№22/264528-еп
Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) Шварцу Михайлу Миколайовичу
Автор (ініціатор): Глінчук Марина Василівна
Дата оприлюднення: 13 травня 2026
Просимо Президента України присвоїти найвище державне звання «Герой України» (посмертно) молодшому сержанту Шварцу Михайлу Миколайовичу — бойовому медику 3-го єгерського взводу 8-ї єгерської роти 3-го єгерського батальйону 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
Шварц Михайло Миколайович, позивний «Шварц», народився 7 листопада 1986 року. Вірний син України, мужній воїн, люблячий чоловік, батько та побратим, який до останнього подиху залишався відданим українському народові та військовій присязі.
2 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області, на одному з найважчих напрямків фронту — Авдіївському, Михайло героїчно загинув у бою з переважаючими силами ворога. Під потужними артилерійськими, дроновими обстрілами та штурмовими діями противника він разом із побратимами мужньо тримав оборону, рятував життя інших та до кінця залишався на позиції.
Майже два роки Михайло вважався зниклим безвісти. Його родина жила між болем і надією, вірила у повернення, шукала, боролася, зверталася до всіх можливих структур. Дружина Тетяна не припиняла пошуків чоловіка ні на мить. На жаль, збіг ДНК підтвердив найстрашніше — Михайло поліг як Герой.
За час служби Михайло пройшов найважчі ділянки фронту: бої під Вугледаром, Павлівкою, участь у контрнаступі та звільненні Благодатного. Після важкого поранення він повернувся у стрій зі словами: «Хто, як не я». Будучи бойовим медиком, він не лише боронив позиції, а й рятував поранених побратимів, евакуйовував воїнів під постійними обстрілами та ризикував власним життям заради інших.
У зимових боях на Луганщині поблизу Нововодяного Михайло разом із побратимами витримував надзвичайно важкі штурми ворога, тримаючи оборону в умовах морозу, снігу та безперервних атак. Наприкінці березня 2024 року він був направлений на Авдіївський напрямок, де прийняв свій останній бій.
Михайло Шварц — приклад незламності, мужності, честі та самопожертви. Він віддав своє життя за Україну, за мирне небо, свободу та незалежність нашої держави.
Його подвиг заслуговує на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Герою.
Слава Україні.
Шварц Михайло Миколайович, позивний «Шварц», народився 7 листопада 1986 року. Вірний син України, мужній воїн, люблячий чоловік, батько та побратим, який до останнього подиху залишався відданим українському народові та військовій присязі.
2 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області, на одному з найважчих напрямків фронту — Авдіївському, Михайло героїчно загинув у бою з переважаючими силами ворога. Під потужними артилерійськими, дроновими обстрілами та штурмовими діями противника він разом із побратимами мужньо тримав оборону, рятував життя інших та до кінця залишався на позиції.
Майже два роки Михайло вважався зниклим безвісти. Його родина жила між болем і надією, вірила у повернення, шукала, боролася, зверталася до всіх можливих структур. Дружина Тетяна не припиняла пошуків чоловіка ні на мить. На жаль, збіг ДНК підтвердив найстрашніше — Михайло поліг як Герой.
За час служби Михайло пройшов найважчі ділянки фронту: бої під Вугледаром, Павлівкою, участь у контрнаступі та звільненні Благодатного. Після важкого поранення він повернувся у стрій зі словами: «Хто, як не я». Будучи бойовим медиком, він не лише боронив позиції, а й рятував поранених побратимів, евакуйовував воїнів під постійними обстрілами та ризикував власним життям заради інших.
У зимових боях на Луганщині поблизу Нововодяного Михайло разом із побратимами витримував надзвичайно важкі штурми ворога, тримаючи оборону в умовах морозу, снігу та безперервних атак. Наприкінці березня 2024 року він був направлений на Авдіївський напрямок, де прийняв свій останній бій.
Михайло Шварц — приклад незламності, мужності, честі та самопожертви. Він віддав своє життя за Україну, за мирне небо, свободу та незалежність нашої держави.
Його подвиг заслуговує на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Герою.
Слава Україні.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Манєва Юлія Василівна
13 травня 2026
2.
Івашина Вікторія Юріївна
13 травня 2026
3.
Яремчук Дмитро Леонідович
13 травня 2026
4.
Шинкар Леся Ігорівна
13 травня 2026
5.
Іванішина Алла Олександрівна
13 травня 2026
6.
Чир Христина Петрівна
13 травня 2026
7.
Фамуляк Софія Андріївна
13 травня 2026
8.
Стратюк Олена Ростиславівна
13 травня 2026
9.
Валько Яна Павлівна
13 травня 2026
10.
Державська Олена Андріївна
13 травня 2026
11.
Войтюк Ірина Олександрівна
13 травня 2026
12.
Серганчук Світлана Василівна
13 травня 2026
13.
Цибко Олеся Олегівна
13 травня 2026
14.
Мусій Наталія Володимирівна
13 травня 2026
15.
Крук Марія Олександрівна
13 травня 2026
16.
Орел Тетяна Іванівна
13 травня 2026
17.
Якубець Тетяна Василівна
13 травня 2026
18.
Галас Марія Юріївна
13 травня 2026
19.
Буковський Костянтин Тарасович
13 травня 2026
20.
Штельмах Микола Миколайович
13 травня 2026
21.
Чабан Соломія Русланівна
13 травня 2026
22.
Буняк Мар'яна Іванівна
13 травня 2026
23.
Немченко Юлія Григорівна
13 травня 2026
24.
Прокоп'єва Анна Юріївна
13 травня 2026
25.
Ключников Владислав Віталійович
13 травня 2026
26.
Поліщук Марина Олександрівна
13 травня 2026
27.
Нотарева Ольга Володимирівна
13 травня 2026
28.
Коцюбайло Зоряна Василівна
13 травня 2026
29.
Кондрин Зоряна Іванівна
13 травня 2026
30.
Гринькевич Віталій Віталійович
13 травня 2026
374
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.