№22/264528-еп
Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) Шварцу Михайлу Миколайовичу
Автор (ініціатор): Глінчук Марина Василівна
Дата оприлюднення: 13 травня 2026
Просимо Президента України присвоїти найвище державне звання «Герой України» (посмертно) молодшому сержанту Шварцу Михайлу Миколайовичу — бойовому медику 3-го єгерського взводу 8-ї єгерської роти 3-го єгерського батальйону 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша.
Шварц Михайло Миколайович, позивний «Шварц», народився 7 листопада 1986 року. Вірний син України, мужній воїн, люблячий чоловік, батько та побратим, який до останнього подиху залишався відданим українському народові та військовій присязі.
2 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області, на одному з найважчих напрямків фронту — Авдіївському, Михайло героїчно загинув у бою з переважаючими силами ворога. Під потужними артилерійськими, дроновими обстрілами та штурмовими діями противника він разом із побратимами мужньо тримав оборону, рятував життя інших та до кінця залишався на позиції.
Майже два роки Михайло вважався зниклим безвісти. Його родина жила між болем і надією, вірила у повернення, шукала, боролася, зверталася до всіх можливих структур. Дружина Тетяна не припиняла пошуків чоловіка ні на мить. На жаль, збіг ДНК підтвердив найстрашніше — Михайло поліг як Герой.
За час служби Михайло пройшов найважчі ділянки фронту: бої під Вугледаром, Павлівкою, участь у контрнаступі та звільненні Благодатного. Після важкого поранення він повернувся у стрій зі словами: «Хто, як не я». Будучи бойовим медиком, він не лише боронив позиції, а й рятував поранених побратимів, евакуйовував воїнів під постійними обстрілами та ризикував власним життям заради інших.
У зимових боях на Луганщині поблизу Нововодяного Михайло разом із побратимами витримував надзвичайно важкі штурми ворога, тримаючи оборону в умовах морозу, снігу та безперервних атак. Наприкінці березня 2024 року він був направлений на Авдіївський напрямок, де прийняв свій останній бій.
Михайло Шварц — приклад незламності, мужності, честі та самопожертви. Він віддав своє життя за Україну, за мирне небо, свободу та незалежність нашої держави.
Його подвиг заслуговує на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Герою.
Слава Україні.
Шварц Михайло Миколайович, позивний «Шварц», народився 7 листопада 1986 року. Вірний син України, мужній воїн, люблячий чоловік, батько та побратим, який до останнього подиху залишався відданим українському народові та військовій присязі.
2 травня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Семенівка Покровського району Донецької області, на одному з найважчих напрямків фронту — Авдіївському, Михайло героїчно загинув у бою з переважаючими силами ворога. Під потужними артилерійськими, дроновими обстрілами та штурмовими діями противника він разом із побратимами мужньо тримав оборону, рятував життя інших та до кінця залишався на позиції.
Майже два роки Михайло вважався зниклим безвісти. Його родина жила між болем і надією, вірила у повернення, шукала, боролася, зверталася до всіх можливих структур. Дружина Тетяна не припиняла пошуків чоловіка ні на мить. На жаль, збіг ДНК підтвердив найстрашніше — Михайло поліг як Герой.
За час служби Михайло пройшов найважчі ділянки фронту: бої під Вугледаром, Павлівкою, участь у контрнаступі та звільненні Благодатного. Після важкого поранення він повернувся у стрій зі словами: «Хто, як не я». Будучи бойовим медиком, він не лише боронив позиції, а й рятував поранених побратимів, евакуйовував воїнів під постійними обстрілами та ризикував власним життям заради інших.
У зимових боях на Луганщині поблизу Нововодяного Михайло разом із побратимами витримував надзвичайно важкі штурми ворога, тримаючи оборону в умовах морозу, снігу та безперервних атак. Наприкінці березня 2024 року він був направлений на Авдіївський напрямок, де прийняв свій останній бій.
Михайло Шварц — приклад незламності, мужності, честі та самопожертви. Він віддав своє життя за Україну, за мирне небо, свободу та незалежність нашої держави.
Його подвиг заслуговує на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять та шана Герою.
Слава Україні.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Харченко Валентин Миколайович
28 червня 2026
2.
Сеньків Леся Миколаївна
27 червня 2026
3.
Бабчук Оксана Дмитрівна
27 червня 2026
4.
Плющ Оксана Іванівна
27 червня 2026
5.
Соколова Вікторія Григорівна
27 червня 2026
6.
Шмарівоз Любов Іванівна
27 червня 2026
7.
Нагорний Тарас Васильович
27 червня 2026
8.
Єфіменко Тетяна Олегівна
27 червня 2026
9.
Краснокутська Тетяна Анатоліївна
27 червня 2026
10.
Більченко Олександр Сергійович
27 червня 2026
11.
Смілик Наталія Олександрівна
27 червня 2026
12.
Оніщенко Тетяна Миколаївна
27 червня 2026
13.
Гурзан Дарина Ігорівна
27 червня 2026
14.
Шелкова Оксана Іванівна
27 червня 2026
15.
Бараненко Олександр Володимирович
27 червня 2026
16.
Мирон Єлизавета Євгенівна
27 червня 2026
17.
Горносталь Оксана Володимирівна
27 червня 2026
18.
Більченко Ірина Олександрівна
27 червня 2026
19.
Крашанова Тетяна Миколаївна
26 червня 2026
20.
Бобко Ігор Богданович
26 червня 2026
21.
Литвиненко Анна Володимирівна
26 червня 2026
22.
Бондарчук Тетяна Григорівна
26 червня 2026
23.
Гурин Одарка Паньківна
26 червня 2026
24.
Багрій Олена Валеріївна
26 червня 2026
25.
Відлацька Вікторія Олександрівна
26 червня 2026
26.
Балушкіна Валентина Володимирівна
26 червня 2026
27.
Мариняк Вікторія Олександрівна
26 червня 2026
28.
Гулай Катерина Миколаївна
26 червня 2026
29.
Лоза Раїса Вікторівна
25 червня 2026
30.
Гуманенко Марта Мирославівна
25 червня 2026
8379
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 47 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.