Присвоїти звання Герой України Полюховичу Антону Васильовичу (посмертно)

Пане Президенте,

Просимо Вас присвоїти посмертно звання Героя України вірному сину своєї Батьківщини, мужньому воїну, військовослужбовцю Головного управління розвідки Міністерства оборони України, бійцю Роти Ісуса Христа батальйону «Братство» —
молодшому сержанту Полюховичу Антону (позивний «Умнік»), 08.09.2000 р.н., уродженцю села Серники Рівненської області.

З перших днів повномасштабного вторгнення Антон не зміг залишитися осторонь. Він прагнув бути там, де найбільше потрібен — захищати рідну землю, підтримувати людей, бути опорою для інших.

У 2024 році він вступив до одного з підрозділів ГУР МО України — батальйону «Братство», де після проходження підготовки став бійцем Роти Ісуса Христа з позивним «Умнік».

Вже під час перших бойових виходів проявив себе як рішучий і відважний воїн — взяв участь у виході на ворожу територію, де разом із побратимами здобув свого першого полоненого.

З часом, отримавши командирську посаду, Антон із високим почуттям відповідальності опікувався своїми бійцями, дбав про їхні потреби, підтримував морально та мудро керував у найскладніших бойових умовах. Під його керівництвом була успішно проведена складна операція з ротації груп на глибині до 8 км у ворожій «кілзоні».

Особливий героїзм Антон проявив під час диверсійного рейду на протилежний берег Каховського водосховища, де разом із групою нейтралізував вороже розвідувальне відділення та взяв у полон двох цінних бійців противника. Ця унікальна операція змінила хід війни та стала можливою завдяки його витривалості, майстерному орієнтуванню, холодному розуму та безстрашності.

Антон Полюхович був не лише відважним воїном, а й людиною великої душі. Щирий, добрий, відданий, він активно допомагав іншим, служив разом із капеланами, підтримував побратимів і надихав своїм прикладом. У мирному житті був старанним студентом, щирим християнином, працював, шукав свій шлях і прагнув справедливості.

Його життя героїчно обірвалося 3 березня 2026 року в районі населеного пункту Приморське Запорізької області під час виконання бойового завдання. До останнього подиху він залишався вірним Україні , проявивши безмірну мужність, відвагу та героїзм у боротьбі за свободу і незалежність України.

Антон був люблячим сином, братом, вірним другом і побратимом. Світлий, щирий, сильний духом — таким він назавжди залишиться у пам’яті всіх, хто його знав.

Йому назавжди 25 років…

Шановний Володимире Олександровичу,
просимо Вас гідно вшанувати подвиг нашого брата, сина, воїна — Полюховича Антона, присвоївши йому найвище державне звання Героя України (посмертно).