Присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ Атаманюку Володимиру Михайловичу (позивний АТАМАН)

Прошу про присвоєння звання Героя України (посмертно) Атаманюку Володимиру Михайловичу, який загинув 24.03.2026, захищаючи Україну у війні з росією.
Володимир народився 30 березня 1970 року. Був другою дитиною в сім'ї Михайла та Ганни Атаманюків. З осені 1976 року вчився в Хімчинській восьмирічній школі. Легко і швидко вивчав такі науки як математика, історія і біологія. Вчителі запам'ятали його старанним та відповідальним учнем, який мав великий потенціал. Після закінчення школи Володимир продовжив навчання вже у Рогатинському технікумі, де вчився на ветеринара до 1989 року.
З юнацтва цікавився спортом - любив лижі, велоспорт і часто їздив на змагання. Згодом Володя виявив пристрасть до музики. Опанував музичні інструменти та вивчив чимало традиційних пісень. На весіллях грав у духовому оркестрі на трубі, а з друзями - у ВІА на ударних інструментах.
Після навчання повернувся у рідне село, де працював у колгоспі ветеринаром. Коли настав час йти на строкову службу, був дуже захопленим і з нетерпінням чекав першого дня. У 1989 році став солдатом-строковиком.
Під час служби він проявляв увагу до своєї майбутньої дружини: писав листи та через брата Ігоря передавав їй подарунки.
У 1991 році Володимир повернувся додому мужнім та вродливим легенем. Продовжив працювати у колгоспі ветеринаром. Він також їздив на полонини, щоб допомагати людям і лікувати їхніх тварин.
У 1994 році одружився з Галиною, разом збудували власний дім. У шлюбі разом виховали двох дітей - Ольгу та Назарія, та чотирьох онуків.
Володимир був сильним чоловіком, що став опорою сім'ї. У складних обставинах він завжди відстоював своє та оберігав рідних, вперто та цілеспрямовано йшов до своєї мети.
Протягом життя Володимир був як суворим, так і веселим. Постійно у компанії смішив і веселив знайомих. Любив проводити час з вірними друзями, співати, розважатись. У його житті завжди звучали пісні: як би важко не було, у душі жила музика.
Командир каже, що побратими згадують його з піснями, бо він часто співав, вмикав музику в машині і завжди тихенько мугикав мелодії. Володимир мріяв відвідати всі області, кожне містечко України, адже казав: «Я не хочу за кордон, я хочу відвідати кожен закуток нашої України. Вона така файна, а ми її не цінуємо і їдемо на чужину!» Також хотів вирушити в подорож своїм авто, бо «там де є земля, там має їхати машина!»
Біля свого дому Володимир висадив понад сто хвойних дерев, тож поруч із ним завжди шумів вічнозелений ліс.
Володя постійно навчав дітей та онуків своїм прикладом та чуйними словами: «Спочатку ви маєте навчитися слухати, а потім говорити», «Щоб все зрозуміти, треба більше прожити!».
Життя Володимира було дуже різнобарвним, сповненим емоцій, складних ситуацій та теплих моментів. Все змінилось в один момент, коли ворог нахабно ввірвався в його життя.

24.02.2022

24 лютого 2022 року о 4 ранку, українці почули вибухи. Вже тоді Володимир знав, що не боїться і готовий. Він не хотів тікати за кордон чи ховатися в найдальших закутках своєї країни. Володя мужньо взяв свої обладунки і вже на дев’ятий день повномасштабного вторгнення, 4 березня 2022 року, став на захист рідної землі в складі Збройних сил України.
Його бойовий шлях почався на Коломийщині у військовій частині А1267.
З квітня по серпень 2023 року Володимир був у відрядженні на сході країни, в місті Краматорськ. У складі військової частини А1606(А2012) на місцевому аеродромі він разом із побратимами виявляв ворожі повітряні цілі - літаки, ракети, «шахеди» та дрони. Вони працювали 24/7 заради збереження спокою та життів сотень українців. Восени Володя знову повернувся на Коломийщину.
У серпні 2024 року його відрядили у в/ч А4882 в місто Нікополь з подальшим вибуттям у район виконання бойових завдань на Дніпропетровщину (м. Кривий Ріг). Там Володимир був у складі групи виявлення повітряних цілей, де невпинно працював, допомагаючи захищати країну від ворожих атак. У грудні 2024 року повернувся у в/ч А1267 на Коломийщину.
На початку 2025 року його відправили в оперативне підпорядкування тактичної групи ППО «Суми» м. Суми для виконання бойових завдань. Там він перебував у складі тактичної вогневої групи по знищенню ворожих повітряних цілей, які летіли по нашому мирному населенню, лікарнях, дитячих садочках, школах. Це був складний час для Володі та його побратимів. Постійні чергування, систематичні нічні виїзди та блискавичне реагування на небезпеку рятували життя українців у тилу. Люди спокійно спали та планували майбутнє, поки Володимир з побратимами стояли на варті правди і свободи. У квітні 2025 року повернувся на Коломийщину.
З липня 2025 року солдат Атаманюк Володимир Михайлович, на псевдо Атаман, виконував бойові (спеціальні) завдання, пов’язані з ризиком для життя під час заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в першому ешелоні оборони в Сумській області в зоні відповідальності УВ «Курськ» (УВ «Північ)» в оперативному підпорядкуванні 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького (103 ОБрТрО). Солдат Атаманюк в ході виконання бойових завдань проявив себе, як сміливий та рішучий воїн, який з честю та гідністю виконував завдання з захисту суверенітету та територіальної цілісності України. Ризикуючи власним життям, під мінометними та артилерійськими обстрілами, скидами з БпЛА, ударами FPV-дронів Володимир успішно виконував поставлені перед ним бойові завдання, незважаючи на постійну високу загрозу своєму життю та здоров’ю. Мав високі морально-ділові якості.
Виконував бойові завдання на передових позиціях на лінії державного кордону в зоні відповідальності підрозділу в районах населених пунктів Будки, Іскрисківщина та Безсалівка Сумського району Сумської області.
В подальшому, заслуживши авторитет та високу довіру серед командування, Атаман почав виконувати завдання по підвозу та евакуації особового складу до точок евакуації, звідки особовий склад вирушає на позиції на передньому краю оборони. Володимир володів картографічними даними цієї місцевості, що дозволяло йому швидко та найбільш безпечно доставляти групи бійців на найбільш можливу відстань до позицій на передньому краю оборони, а також оперативно здійснювати евакуацію поранених, в тому числі важкопоранених, що неодноразово дозволило зберегти життя та здоров’я військовослужбовцям.
Так, 06.01.2026 року близько 18:00 солдат Атаманюк на автомобілі типу пікап здійснив виїзд на максимально допустиму відстань від лінії кордону з метою евакуації групи бійців, які того ж дня отримали поранення різного ступеню. Ризикуючи власним життям, Володимир успішно виконав поставлене завдання та врятував побратимів.
18.03.2026 року близько 06:00 Атаман вкотре здійснював евакуацію поранених військовослужбовців з району населеного пункту Іскрисківщина Сумської області. Перебуваючи за кермом автомобіля, забравши поранених військовослужбовців з визначеної точки евакуації, група вирушила до медичної роти. Рухаючись евакуаційним автомобілем в районі населеного пункту Гиріне Сумської області, солдат Атаманюк В. М. помітив, що до них наближається ворожий ударний FPV-дрон з прикріпленою до нього великою бойовою частиною. Не розгубившись, та розуміючи всю відповідальність за життя та здоров’я поранених побратимів, які на той час перебували в кузові автомобіля та потребували невідкладної медичної допомоги, проявивши винятковий героїзм та сміливість, сталевим характером та майстерністю зумів ухилитися від удару FPV-дрону, який в той момент заходив на удар та в ту ж мить вибухнув неподалік авто. Діями Володимира було врятовано життя щонайменше двох військовослужбовців. В подальшому евакуаційна група дісталася до медичної роти, де всім була надана допомога.
24.03.2026 року Атаману знову було поставлено завдання доставити евакуаційну групу на визначену точку в районі населеного пункту Будки Сумської області для евакуації важкопоранених військовослужбовців, життя яких було під прямою загрозою через тяжкість поранень і неможливість самостійно пересуватися. Близько 18:30 рухаючись визначеним маршрутом з евакуаційною групою на автомобілі в районі населеного пункту Гиріне Сумської області, солдат Атаманюк, який перебував за кермом автомобіля, акустично та візуально помітив ворожий ударний дрон типу «Молнія», який рухався з бойовою частиною в бік автомобіля. Володимир розумів всю відповідальність за життя та здоров’я побратимів, які на той час були поруч. Проявивши мужність, героїзм та сміливість, розуміючи, що ухилитися від удару ворожого дрону є неможливо, оскільки той перебував в декількох метрах та заходив на удар, прийняв удар на частину автомобіля, де перебував сам. Такі його дії врятували життя військовослужбовців евакуаційної групи, однак сам Володимир внаслідок вибуху отримав травми несумісні з життя.
«Під час виконання бойових завдань солдат Атаманюк В. М. щоразу показував високу бойову готовність до виконання поставлених завдань та демонстрував зразкове виконання покладених на нього обов’язків, вірність військовій присязі, незламність, витримку, силу духу українського воїна», - командир Володимира у Сумській області Василь Васильович.
За свою службу був нагороджений чотирма грамотами:
• «За активну життєву позицію, патріотизм, особистий внесок у справу підтримки Повітряних Сил Збройних Сил України та з нагоди Дня Збройних Сил України!»
• «За старанність, розумну ініціативу, високий професіоналізм, відмінне виконання обов’язків військової служби з захисту України від російських загарбників, сумлінне виконання бойових(спеціальних) завдань, зразкову військову дисципліну та з нагоди Дня Збройних Сил України.» 06.12.2025р. м.Стрий
• «За старанність, розумну ініціативу, високий професіоналізм, відмінне виконання обов’язків військової служби з захисту України від російських загарбників, сумлінне виконання бойових(спеціальних) завдань, зразкову військову дисципліну та з нагоди Дня Збройних Сил України.» 24.08.2025р. м.Стрий
Також нагороджений:
• «Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних сил України «Золотий хрест»»21.09.2023р
• «ВІДЗНАКОЮ МІНІСТРА ОБОРОНИ УКРАЇНИ «ЛИЦАРСЬКИЙ ХРЕСТ»» 05.02.2026р.
• «ВІДЗНАКОЮ МІНІСТРА ОБОРОНИ УКРАЇНИ «ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ»» 09.01.2026р.

Слава Україні!
Слава нашим Героям та Захисникам!