№22/264920-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Диванюку Денису Дмитровичу
Автор (ініціатор): Бойчук Діана Володимирівна
Дата оприлюднення: 20 травня 2026
Просимо Президента України присвоїти звання Героя України (посмертно) Диванюку Денису Дмитровичу — мужньому захиснику України, командиру, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави.
Диванюк Денис Дмитрович народився 18 травня 1999 року. Йому було лише 26 років… Попереду було все життя, мрії, майбутнє, сім’я. Але Денис обрав найважчий шлях — шлях Захисника України.
Перебуваючи за кордоном, він не зміг залишитися осторонь, коли його країна потребувала допомоги. Денис повернувся в Україну, щоб стати на захист рідної землі, свого народу та майбутнього кожного українця.
Прийнятий на військову службу за контрактом 24.06.2024 року військовою частиною А3618.
Спочатку Денис проходив службу у Військовій частині А0796 — Оперативному командуванні «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом перевівся до Військової частини А4667 — 42 окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя у складі Сухопутних військ Збройних Сил України.
Денис був командиром відділення — командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону військової частини А4667.
Він мужньо виконував бойові завдання, завжди залишався вірним присязі та українському народові. Побратими пам’ятають його як сильного, справедливого, щирого та відданого своїй справі командира.
За свою службу Денис отримав статус учасника бойових дій, ветерана війни та був нагороджений відзнакою «БОЙОВИЙ ХРЕСТ».
05 квітня 2026 року Денис загинув поблизу населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області, мужньо виконуючи бойове завдання та захищаючи Україну.
Денис був не лише воїном, а й неймовірно доброю, світлою та щирою людиною. Він завжди підтримував рідних, був люблячим сином, братом та коханим. У нього залишилися мама, вітчим, три сестрички та кохана дівчина, для яких його втрата стала невимовним болем.
Диванюк Денис Дмитрович віддав найдорожче — своє життя — за мирне майбутнє України. Його мужність, самопожертва та відданість Батьківщині заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять і шана Герою України. ????????
Диванюк Денис Дмитрович народився 18 травня 1999 року. Йому було лише 26 років… Попереду було все життя, мрії, майбутнє, сім’я. Але Денис обрав найважчий шлях — шлях Захисника України.
Перебуваючи за кордоном, він не зміг залишитися осторонь, коли його країна потребувала допомоги. Денис повернувся в Україну, щоб стати на захист рідної землі, свого народу та майбутнього кожного українця.
Прийнятий на військову службу за контрактом 24.06.2024 року військовою частиною А3618.
Спочатку Денис проходив службу у Військовій частині А0796 — Оперативному командуванні «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом перевівся до Військової частини А4667 — 42 окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя у складі Сухопутних військ Збройних Сил України.
Денис був командиром відділення — командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону військової частини А4667.
Він мужньо виконував бойові завдання, завжди залишався вірним присязі та українському народові. Побратими пам’ятають його як сильного, справедливого, щирого та відданого своїй справі командира.
За свою службу Денис отримав статус учасника бойових дій, ветерана війни та був нагороджений відзнакою «БОЙОВИЙ ХРЕСТ».
05 квітня 2026 року Денис загинув поблизу населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області, мужньо виконуючи бойове завдання та захищаючи Україну.
Денис був не лише воїном, а й неймовірно доброю, світлою та щирою людиною. Він завжди підтримував рідних, був люблячим сином, братом та коханим. У нього залишилися мама, вітчим, три сестрички та кохана дівчина, для яких його втрата стала невимовним болем.
Диванюк Денис Дмитрович віддав найдорожче — своє життя — за мирне майбутнє України. Його мужність, самопожертва та відданість Батьківщині заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять і шана Герою України. ????????
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Федоренко Катерина Леонідівна
20 серпня 2026
2.
Матвєєва Ірина Володимирівна
20 серпня 2026
3.
Голуб Олена Володимирівна
20 серпня 2026
4.
Будзан Юлія Вадимівна
20 серпня 2026
5.
Кіор Олексій Анатолійович
20 серпня 2026
6.
Рімкевічіус Наталія Петрасівна
20 серпня 2026
7.
Радченко Тетяна Сергіївна
20 серпня 2026
8.
Драченко Катерина Андріївна
20 серпня 2026
9.
Бруцька Тетяна Борисівна
20 серпня 2026
10.
Клеменко Людмила Іванівна
20 серпня 2026
11.
Туз Надія Русланівна
20 серпня 2026
12.
Банк Наталія Іванівна
20 серпня 2026
13.
Гончарова Олена Леонідівна
20 серпня 2026
14.
Козаченко Юрій Миколайович
20 серпня 2026
15.
Корнієнко Наталія Олександрівна
20 серпня 2026
16.
Кучеренко Оксана Іванівна
20 серпня 2026
17.
Вішнєвська Алла Михайлівна
20 серпня 2026
18.
Балас Ірина Анатоліївна
20 серпня 2026
19.
Луковка Вікторія Петрівна
20 серпня 2026
20.
Наумова Ольга Сергіївна
20 серпня 2026
21.
Рожанчук Ольга Іванівна
20 серпня 2026
22.
Лозовицька Марина Романівна
20 серпня 2026
23.
Мотовиліна Олена Анатоліївна
20 серпня 2026
24.
Канонік Юліанія Русланівна
20 серпня 2026
25.
Іофіна Кіра Володимирівна
20 серпня 2026
26.
Карпюк Ганна Василівна
20 серпня 2026
27.
Сюч Аліна Георгіївна
19 серпня 2026
28.
Золотуєва Анастасія Павлівна
19 серпня 2026
29.
Назарова Галина Сергіївна
19 серпня 2026
30.
Бобок Катерина Миколаївна
19 серпня 2026