.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр перебував у самому пеклі війни. Він був щитом і мечем нашої держави на найскладніших ділянках фронту. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та українському народові. Виконуючи чергове бойове завдання на Запоріжському напрямку, 11 квітня 2026 року Олександр Ткачук віддав найцінніше — своє життя, аби ми могли жити у вільній Україні.
«Він жив війною заради миру, і загинув як справжній лицар, чий танк був фортецею для піхоти та жахом для ворога».
Присвоєння звання Героя України (посмертно) Олександру — це не лише данина пам’яті мужньому воїну, який присвятив армії все своє доросле життя. Це акт справедливості та визнання подвигу людини, яка пройшла через поранення, втрати та вогонь, але жодного разу не відступила.
Ми просимо підтримати цю петицію та гідно вшанувати пам'ять нашого Героя. Його жертовність є прикладом для майбутніх поколінь та вічним болем для тих, хто його знав.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Герої не вмирають!
Слава Україні!
Від імені родини, побратимів та вдячного українського народу просимо Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — старшому сержанту, командиру танка 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ткачуку Олександру Георгійовичу.
Олександр належав до того покоління, чия юність була обпалена війною, але чиє серце було сповнене беззаперечної любові до Батьківщини. У 2017 році, ледь сягнувши повноліття, він не вагаючись обрав шлях захисника. Поки його однолітки будували плани на майбутнє, 18-річний юнак підписав свій перший контракт, ставши до лав легендарної 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
За 9 років безперервної служби Олександр пройшов тернистий шлях від механіка-водія до командира танка. Його професіоналізм був загартований у найзапекліших боях, а авторитет серед побратимів — незаперечним. Звання старшого сержанта та посада командира танка у 2024 році стали логічним підтвердженням його лідерських якостей та військової майстерності.
Особливої уваги заслуговує його неймовірна витривалість та відданість. За роки служби Олександр неодноразово отримував поранення. Кожного разу ціна повернення в стрій була високою, але він ніколи не шукав легкого шляху. Після кожної госпіталізації, попри біль і потребу в реабілітації, він незмінно повертався до своїх побратимів на передову. Він не міг інакше, бо знав: там, у вогні битви, він потрібен своїй країні та своєму екіпажу.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр перебував у самому пеклі війни. Він був щитом і мечем нашої держави на найскладніших ділянках фронту. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та українському народові. Виконуючи чергове бойове завдання на Запоріжському напрямку, 11 квітня 2026 року Олександр Ткачук віддав найцінніше — своє життя, аби ми могли жити у вільній Україні.
«Він жив війною заради миру, і загинув як справжній лицар, чий танк був фортецею для піхоти та жахом для ворога».
Присвоєння звання Героя України (посмертно) Олександру — це не лише данина пам’яті мужньому воїну, який присвятив армії все своє доросле життя. Це акт справедливості та визнання подвигу людини, яка пройшла через поранення, втрати та вогонь, але жодного разу не відступила.
Ми просимо підтримати цю петицію та гідно вшанувати пам'ять нашого Героя. Його жертовність є прикладом для майбутніх поколінь та вічним болем для тих, хто його знав.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Герої не вмирають!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Пономаренко Діана Владиславівна
06 серпня 2026
2.
Станіславчук Марина Леонідівна
06 серпня 2026
3.
Шевчук Юлія Юріївна
06 серпня 2026
4.
Крижанівська Вікторія Олександрівна
06 серпня 2026
5.
Гошівська Марія Анатоліївна
06 серпня 2026
6.
Зеленко Юрій Юрійович
06 серпня 2026
7.
Ільницький Мар'ян Володимирович
05 серпня 2026
8.
Тальянчук Леся Сергіївна
05 серпня 2026
9.
Пайлеванян Грануш Сенекеримівна
05 серпня 2026
10.
Свистун Аліна Павлівна
05 серпня 2026
11.
Лобас Інна Володимирівна
05 серпня 2026
12.
Демяненко Ольга Сергіївна
05 серпня 2026
13.
Ніколаєв Михайло Анатолійович
05 серпня 2026
14.
Бас Ольга Євгенівна
05 серпня 2026
15.
Жакун Юрій Миколайович
05 серпня 2026
16.
Кравченко Віра Віліївна
05 серпня 2026
17.
Біла Ольга Іванівна
05 серпня 2026
18.
Боршош Наталія Ярославівна
05 серпня 2026
19.
Матіїшина Світлана Володимирівна
05 серпня 2026
20.
Самусенко Світлана Вікторівна
05 серпня 2026
21.
Ярич Христина Василівна
05 серпня 2026
22.
Макуріна Альона Юріївна
05 серпня 2026
23.
Олійник Леся Андріївна
05 серпня 2026
24.
Сушко Валентина Володимирівна
05 серпня 2026
25.
Ласкіна Ірина Олександрівна
05 серпня 2026
26.
Вовк Оксана Іванівна
05 серпня 2026
27.
Зайцева Олена Володимирівна
05 серпня 2026
28.
Кравченко Максим Андрійович
05 серпня 2026
29.
Севастьянів Уляна Петрівна
05 серпня 2026
30.
Ботнар Євгенія Іванівна
05 серпня 2026