№22/264242-еп
Присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) матросу КОЛПАКОВУ Ярославу Едуардовичу (“Марс”), 11.10.1995 р. н., бійцю 36 ОБрМП, який загинув 19.04.2026 року на Костянтинівському напрямку, Донецька область З метою належного вшанування світлої пам’яті загиблого захисника України, визнання його виняткової мужності, відваги, героїзму та самопожертви, проявлених під час захисту територіальної цілісності й державного суверенітету України, а також вияву глибокої поваги до його подвигу та підтримки родини загиблого, просимо присвоїти звання Героя України (посмертно) матросу КОЛПАКОВУ Ярославу Едуардовичу.
Автор (ініціатор): Колпакова Катерина Едуардівна
Дата оприлюднення: 06 травня 2026
Шановні громадяни України, пане Президенте України!
Ми — родина загиблого Героя, Захисника України. Звертаємося до вас із щирим проханням розглянути та підтримати питання щодо присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) нашому сину, брату, чоловікові та батькові — матросу КОЛПАКОВУ Ярославу Едуардовичу, 11 жовтня 1995 року народження.
Він проходив службу у 36-й окремій бригаді морської піхоти. Брав участь у боях за Вовчанськ, де здійснював доставку необхідного забезпечення на позиції безпосередньо на лінію зіткнення.Незважаючи на постійні артилерійські обстріли, виконував завдання як у денний, так і в нічний час. Завдяки його діям забезпечувався безперебійний зв’язок із позиціями та повний контроль оперативної обстановки. Під час руху через переправу потрапив під мінометний обстріл, унаслідок чого був відкинутий у річку. Попри це, він самостійно дістався берега, витягнув електробайк з води та продовжив виконання завдання. Також матрос Ярослав Колпаков евакуював пораненого побратима до зони евакуації, чим врятував йому життя.
Брав участь у Курській операції, за що був нагороджений почесною відзнакою «ЗА ЧЕСТЬ І ВІРНІСТЬ ОБОВʼЯЗКУ».
З 2025 року перебував на Донецькому напрямку.
31 березня 2026 року пройшов надскладну психологічну та фізичну смугу перешкод та отримав символ елітності підрозділу - берет
До останнього подиху мужньо захищав територіальну цілісність і незалежність України.
З великим болем повідомляємо, що його життя обірвалося на Костянтинівському напрямку де він загинув унаслідок ворожих дій. Це місто він боронив до останнього, віддавши йому надзвичайно багато свого дорогоцінного часу, сил, витримки, любові, частину своєї душі та найцінніше - своє життя.
Він був не лише відданим воїном, а й люблячим сином, братом, чоловіком і батьком. Його мужність, відданість Україні та самопожертва є прикладом справжнього героїзму.
Просимо гідно вшанувати його пам’ять та подвиг, присвоївши йому звання Героя України (посмертно). Для нашої родини та всіх, хто його знав, це стане важливим визнанням його мужності та відданості Батьківщині.
Вічна пам’ять і слава Герою України.
11.10.1995
19.04.2026
Ми — родина загиблого Героя, Захисника України. Звертаємося до вас із щирим проханням розглянути та підтримати питання щодо присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) нашому сину, брату, чоловікові та батькові — матросу КОЛПАКОВУ Ярославу Едуардовичу, 11 жовтня 1995 року народження.
Він проходив службу у 36-й окремій бригаді морської піхоти. Брав участь у боях за Вовчанськ, де здійснював доставку необхідного забезпечення на позиції безпосередньо на лінію зіткнення.Незважаючи на постійні артилерійські обстріли, виконував завдання як у денний, так і в нічний час. Завдяки його діям забезпечувався безперебійний зв’язок із позиціями та повний контроль оперативної обстановки. Під час руху через переправу потрапив під мінометний обстріл, унаслідок чого був відкинутий у річку. Попри це, він самостійно дістався берега, витягнув електробайк з води та продовжив виконання завдання. Також матрос Ярослав Колпаков евакуював пораненого побратима до зони евакуації, чим врятував йому життя.
Брав участь у Курській операції, за що був нагороджений почесною відзнакою «ЗА ЧЕСТЬ І ВІРНІСТЬ ОБОВʼЯЗКУ».
З 2025 року перебував на Донецькому напрямку.
31 березня 2026 року пройшов надскладну психологічну та фізичну смугу перешкод та отримав символ елітності підрозділу - берет
До останнього подиху мужньо захищав територіальну цілісність і незалежність України.
З великим болем повідомляємо, що його життя обірвалося на Костянтинівському напрямку де він загинув унаслідок ворожих дій. Це місто він боронив до останнього, віддавши йому надзвичайно багато свого дорогоцінного часу, сил, витримки, любові, частину своєї душі та найцінніше - своє життя.
Він був не лише відданим воїном, а й люблячим сином, братом, чоловіком і батьком. Його мужність, відданість Україні та самопожертва є прикладом справжнього героїзму.
Просимо гідно вшанувати його пам’ять та подвиг, присвоївши йому звання Героя України (посмертно). Для нашої родини та всіх, хто його знав, це стане важливим визнанням його мужності та відданості Батьківщині.
Вічна пам’ять і слава Герою України.
11.10.1995
19.04.2026
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Ленів Ілона Любомирівна
21 червня 2026
2.
Сташкевич Інна Андріївна
21 червня 2026
3.
Бойко Оксана Феофанівна
21 червня 2026
4.
Павлова Лариса Анатоліївна
21 червня 2026
5.
Островська Наталія Миколаївна
21 червня 2026
6.
Пустовойт Людмила Олексіївна
21 червня 2026
7.
Плисківська Марина Василівна
21 червня 2026
8.
Фролова Маргарита Ігорівна
21 червня 2026
9.
Жмур Ірина Петрівна
21 червня 2026
10.
Невінчана Антоніна Володимирівна
21 червня 2026
11.
Лагода Галина Василівна
21 червня 2026
12.
Шевченко Валерія Юріївна
21 червня 2026
13.
Любомирський Євгеній Владиславович
21 червня 2026
14.
Соловейко Ольга Людвигівна
20 червня 2026
15.
Рижкова Наталя Григорівна
20 червня 2026
16.
Микитюк Марія Миколаївна
20 червня 2026
17.
Павлюк Юлія Володимирівна
20 червня 2026
18.
Дем'ян Надія Стефанівна
20 червня 2026
19.
Галушко Галина Миколаївна
20 червня 2026
20.
Партика Оксана Василівна
20 червня 2026
21.
Чемерис Світлана Володимирівна
20 червня 2026
22.
Ратушна Ольга Володимирівна
20 червня 2026
23.
Демченко Катерина Миколаївна
20 червня 2026
24.
Кондратенко Вероніка Андріївна
20 червня 2026
25.
Коломієць Алла Вікторівна
20 червня 2026
26.
Матяш Ольга Олексіївна
20 червня 2026
27.
Деркач Інна Вікторівна
20 червня 2026
28.
Мірзоєва Тетяна Миколаївна
20 червня 2026
29.
Таранець Олена Валеріївна
20 червня 2026
30.
Заврайська Ірина Іванівна
20 червня 2026
12848
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 47 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.