№22/264230-еп
Петиція щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) старшому сержанту Ткачуку Олександру Георгійовичу
Автор (ініціатор): Ткачук Єлізавета Олегівна
Дата оприлюднення: 06 травня 2026
Пане Президенте!
Від імені родини, побратимів та вдячного українського народу просимо Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — старшому сержанту, командиру танка 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ткачуку Олександру Георгійовичу.
Олександр належав до того покоління, чия юність була обпалена війною, але чиє серце було сповнене беззаперечної любові до Батьківщини. У 2017 році, ледь сягнувши повноліття, він не вагаючись обрав шлях захисника. Поки його однолітки будували плани на майбутнє, 18-річний юнак підписав свій перший контракт, ставши до лав легендарної 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
За 9 років безперервної служби Олександр пройшов тернистий шлях від механіка-водія до командира танка. Його професіоналізм був загартований у найзапекліших боях, а авторитет серед побратимів — незаперечним. Звання старшого сержанта та посада командира танка у 2024 році стали логічним підтвердженням його лідерських якостей та військової майстерності.
Особливої уваги заслуговує його неймовірна витривалість та відданість. За роки служби Олександр неодноразово отримував поранення. Кожного разу ціна повернення в стрій була високою, але він ніколи не шукав легкого шляху. Після кожної госпіталізації, попри біль і потребу в реабілітації, він незмінно повертався до своїх побратимів на передову. Він не міг інакше, бо знав: там, у вогні битви, він потрібен своїй країні та своєму екіпажу.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр перебував у самому пеклі війни. Він був щитом і мечем нашої держави на найскладніших ділянках фронту. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та українському народові. Виконуючи чергове бойове завдання на Запоріжському напрямку, 11 квітня 2026 року Олександр Ткачук віддав найцінніше — своє життя, аби ми могли жити у вільній Україні.
«Він жив війною заради миру, і загинув як справжній лицар, чий танк був фортецею для піхоти та жахом для ворога».
Присвоєння звання Героя України (посмертно) Олександру — це не лише данина пам’яті мужньому воїну, який присвятив армії все своє доросле життя. Це акт справедливості та визнання подвигу людини, яка пройшла через поранення, втрати та вогонь, але жодного разу не відступила.
Ми просимо підтримати цю петицію та гідно вшанувати пам'ять нашого Героя. Його жертовність є прикладом для майбутніх поколінь та вічним болем для тих, хто його знав.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Герої не вмирають!
Слава Україні!
Від імені родини, побратимів та вдячного українського народу просимо Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — старшому сержанту, командиру танка 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ткачуку Олександру Георгійовичу.
Олександр належав до того покоління, чия юність була обпалена війною, але чиє серце було сповнене беззаперечної любові до Батьківщини. У 2017 році, ледь сягнувши повноліття, він не вагаючись обрав шлях захисника. Поки його однолітки будували плани на майбутнє, 18-річний юнак підписав свій перший контракт, ставши до лав легендарної 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
За 9 років безперервної служби Олександр пройшов тернистий шлях від механіка-водія до командира танка. Його професіоналізм був загартований у найзапекліших боях, а авторитет серед побратимів — незаперечним. Звання старшого сержанта та посада командира танка у 2024 році стали логічним підтвердженням його лідерських якостей та військової майстерності.
Особливої уваги заслуговує його неймовірна витривалість та відданість. За роки служби Олександр неодноразово отримував поранення. Кожного разу ціна повернення в стрій була високою, але він ніколи не шукав легкого шляху. Після кожної госпіталізації, попри біль і потребу в реабілітації, він незмінно повертався до своїх побратимів на передову. Він не міг інакше, бо знав: там, у вогні битви, він потрібен своїй країні та своєму екіпажу.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр перебував у самому пеклі війни. Він був щитом і мечем нашої держави на найскладніших ділянках фронту. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та українському народові. Виконуючи чергове бойове завдання на Запоріжському напрямку, 11 квітня 2026 року Олександр Ткачук віддав найцінніше — своє життя, аби ми могли жити у вільній Україні.
«Він жив війною заради миру, і загинув як справжній лицар, чий танк був фортецею для піхоти та жахом для ворога».
Присвоєння звання Героя України (посмертно) Олександру — це не лише данина пам’яті мужньому воїну, який присвятив армії все своє доросле життя. Це акт справедливості та визнання подвигу людини, яка пройшла через поранення, втрати та вогонь, але жодного разу не відступила.
Ми просимо підтримати цю петицію та гідно вшанувати пам'ять нашого Героя. Його жертовність є прикладом для майбутніх поколінь та вічним болем для тих, хто його знав.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Герої не вмирають!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Матвійчук Марія Василівна
23 червня 2026
2.
Довгалюк Людмила Станіславівна
23 червня 2026
3.
Хоменко Марина Анатоліївна
22 червня 2026
4.
Гоменюк Людмила Володимирівна
22 червня 2026
5.
Гук Любов Валеріївна
22 червня 2026
6.
Міщенко Анатолій Вікторович
22 червня 2026
7.
Горева Анастасія Леонідівна
22 червня 2026
8.
Генсіровська Аліна Ігорівна
22 червня 2026
9.
Молчанова Інна Олександрівна
22 червня 2026
10.
Гой Світлана Володимирівна
22 червня 2026
11.
Миценко Світлана Григорівна
22 червня 2026
12.
Миронюк Ярослава Фрізантівна
22 червня 2026
13.
Макарчук Олена Юріївна
21 червня 2026
14.
Охріменко Ольга Анатоліївна
21 червня 2026
15.
Тимченко Наталія Миколаївна
21 червня 2026
16.
Трібе Тетяна Іванівна
21 червня 2026
17.
Півторак Ірина Сергіївна
21 червня 2026
18.
Старікова Юлія Олександрівна
21 червня 2026
19.
Гараздовська Оксана Ярославівна
21 червня 2026
20.
Баюн Віктор Вікторович
21 червня 2026
21.
Цяпута Світлана Петрівна
21 червня 2026
22.
Діденко Світлана Вікторівна
21 червня 2026
23.
Глушакова Юлія Вікторівна
21 червня 2026
24.
Островська Наталія Миколаївна
21 червня 2026
25.
Іваниля Діана Олександрівна
21 червня 2026
26.
Циганюк Людмила Ігорівна
20 червня 2026
27.
Семенович Антоніна Володимирівна
20 червня 2026
28.
Партика Оксана Василівна
20 червня 2026
29.
Білоус Анастасія Андріївна
20 червня 2026
30.
Любомирський Євгеній Владиславович
20 червня 2026
5847
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 45 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.