Просимо Президента України розглянути питання щодо присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) Сидоренку Петру Петровичу — мужньому воїну, який віддав своє життя за свободу, незалежність і майбутнє України.
Сидоренко Петро Петрович народився 17 липня 1979 року у селі Колки. Навчався у Колківському ліцеї, після чого здобув професію електрогазозварювальника у Дубровицькому професійно-технічному ліцеї. Після навчання проходив строкову військову службу на посаді водія.
У мирному житті Петро був люблячим чоловіком, турботливим батьком двох дітей, працьовитою та щирою людиною. Разом із сім’єю проживав у місті Дубровиця Рівненської області. Працював охоронцем, а згодом — далекобійником. Автомобілі були його справжньою пристрастю та справою життя.
Із перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації Петро без вагань став на захист України. 24 лютого 2022 року був мобілізований Рівненським РТЦК та СП.
Проходив службу у військових частинах А1317, А7135 та А7030. Виконував бойові завдання у найгарячіших точках Донецької та Запорізької областей. Обіймав посаду молодшого сержанта та водія 3-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти.
19 жовтня 2025 року Сидоренко Петро Петрович загинув поблизу населеного пункту Гуляйполе Пологівського району Запорізької області під час виконання бойового завдання, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі та українському народові.
Він віддав найдорожче — власне життя — за мирне небо над Україною, за майбутнє своїх дітей, за свободу та незалежність рідної держави.
Сидоренко Петро Петрович назавжди залишиться прикладом мужності, честі, самопожертви та незламності українського воїна.
Просимо гідно вшанувати пам’ять Захисника України Сидоренка Петра Петровича та присвоїти йому звання Героя України (посмертно).