Просимо присвоїти найвище державне звання — Герой України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України Кібарову Дмитру Володимировичу, 26.08.1985 року народження, командиру 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 5 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону військової частини А4355. Солдат Кібаров Дмитро Володимирович мужньо захищав незалежність та територіальну цілісність України, проявивши виняткову мужність, стійкість та самопожертву під час виконання бойових завдань у Донецькій області. 27 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Катеринівка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання Дмитро разом із побратимами потрапив під масований штурм противника. Попри важкі поранення та безперервний вогонь ворога, він не залишив позицію та продовжував виконувати бойове завдання, стримуючи наступ переважаючих сил противника. За мужність, героїзм, вірність військовій присязі та самовіддане служіння українському народові просимо присвоїти Кібарову Дмитру Володимировичу звання Героя України (посмертно).

Про присвоєння звання Героя України (посмертно) солдату Кібарову Дмитру Володимировичу
Шановний пане Президенте!
Просимо Вас присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України, солдату Кібарову Дмитру Володимировичу, 26.08.1985 року народження, командиру 2 аеромобільного відділення 1 аеромобільного взводу 5 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону військової частини А4355.
Кібаров Дмитро Володимирович став на захист України, проявивши мужність, стійкість та відданість українському народові. 02.08.2024 року був призначений на посаду навідника 3 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 5 аеромобільної роти 2 аеромобільного батальйону. Завдяки своїм професійним та лідерським якостям уже 06.09.2024 року був призначений на посаду командира аеромобільного відділення.
За короткий час служби Дмитро зарекомендував себе дисциплінованим, відповідальним та сміливим військовослужбовцем, який користувався повагою серед побратимів та довірою командування.
За час проходження військової служби Кібаров Дмитро Володимирович брав безпосередню участь у бойових діях із захисту незалежності та територіальної цілісності України, у зв’язку з чим отримав статус учасника бойових дій.
27 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Катеринівка Покровського району Донецької області під час виконання бойового завдання з виявлення ворожих позицій група військовослужбовців, у складі якої перебував Дмитро, потрапила під масований штурм та щільний вогонь противника.
Попри надзвичайно складні бойові умови, постійний артилерійський та кулеметний вогонь, солдат Кібаров Дмитро Володимирович разом із побратимами проявив виняткову мужність, стійкість та самопожертву. Військовослужбовці вступили у ближній бій із переважаючими силами противника та стримували наступ ворога, не дозволяючи йому прорвати оборону позиції «Лапа».
Під час бою Дмитро Кібаров отримав осколкові поранення, однак не залишив позицію та продовжував виконувати бойове завдання. Завдяки мужності та стійкості українських військових було знищено значну кількість противника та стримано його подальше просування.
Унаслідок важкого бою та безперервного наступу ворога зв’язок із групою було втрачено. З 27 вересня 2024 року солдат Кібаров Дмитро Володимирович вважався зниклим безвісти за особливих обставин під час виконання бойового завдання. Лише через 17 місяців захисник повернувся додому «на щиті»…
Кібаров Дмитро Володимирович був людиною честі, доброти та великого серця. Він ніколи не залишався осторонь чужої біди, завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував, підтримував рідних, друзів та побратимів.
Перебуваючи на бойових позиціях, Дмитро разом із побратимами евакуйовував тіла загиблих українських військових, щоб їх могли забрати та повернути рідним для гідного поховання. Його слова з одного з відео назавжди залишаться в пам’яті рідних: «Його ж там рідненькі чекають…»
Його поважали за щирість, вірність слову, силу духу та людяність. Дмитро був люблячим сином, братом, батьком, вірним другом і надійним побратимом. Навіть у найважчих обставинах він не втрачав мужності, підтримував бойовий дух товаришів та залишався відданим Україні й своєму народові.
Він віддав найцінніше — своє життя — за свободу, незалежність та майбутнє України. Йому назавжди 39. Для рідних, близьких, побратимів та всіх, хто його знав, Дмитро назавжди залишиться у строю — мужнім воїном, людиною честі та Героєм України.
Подвиг Кібарова Дмитра Володимировича є прикладом справжньої мужності, самопожертви та незламності українського воїна, який до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та своєму обов’язку перед Батьківщиною.
З огляду на викладене, просимо Вас, пане Президенте, розглянути дану петицію та присвоїти Кібарову Дмитру Володимировичу найвище державне звання — Герой України (посмертно) за особисту мужність, героїзм, стійкість та самовіддане служіння українському народові.