Петиція про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Механікову Сергію Васильовичу, старшому солдату, старшому навіднику гармати самохідного артилерійського дивізіону 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила

Шановний пане Президенте!

Я, Механікова Ольга Вадимівна, дружина полеглого військовослужбовця Збройних Сил України Механікова Сергія Васильовича, звертаюся до Вас від імені родини, друзів та побратимів із проханням розглянути питання про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) старшому солдату, старшому навіднику самохідного артилерійського дивізіону 43-ї окремої артилерійської бригади імені гетьмана Тараса Трясила.

Сергій із юних років виявляв глибокий патріотизм і активну громадянську позицію. Уже в 15 років, під час Революції Гідності, він брав участь у подіях Майдану та долучався до захисту рідного міста Бровари від протиправних посягань.

Сергій закінчив коледж, здобувши освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за спеціальністю «Правознавство», оскільки завжди був борцем за справедливість і прагнув пов’язати з цим своє життя. Однак свідомо обрав військовий шлях замість подальшого навчання, адже прагнення захищати людей і свою державу стало його справжнім покликанням.

У 18 років, маючи відповідні фізичні дані, він міг проходити службу в підрозділах почесної варти, однак обрав більш складний і відповідальний шлях — службу у лавах Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, підписавши контракт із 72-м Центром інформаційно-психологічних операцій.

Із перших років служби проявив себе як дисциплінований і відповідальний військовослужбовець, завдяки чому від матроса швидко здобув звання старшого матроса. Паралельно ніс службу як водій, демонструючи надійність, витримку та готовність брати на себе підвищену відповідальність.

Восени 2019 року, ще у 20-річному віці, у складі Сил спеціальних операцій Збройних Сил України виконував бойові завдання в зоні проведення АТО/ООС. Виконував завдання, пов’язані з розвідкою, переміщенням особового складу та забезпеченням важливих операцій. Під час виконання завдань у складних бойових умовах виявляв витримку, відповідальність і високий професіоналізм у надскладних умовах.

За участь у бойових діях отримав медаль «Ветеран війни», статус учасника бойових дій, а також був нагороджений Грамотою командувача Об’єднаних сил генерал-лейтенанта В. Кравченка — за професіоналізм і сумлінне виконання службових (бойових) завдань у районі проведення ООС із відсічі і стримування збройної агресії на території Донецької та Луганської областей.

У жовтні 2019 року був нагороджений медаллю «Честь. Слава. Держава» за мужність, патріотизм і високу громадянську позицію. У листопаді 2019 року був нагороджений Начальником Генерального штабу — Головнокомандувачем Збройних Сил України Р. Хомчаком за особисті заслуги у професійній підготовці, самовідданість і стійкість, виявлені під час виконання військового обов’язку в умовах, пов’язаних із ризиком для життя.

У червні 2020 року був відзначений Подякою Броварського міського голови за сумлінну службу, зразкову військову дисципліну та високий професійний рівень. У серпні 2020 року отримав Подяку голови Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації за високий професіоналізм і вагомий внесок у зміцнення обороноздатності держави.

У жовтні 2020 року за значний особистий внесок у справу розбудови, розвитку та забезпечення життєдіяльності ЗСУ, бездоганну сумлінну службу, зразкове виконання службових обовʼязків та високий професіоналізм був відзначений Подякою Міністра оборони України. Також, у жовтні 2020 року отримав нагороду «За Доблесть та Звитягу».

Після завершення контракту намагався повернутися до мирного життя, однак із початком повномасштабного вторгнення, 27 квітня 2022 року, без вагань повернувся до захисту України та став частиною 43-ї окремої артилерійської бригади.

Зарекомендував себе як кмітливий, відповідальний і надійний військовослужбовець, який чітко та самовіддано виконує всі поставлені завдання. Завдяки своїм якостям був призначений на посаду навідника, опанувавши цю спеціальність із нуля та досягнувши високого рівня майстерності.

Як навідник самохідної артилерійської установки «Піон» уперше яскраво проявив свої професійні якості під час виконання бойових завдань на Запорізькому напрямку. Саме завдяки його точному наведенню було знищено великий склад окупаційних військ у селі Роботине. За це був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України ВАЛЕРІЯ ЗАЛУЖНОГО «ЗОЛОТИЙ ХРЕСТ».

Згодом передавав свій досвід іншим військовослужбовцям, допомагаючи їм опановувати цю складну справу. За потреби залучався до виконання обов’язків навідника в інших батареях, що було справжнім свідченням високого рівня довіри до нього.

За вірність військовому обовʼязку, старанність, високий професіоналізм та бойову майстерність, сумлінне виконання службових обовʼязків по зміцненню обороноздатності нашої Батьківщини в умовах відсічі збройної агресії отримав грамоту від командира військової частини Я. Лисенко.

Його бойовий шлях як навідника продовжився на Донецькому напрямку, де надалі гідно виконував свої обовʼязки до останнього свого подиху.

Був відзначений медаллю «ЗА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ УКРАЇНІ» Президентом України - ВОЛОДИМИРОМ ЗЕЛЕНСЬКИМ.
Це стала його остання нагорода, яку він отримав за життя.

Старший солдат, старший навідник Механіков Сергій Васильович загинув 25 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на позиції. У надзвичайно небезпечних умовах він проявив виняткову мужність і самопожертву, фактично прикривши собою побратимів. Його дії стали проявом справжнього героїзму та відданості Україні.

Шановний пане Президенте!

Старший солдат Механіков Сергій Васильович загинув у бою, виконуючи бойове завдання. Він залишався на своїй позиції до кінця, забезпечуючи вогневе прикриття побратимів і прийняв на себе основний удар ворога.

За проявлену мужність він був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Проте його бойовий шлях, внесок у боротьбу з ворогом і відданість службі свідчать про те, що його подвиг заслуговує на найвищий рівень державного визнання.

Ціною власного життя він захищав український народ та право України на свободу і незалежність.

У зв’язку з викладеним прошу Вас гідно вшанувати його пам’ять та присвоїти звання Героя України (посмертно) старшому солдату Механікову Сергію Васильовичу.