Не допустити ухвалення нового Цивільного кодексу (№15150)

9 квітня 2026 року на сайті Верховної Ради зареєстровано проєкт нового Цивільного кодексу України. Цей документ визначатиме не лише те, як житиме українське суспільство в найближчі десятиліття, але й покаже, рухається Україна в бік Європейського чи Таможенного Союзу. На жаль, Кодекс вже зараз отримав великий антирейтинг серед широких верств суспільства, зібрав низку негативних оцінок від юридичної та правозахисної спільнот і спричинив акції протесту в різних містах України.

Звертаюся до Вас як до гаранта додержання прав і свобод людини і громадянина, а також — гаранта реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі (стаття 102 Конституції України), а також розуміючи, що стаття 106 Конституції закріплює за Вами можливість звертатись, в тому числі, з позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище.

Цивільний кодекс (Законопроєкт №15150) повертає українське суспільство в часи «домострою», робить інститут шлюбу менш привабливим та замість юридичного захисту створює низку ризиків для подружжя:

- Заходи суду для примирення подружжя: визначає, що суд може вживати заходів для примирення подружжя, якщо це відповідає «доброзвичайності». Якщо ж у подружжя є малолітня дитина, суд зобов’язує їх «миритися» ще місяць. Ця норма показує, що творці кодексу не ставляться до українців та українок як до дорослих людей, здатних самостійно ухвалити рішення щодо свого особистого життя без зовнішнього втручання. А також не розуміють, як травматично може бути змушувати дитину — жити з батьками, які вже не хочуть бути разом.
- Право на вибір прізвища після розірвання шлюбу: колишній чоловік має право вимагати від дружини повернути її дівоче прізвище, якщо дружина здійснила «аморальний вчинок» чи зрадила його. Але чітких меж, що вважати аморальним, не існує. Норма несе ризики зловживань, помсти колишнім дружинам та ускладнення життя спільним дітям через різні з матір’ю прізвища.
- Право на утримання: дозволяє батькові дитини не платити аліменти, якщо матір дитини заробляє більше ніж він. Принаймні, якщо його офіційна «біла» зарплата менша.

У Цивільному кодексі понад 45 разів згадується нове поняття «доброзвичайності» з посиланням на «загальновизнані уявлення про належну поведінку, усталені у суспільстві». Це визначення суперечить принципу правової визначеності та відкриває простір для свавільного правозастосування. Якщо якийсь прокурор чи суддя звик багато років сідати за кермо напідпитку, давати хабарі, принижувати свою дитину або слухати pociйську музику — новий Цивільний кодекс стане в його руках небезпечним інструментом.

Також цілий комплекс норм Кодексу обмежують права людини, послаблюють захист від незаконних рішень влади, створюють корупційні ризики та суперечать євроінтеграційному курсу України. Зокрема, існують ризики порушення статті 24 Конституції України (рівність громадян) та статті 8 (принцип верховенства права), що прямо забороняють звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Кодекс прямо дозволяє дискримінацію людини за ознаками індивідуальності (статтю, віком, станом здоров’я, расою, кольором шкіри, стилем одягу, зовнішністю, видом статури, особливостями будови тіла, наявністю ознак інвалідності, вагою, зростом, голосом, порушенням рухових функцій, манерою поведінки, політичними, релігійними чи іншими переконаннями, етнічним, соціальним походженням, майновим станом тощо) — якщо це потрібно для захисту «доброзвичайності» (що б це не означало).

Це створює ризики невиконання Україною своїх міжнародно-правових зобов’язань, зокрема в межах Європейської конвенції з прав людини та переговорного процесу щодо вступу до Європейського Союзу (Розділ 23 «Правосуддя та основоположні права»).

Також проєкт Цивільного кодексу дискримінує українських військових. Право на цифровий образ: обмежує вільний доступ до власного акаунту в соцмережах, персональних даних, системи електронного урядування, електронних підписів та печаток — для малолітніх та неповнолітніх дітей…та військовослужбовців.

Документ містить низку інших шкідливих норм, зокрема вносить поняття «фактичного сімейного союзу», як союзу виключно чоловіка і жінки, що суперечить вимогам євроінтеграції, зокрема ігнорує зобов’язання України в межах Benchmark IBM 23.14 та Дорожньої карти з питань верховенства права, які передбачають впровадження правового визнання одностатевих пар, зокрема через інститут реєстрованих партнерств.

Окремі положення документа створюють ризик легалізації незаконного відчуження публічного майна, через що Українська держава може втратити контроль над об’єктами культурної спадщини, лісами й природно-заповідним фондом. Пропонується послабити наявні інструменти оскарження незаконних рішень органів влади, що відкриває шлях до закріплення корупційних схем у правовому полі.

На жаль, автори проєкту Цивільного кодексу проігнорували зауваження та пропозиції провідних правозахисних організацій, експертів та експерток з питань європейської інтеграції, професійних спільнот (наприклад, провідні лікарі-репродуктологи критикують норми про репродуктивні права), а також не проводили публічних громадських обговорень. Жодне міністерство та жоден комітет Верховної Ради, окрім комітету з питань правової політики та правосуддя, не встигли дати висновок про новий проєкт Цивільного кодексу. Такий підхід суперечить принципам належного врядування, прозорості та інклюзивності законотворчого процесу, які є невіддільною частиною європейських стандартів та зобов’язань України як держави-кандидата на вступ до Європейського Союзу.

Цивільний кодекс України є фундаментальним законодавчим актом, який регулюватиме широкий спектр цивільно-правових відносин між фізичними та юридичними особами, державою та іншими суб’єктами права, а також визначатиме засади приватноправового регулювання в Україні на наступні десятиліття, саме тому вважаємо неприпустимим його ухвалення без забезпечення відповідності сучасним правовим стандартам та стратегічному курсу України на європейську інтеграцію.

У зв’язку з цим просимо Вас як гаранта додержання прав і свобод людини і громадянина, а також — гаранта реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі (стаття 102 Конституції України):

1) Звернутися до Верховної Ради України та Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, як ідейного натхненника проєкту Цивільного кодексу (Законопроєкт №15150), — з проханням зняти документ з розгляду, як такий, що суперечить правам людини та інтеграції України до ЄС (оскільки стаття 106 Конституції закріплює за Вами можливість звертатись, в тому числі, з позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище).
2) У разі ухвалення проєкту Цивільного кодексу в цілому — ветувати цю законодавчу ініціативу як таку, що може призвести до звуження або порушення конституційних прав і свобод (оскільки стаття 106 зазначає, що Президент підписує закони, прийняті Верховною Радою України, та має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів)
3) Звернутися до Кабінету міністрів України та Міністерства юстиції України з проханням напрацювати разом із правозахисною, професійною спільнотами та громадянським суспільством комплексні зміни до цивільного законодавства України, що відповідатимуть євроінтеграційним вимогам та забезпечуватимуть розширення та дотримання прав людини, зокрема прав жінок, дітей, ЛГБТ-людей, людей з інвалідністю, а також військових, ветеранів і ветеранок (оскільки стаття 113 Конституції визначає, що Кабінет Міністрів України відповідальний зокрема перед Президентом України та у своїй діяльності керується зокрема указами Президента України).


З повагою, Христина Ратушна (Морозова)