Я, донька загиблого військовослужбовця, прошу розглянути питання щодо присвоєння найвищого державного звання — Герой України (посмертно) — солдату Максименку Костянтину Миколайовичу(позивний «Дід»), 02 жовтня 1968 року народження,
військовослужбовцю військової частини А4674, 117 окремої механізованої бригади, роти вогневої підтримки.
Максименко Костянтин Миколайович народився 02 жовтня 1968 року у місті Запоріжжі, де прожив усе своє життя. Був щирою, мужньою та справедливою людиною, яку поважали рідні, друзі та побратими.
З початком повномасштабної війни він не зміг залишитися осторонь та добровільно став на захист України. Незважаючи на проблеми зі здоров’ям та інвалідність, через які його не одразу прийняли до війська, Костянтин Миколайович наполегливо домігся права служити своїй державі, бо вважав це своїм обов’язком перед народом України.
Службу проходив у роті вогневої підтримки військової частини А4674 на посаді водія господарчого відділення. За час служби зарекомендував себе дисциплінованим, відповідальним та надійним військовослужбовцем. Згідно зі службовою характеристикою, користувався авторитетом серед побратимів, сумлінно виконував бойові завдання, проявляв ініціативу, витримку та мужність.
Під час контрнаступу на Запорізькому напрямку, в районі населеного пункту Вербове, 22 листопада 2023 року солдат Максименко Костянтин Миколайович зник безвісти під час виконання бойового завдання на позиції. Згодом стало відомо, що ця дата стала датою його загибелі.
01 травня 2026 року Героя було поховано на Алеї Героїв у Запоріжжі.
Костянтин Миколайович віддав за Україну найдорожче — власне життя. Його мужність, відданість державі та свідомий вибір стати на захист Батьківщини заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Прошу підтримати петицію та вшанувати пам’ять Захисника України Максименка Костянтина Миколайовича.