№22/264230-еп
Петиція щодо присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) старшому сержанту Ткачуку Олександру Георгійовичу
Автор (ініціатор): Ткачук Єлізавета Олегівна
Дата оприлюднення: 06 травня 2026
Пане Президенте!
Від імені родини, побратимів та вдячного українського народу просимо Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — старшому сержанту, командиру танка 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ткачуку Олександру Георгійовичу.
Олександр належав до того покоління, чия юність була обпалена війною, але чиє серце було сповнене беззаперечної любові до Батьківщини. У 2017 році, ледь сягнувши повноліття, він не вагаючись обрав шлях захисника. Поки його однолітки будували плани на майбутнє, 18-річний юнак підписав свій перший контракт, ставши до лав легендарної 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
За 9 років безперервної служби Олександр пройшов тернистий шлях від механіка-водія до командира танка. Його професіоналізм був загартований у найзапекліших боях, а авторитет серед побратимів — незаперечним. Звання старшого сержанта та посада командира танка у 2024 році стали логічним підтвердженням його лідерських якостей та військової майстерності.
Особливої уваги заслуговує його неймовірна витривалість та відданість. За роки служби Олександр неодноразово отримував поранення. Кожного разу ціна повернення в стрій була високою, але він ніколи не шукав легкого шляху. Після кожної госпіталізації, попри біль і потребу в реабілітації, він незмінно повертався до своїх побратимів на передову. Він не міг інакше, бо знав: там, у вогні битви, він потрібен своїй країні та своєму екіпажу.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр перебував у самому пеклі війни. Він був щитом і мечем нашої держави на найскладніших ділянках фронту. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та українському народові. Виконуючи чергове бойове завдання на Запоріжському напрямку, 11 квітня 2026 року Олександр Ткачук віддав найцінніше — своє життя, аби ми могли жити у вільній Україні.
«Він жив війною заради миру, і загинув як справжній лицар, чий танк був фортецею для піхоти та жахом для ворога».
Присвоєння звання Героя України (посмертно) Олександру — це не лише данина пам’яті мужньому воїну, який присвятив армії все своє доросле життя. Це акт справедливості та визнання подвигу людини, яка пройшла через поранення, втрати та вогонь, але жодного разу не відступила.
Ми просимо підтримати цю петицію та гідно вшанувати пам'ять нашого Героя. Його жертовність є прикладом для майбутніх поколінь та вічним болем для тих, хто його знав.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Герої не вмирають!
Слава Україні!
Від імені родини, побратимів та вдячного українського народу просимо Вас розглянути петицію про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — старшому сержанту, командиру танка 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Ткачуку Олександру Георгійовичу.
Олександр належав до того покоління, чия юність була обпалена війною, але чиє серце було сповнене беззаперечної любові до Батьківщини. У 2017 році, ледь сягнувши повноліття, він не вагаючись обрав шлях захисника. Поки його однолітки будували плани на майбутнє, 18-річний юнак підписав свій перший контракт, ставши до лав легендарної 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади.
За 9 років безперервної служби Олександр пройшов тернистий шлях від механіка-водія до командира танка. Його професіоналізм був загартований у найзапекліших боях, а авторитет серед побратимів — незаперечним. Звання старшого сержанта та посада командира танка у 2024 році стали логічним підтвердженням його лідерських якостей та військової майстерності.
Особливої уваги заслуговує його неймовірна витривалість та відданість. За роки служби Олександр неодноразово отримував поранення. Кожного разу ціна повернення в стрій була високою, але він ніколи не шукав легкого шляху. Після кожної госпіталізації, попри біль і потребу в реабілітації, він незмінно повертався до своїх побратимів на передову. Він не міг інакше, бо знав: там, у вогні битви, він потрібен своїй країні та своєму екіпажу.
З початком повномасштабного вторгнення Олександр перебував у самому пеклі війни. Він був щитом і мечем нашої держави на найскладніших ділянках фронту. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та українському народові. Виконуючи чергове бойове завдання на Запоріжському напрямку, 11 квітня 2026 року Олександр Ткачук віддав найцінніше — своє життя, аби ми могли жити у вільній Україні.
«Він жив війною заради миру, і загинув як справжній лицар, чий танк був фортецею для піхоти та жахом для ворога».
Присвоєння звання Героя України (посмертно) Олександру — це не лише данина пам’яті мужньому воїну, який присвятив армії все своє доросле життя. Це акт справедливості та визнання подвигу людини, яка пройшла через поранення, втрати та вогонь, але жодного разу не відступила.
Ми просимо підтримати цю петицію та гідно вшанувати пам'ять нашого Героя. Його жертовність є прикладом для майбутніх поколінь та вічним болем для тих, хто його знав.
Вічна пам’ять і слава Герою!
Герої не вмирають!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Вохмінцева Поліна Миколаївна
20 травня 2026
2.
Лукашенко Катерина Вікторівна
20 травня 2026
3.
Токарик Роксолана Миронівна
20 травня 2026
4.
Лисенко Ольга Василівна
20 травня 2026
5.
Середенко Галина Федорівна
20 травня 2026
6.
Морозова Олександра Володимирівна
20 травня 2026
7.
Ющук Ірина Сергіївна
20 травня 2026
8.
Рябчинська Оксана Василівна
20 травня 2026
9.
Леськів Оксана Миколаївна
20 травня 2026
10.
Слома Леонід Євгенович
20 травня 2026
11.
Рогозінська Ганна Володимирівна
20 травня 2026
12.
Міщенко Ганна Василівна
20 травня 2026
13.
Логутова Світлана Володимирівна
20 травня 2026
14.
Гаража Алла Вікторівна
20 травня 2026
15.
Деменіна Ірина Андріївна
20 травня 2026
16.
Міненко Оксана Вікторівна
20 травня 2026
17.
Бунт Єлизавета Михайлівна
20 травня 2026
18.
Тоганчин Тетяна Ярославівна
20 травня 2026
19.
Кічей Тетяна Володимирівна
20 травня 2026
20.
Гришко Наталія Юріївна
20 травня 2026
21.
Лівчук Тетяна Олександрівна
20 травня 2026
22.
Кіцанюк Анастасія Василівна
20 травня 2026
23.
Томенко Тетяна Михайлівна
20 травня 2026
24.
Джердж Тетяна Василівна
20 травня 2026
25.
Ракович Соломія Михайлівна
20 травня 2026
26.
Котелюк Наталя Іванівна
20 травня 2026
27.
Зикіна Вікторія Володимирівна
20 травня 2026
28.
Бочелюк Вікторія Сергіївна
20 травня 2026
29.
Снаговська Вікторія Вікторівна
20 травня 2026
30.
Резнік Оксана Вікторівна
20 травня 2026
2123
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 78 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.