№22/264528-еп
Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) Шварцу Михайлу Миколайовичу
Автор (ініціатор): Глінчук Марина Василівна
Дата оприлюднення: 13 травня 2026
Просимо Президента України присвоїти найвище державне звання «Герой України» (посмертно) молодшому сержанту Шварцу Михайлу Миколайовичу — бойовому медику 3-го єгерського взводу 8-ї єгерської роти 3-го єгерського батальйону 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
Шварц Михайло Миколайович, позивний «Шварц», народився 7 листопада 1986 року. Вірний син України, мужній воїн, люблячий чоловік, батько та побратим, який до останнього подиху залишався відданим українському народові та військовій присязі.
2 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області, на одному з найважчих напрямків фронту — Авдіївському, Михайло героїчно загинув у бою з переважаючими силами ворога. Під потужними артилерійськими, дроновими обстрілами та штурмовими діями противника він разом із побратимами мужньо тримав оборону, рятував життя інших та до кінця залишався на позиції.
Майже два роки Михайло вважався зниклим безвісти. Його родина жила між болем і надією, вірила у повернення, шукала, боролася, зверталася до всіх можливих структур. Дружина Тетяна не припиняла пошуків чоловіка ні на мить. На жаль, збіг ДНК підтвердив найстрашніше — Михайло поліг як Герой.
За час служби Михайло пройшов найважчі ділянки фронту: бої під Вугледаром, Павлівкою, участь у контрнаступі та звільненні Благодатного. Після важкого поранення він повернувся у стрій зі словами: «Хто, як не я». Будучи бойовим медиком, він не лише боронив позиції, а й рятував поранених побратимів, евакуйовував воїнів під постійними обстрілами та ризикував власним життям заради інших.
У зимових боях на Луганщині поблизу Нововодяного Михайло разом із побратимами витримував надзвичайно важкі штурми ворога, тримаючи оборону в умовах морозу, снігу та безперервних атак. Наприкінці березня 2024 року він був направлений на Авдіївський напрямок, де прийняв свій останній бій.
Михайло Шварц — приклад незламності, мужності, честі та самопожертви. Він віддав своє життя за Україну, за мирне небо, свободу та незалежність нашої держави.
Його подвиг заслуговує на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Герою.
Слава Україні.
Шварц Михайло Миколайович, позивний «Шварц», народився 7 листопада 1986 року. Вірний син України, мужній воїн, люблячий чоловік, батько та побратим, який до останнього подиху залишався відданим українському народові та військовій присязі.
2 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області, на одному з найважчих напрямків фронту — Авдіївському, Михайло героїчно загинув у бою з переважаючими силами ворога. Під потужними артилерійськими, дроновими обстрілами та штурмовими діями противника він разом із побратимами мужньо тримав оборону, рятував життя інших та до кінця залишався на позиції.
Майже два роки Михайло вважався зниклим безвісти. Його родина жила між болем і надією, вірила у повернення, шукала, боролася, зверталася до всіх можливих структур. Дружина Тетяна не припиняла пошуків чоловіка ні на мить. На жаль, збіг ДНК підтвердив найстрашніше — Михайло поліг як Герой.
За час служби Михайло пройшов найважчі ділянки фронту: бої під Вугледаром, Павлівкою, участь у контрнаступі та звільненні Благодатного. Після важкого поранення він повернувся у стрій зі словами: «Хто, як не я». Будучи бойовим медиком, він не лише боронив позиції, а й рятував поранених побратимів, евакуйовував воїнів під постійними обстрілами та ризикував власним життям заради інших.
У зимових боях на Луганщині поблизу Нововодяного Михайло разом із побратимами витримував надзвичайно важкі штурми ворога, тримаючи оборону в умовах морозу, снігу та безперервних атак. Наприкінці березня 2024 року він був направлений на Авдіївський напрямок, де прийняв свій останній бій.
Михайло Шварц — приклад незламності, мужності, честі та самопожертви. Він віддав своє життя за Україну, за мирне небо, свободу та незалежність нашої держави.
Його подвиг заслуговує на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Герою.
Слава Україні.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Ситнік Тетяна Василівна
12 серпня 2026
2.
Авдєєва Любов Сергіївна
12 серпня 2026
3.
Франівська Оксана Іванівна
12 серпня 2026
4.
Ніколіна Оксана Миколаївна
12 серпня 2026
5.
Бондарєва Маргарита Геннадіївна
12 серпня 2026
6.
Бондарєва Людмила Олександрівна
12 серпня 2026
7.
Мірошніченко Анастасія Валеріївна
12 серпня 2026
8.
Мусієнко Лариса Володимирівна
12 серпня 2026
9.
Едієва Юлія Володимирівна
12 серпня 2026
10.
Нейчева Тетяна Олегівна
12 серпня 2026
11.
Саливон Оксана Василівна
12 серпня 2026
12.
Волошина Тетяна Миколаївна
12 серпня 2026
13.
Бублик Наталія Олександрівна
12 серпня 2026
14.
Савчук Іванна Миколаївна
12 серпня 2026
15.
Кірієнко Марина Олексіївна
12 серпня 2026
16.
Скоробогатько Олена Яківна
12 серпня 2026
17.
Семічастна Ірина Ігорівна
12 серпня 2026
18.
Григоренко Карина Сергіївна
12 серпня 2026
19.
Умінська Анна Василівна
12 серпня 2026
20.
Палій Олена Олександрівна
12 серпня 2026
21.
Ковальова Анна Сергіївна
11 серпня 2026
22.
Шелест Сергій Юрійович
11 серпня 2026
23.
Ільчук Ірина Олексіївна
11 серпня 2026
24.
Буличова Олена Олексіївна
11 серпня 2026
25.
Савчук Марія Петрівна
11 серпня 2026
26.
Фісюн Оксана Юріївна
11 серпня 2026
27.
Цуркан Ганна Афанасіївна
11 серпня 2026
28.
Касьяненко Вікторія Олександрівна
11 серпня 2026
29.
Кісельова Ганна Василівна
11 серпня 2026
30.
Федорченко Галина Романівна
11 серпня 2026
9645
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 2 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.