Про присвоєння найвищої державної нагороди - звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) військовослужбовцю Національної гвардії України Томенчуку Андрію Романовичу

Шановний пане Президенте!

Просимо Вас розглянути питання щодо присвоєння найвищої державної нагороди - звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) військовослужбовцю Національної гвардії України Томенчуку Андрію Романовичу за його виняткову мужність, самопожертву, відданість українському народові та героїчний захист незалежності й територіальної цілісності України.

Томенчук Андрій Романович народився 16 грудня 2001 року та проживав у селі Ценява П’ядицької громади Івано-Франківської області. З дитинства Андрій був щирою, працьовитою та небайдужою людиною. Дуже любив риболовлю, допомагав у благоустрої місцевих ставків, у будівництві сільського храму . Був прикладом доброти й справедливості.

Повномасштабне вторгнення російської федерації застало Андрія під час проходження строкової служби. З перших днів війни він став на захист України, брав участь в обороні Києва.

Окремо слід зазначити, що Андрій Томенчук мав законне право на відстрочку від проходження військової служби терміном на один рік, однак свідомо відмовився від можливості залишитися осторонь війни та добровільно підписав контракт і продовжив службу в лавах Національної гвардії України. Цей вчинок став проявом його справжнього патріотизму, глибокої любові до України та високого почуття обов’язку перед українським народом. Андрій не шукав легших шляхів і не ховався від небезпеки, адже понад усе прагнув захистити свою Батьківщину, рідних та майбутнє України.

Сержант Томенчук Андрій Романович проходив службу у військовій частині 3066 Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України. Був командиром 2 взводу батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького. Згодом продовжив захист держави у складі бригади оперативного призначення «Хартія», де виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту.

Андрій, відомий серед побратимів за позивним «Бабак», був мужнім, рішучим та авторитетним воїном. Побратими та командування поважали його за чесність, справедливість, відповідальність та готовність у будь-який момент стати на захист інших. Його життєвим принципом були слова: «Хто, як не я».

У 2024 році Андрій брав участь у надзвичайно важкому бою під Липцями, де українські захисники знищили роту 7-го полку рф. Під час надзвичайно важких боїв Андрій Томенчук проявив справжній героїзм та самопожертву. У ході бойової операції, коли після запеклого бою, Андрій виніс на собі пораненого побратима з позивним «Сімпсон», врятувавши йому життя. Цей героїчний вчинок був зафіксований на відео з камери та став свідченням неймовірньої мужності, сили духу й братерства Андрія. Про дану спецоперацію був підготовлений сюжет військового журналіста Юрія Бутусова, у якому Андрій Томенчук із позивним «Бабак» давав інтерв’ю та розповідав про перебіг бойових дій.
08 липня 2025 року сержант Томенчук Андрій Романович загинув під час виконання бойового завдання неподалік населеного пункту Удачне Донецької області у ближньому бою з російськими окупантами. До останнього подиху він залишався вірним Україні та своїм побратимам, віддавши найдорожче - власне життя - за свободу й незалежність нашої держави.

За особисту мужність і героїзм Андрій Томенчук був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) згідно з Указом Президента України №1010/2025 від 30 грудня 2025 року.
У Героя залишилися батько Роман , мама Наталія, брат Богдан, сестра Анастасія, кохана дівчина Тетяна та бабусі які втратили найдорожчу людину.

Враховуючи виняткову мужність, героїзм, самопожертву та вагомий внесок у захист державного суверенітету і територіальної цілісності України, просимо Вас, пане Президенте, присвоїти Томенчуку Андрію Романовичу звання Героя України (посмертно) з врученням ордена «Золота Зірка».

Вічна пам’ять і слава Герою України!