№22/264528-еп
Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) Шварцу Михайлу Миколайовичу
Автор (ініціатор): Глінчук Марина Василівна
Дата оприлюднення: 13 травня 2026
Просимо Президента України присвоїти найвище державне звання «Герой України» (посмертно) молодшому сержанту Шварцу Михайлу Миколайовичу — бойовому медику 3-го єгерського взводу 8-ї єгерської роти 3-го єгерського батальйону 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
Шварц Михайло Миколайович, позивний «Шварц», народився 7 листопада 1986 року. Вірний син України, мужній воїн, люблячий чоловік, батько та побратим, який до останнього подиху залишався відданим українському народові та військовій присязі.
2 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області, на одному з найважчих напрямків фронту — Авдіївському, Михайло героїчно загинув у бою з переважаючими силами ворога. Під потужними артилерійськими, дроновими обстрілами та штурмовими діями противника він разом із побратимами мужньо тримав оборону, рятував життя інших та до кінця залишався на позиції.
Майже два роки Михайло вважався зниклим безвісти. Його родина жила між болем і надією, вірила у повернення, шукала, боролася, зверталася до всіх можливих структур. Дружина Тетяна не припиняла пошуків чоловіка ні на мить. На жаль, збіг ДНК підтвердив найстрашніше — Михайло поліг як Герой.
За час служби Михайло пройшов найважчі ділянки фронту: бої під Вугледаром, Павлівкою, участь у контрнаступі та звільненні Благодатного. Після важкого поранення він повернувся у стрій зі словами: «Хто, як не я». Будучи бойовим медиком, він не лише боронив позиції, а й рятував поранених побратимів, евакуйовував воїнів під постійними обстрілами та ризикував власним життям заради інших.
У зимових боях на Луганщині поблизу Нововодяного Михайло разом із побратимами витримував надзвичайно важкі штурми ворога, тримаючи оборону в умовах морозу, снігу та безперервних атак. Наприкінці березня 2024 року він був направлений на Авдіївський напрямок, де прийняв свій останній бій.
Михайло Шварц — приклад незламності, мужності, честі та самопожертви. Він віддав своє життя за Україну, за мирне небо, свободу та незалежність нашої держави.
Його подвиг заслуговує на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Герою.
Слава Україні.
Шварц Михайло Миколайович, позивний «Шварц», народився 7 листопада 1986 року. Вірний син України, мужній воїн, люблячий чоловік, батько та побратим, який до останнього подиху залишався відданим українському народові та військовій присязі.
2 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області, на одному з найважчих напрямків фронту — Авдіївському, Михайло героїчно загинув у бою з переважаючими силами ворога. Під потужними артилерійськими, дроновими обстрілами та штурмовими діями противника він разом із побратимами мужньо тримав оборону, рятував життя інших та до кінця залишався на позиції.
Майже два роки Михайло вважався зниклим безвісти. Його родина жила між болем і надією, вірила у повернення, шукала, боролася, зверталася до всіх можливих структур. Дружина Тетяна не припиняла пошуків чоловіка ні на мить. На жаль, збіг ДНК підтвердив найстрашніше — Михайло поліг як Герой.
За час служби Михайло пройшов найважчі ділянки фронту: бої під Вугледаром, Павлівкою, участь у контрнаступі та звільненні Благодатного. Після важкого поранення він повернувся у стрій зі словами: «Хто, як не я». Будучи бойовим медиком, він не лише боронив позиції, а й рятував поранених побратимів, евакуйовував воїнів під постійними обстрілами та ризикував власним життям заради інших.
У зимових боях на Луганщині поблизу Нововодяного Михайло разом із побратимами витримував надзвичайно важкі штурми ворога, тримаючи оборону в умовах морозу, снігу та безперервних атак. Наприкінці березня 2024 року він був направлений на Авдіївський напрямок, де прийняв свій останній бій.
Михайло Шварц — приклад незламності, мужності, честі та самопожертви. Він віддав своє життя за Україну, за мирне небо, свободу та незалежність нашої держави.
Його подвиг заслуговує на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Герою.
Слава Україні.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Тимченко Наталія Миколаївна
13 серпня 2026
2.
Терещук Вікторія Віталіївна
13 серпня 2026
3.
Соборук Надія Анатоліївна
13 серпня 2026
4.
Шевчук Надія Ярославівна
13 серпня 2026
5.
Капущак Христина Василівна
13 серпня 2026
6.
Шаповалова Ірина Петрівна
13 серпня 2026
7.
Партика Христина Павлівна
13 серпня 2026
8.
Романенко Наталія Володимирівна
13 серпня 2026
9.
Олефір Ірина Петрівна
13 серпня 2026
10.
Король Юлія Юріївна
13 серпня 2026
11.
Шевчук Світлана Анатоліївна
13 серпня 2026
12.
Тимчій Анна Михайлівна
13 серпня 2026
13.
Ткаченко Тарас Вікторович
13 серпня 2026
14.
Задуміна Оксана Миколаївна
13 серпня 2026
15.
Джуринська-Феденко Марія Анатоліївна
13 серпня 2026
16.
Нікітіна Людмила Миколаївна
13 серпня 2026
17.
Щербина Іванна Олександрівна
13 серпня 2026
18.
Ворона Катерина Євгенівна
12 серпня 2026
19.
Станкевич Дмитро Андрійович
12 серпня 2026
20.
Шульга Лідія Юріївна
12 серпня 2026
21.
Лавренюк Сабіна Гусейн Кизи
12 серпня 2026
22.
Михалінчик Тетяна Володимирівна
12 серпня 2026
23.
Дядя Юлія Григорівна
12 серпня 2026
24.
Калитин Олег Петрович
12 серпня 2026
25.
Малих Олена Валеріївна
12 серпня 2026
26.
Піскова Надія Олександрівна
12 серпня 2026
27.
Грачова Оксана Валеріївна
12 серпня 2026
28.
Медвідь Олексій Васильович
12 серпня 2026
29.
Мещерякова Валентина Валентинівна
12 серпня 2026
30.
Горбенко Тетяна Миколаївна
12 серпня 2026