Про присвоєння звання Героя України (посмертно) полковника Луценко Богдана Володимировича, старшого інструктора (з спеціальної інженерної підготовки) 2 окремого загону спеціального призначення «Омега» НГУ

Про присвоєння звання Героя України(посмертно)
Луценко Богдан Володимирович
(13 січня 1987р.-24 липня 2025р.)

Богдан Луценко народився 13 січня 1987 року, в селі Ображіївка, Шосткинського району, Сумської області в родині трударів. З дитинства вирізнявся працьовитістю, наполегливістю та прагненням бути корисним людям.

Після закінчення школи та професійно-технічного училища у 2005 році був призваний до лав Збройних Сил України де проявив себе як дисциплінований військовослужбовець. Після проходження служби вступив до Кам’янець-Подільського військового інженерного інститут, який успішно закінчив, здобувши офіцерський фах.
Після завершення навчання проходив службу в підрозділах Державної служби України з надзвичайних ситуацій в місті Ромни, де виконував завдання з розмінування та знешкодження вибухонебезпечних предметів, ризикуючи своїм життям заради безпеки громадян.
У 2017 році продовжив військову службу у легендарному спецпідрозділі « Омега» Національної гвардії України.
Його покликанням стала небезпечна, але надзвичайно важлива справа – інженерне забезпечення, навчання та розмінування. Саме завдяки таким людям як Богдан Луценко, врятовано тисячі мирних життів, адже кожна знешкоджена міна чи боєприпас-це врятована дитина, сім’я, українське місто.
З 2014 року брав участь у бойових діях на сході України, виконуючи завдання із забезпеченням безпеки військових і цивільних. Був відданим побратимом, прикладом для молодших воїнів, людиною, яка ніколи не відступала перед небезпекою.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році один із перших, хто разом із бійцями « Омеги» піднявся на захист Харківщини. Він брав участь у боях за ключові населені пункти, допомагав зупинити ворога, а його відвага не одноразово рятувала життя побратимів.
24 липня 2025 року, під час виконання завдання з розмінування у місті Харкові після чергової російської ракетної атаки, Богдан Луценко загинув смертю Героя. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та своєму обов’язку-рятувати Україну й українців.
За час служби він був відзначений державними та відомчими нагородами, зокрема: орденом Богдана Хмельницького 3 ступеня, медаллю «Захисника Вітчизни», медаллю «За оборону міста-героя Харкова», нагородою Президента України « За оборону України», а також відзнаками Державної служби України з надзвичайних ситуацій та Національної гвардії України.
Посмертно представлений до однієї з найвищих державних нагород – Хрест бойових заслуг, що є свідченням його виняткового героїзму, мужності та самопожертви.
Його подвиг уже зазначено державою, проте він заслуговує на найвищу нагороду – звання Героя України.
Люди з такою професією не мають права на помилку. І дуже часто не мають – другого шансу.
Богдан мав нагороди. Мав повагу побратимів. Мав честь.
Тепер він має тільки нашу пам’ять.
І наше рішення – чи буде його подвиг визнаний державою.
Це не формальність. Це справедливість.
ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ