№22/264920-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Диванюку Денису Дмитровичу
Автор (ініціатор): Бойчук Діана Володимирівна
Дата оприлюднення: 20 травня 2026
Просимо Президента України присвоїти звання Героя України (посмертно) Диванюку Денису Дмитровичу — мужньому захиснику України, командиру, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави.
Диванюк Денис Дмитрович народився 18 травня 1999 року. Йому було лише 26 років… Попереду було все життя, мрії, майбутнє, сім’я. Але Денис обрав найважчий шлях — шлях Захисника України.
Перебуваючи за кордоном, він не зміг залишитися осторонь, коли його країна потребувала допомоги. Денис повернувся в Україну, щоб стати на захист рідної землі, свого народу та майбутнього кожного українця.
Прийнятий на військову службу за контрактом 24.06.2024 року військовою частиною А3618.
Спочатку Денис проходив службу у Військовій частині А0796 — Оперативному командуванні «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом перевівся до Військової частини А4667 — 42 окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя у складі Сухопутних військ Збройних Сил України.
Денис був командиром відділення — командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону військової частини А4667.
Він мужньо виконував бойові завдання, завжди залишався вірним присязі та українському народові. Побратими пам’ятають його як сильного, справедливого, щирого та відданого своїй справі командира.
За свою службу Денис отримав статус учасника бойових дій, ветерана війни та був нагороджений відзнакою «БОЙОВИЙ ХРЕСТ».
05 квітня 2026 року Денис загинув поблизу населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області, мужньо виконуючи бойове завдання та захищаючи Україну.
Денис був не лише воїном, а й неймовірно доброю, світлою та щирою людиною. Він завжди підтримував рідних, був люблячим сином, братом та коханим. У нього залишилися мама, вітчим, три сестрички та кохана дівчина, для яких його втрата стала невимовним болем.
Диванюк Денис Дмитрович віддав найдорожче — своє життя — за мирне майбутнє України. Його мужність, самопожертва та відданість Батьківщині заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять і шана Герою України. ????????
Диванюк Денис Дмитрович народився 18 травня 1999 року. Йому було лише 26 років… Попереду було все життя, мрії, майбутнє, сім’я. Але Денис обрав найважчий шлях — шлях Захисника України.
Перебуваючи за кордоном, він не зміг залишитися осторонь, коли його країна потребувала допомоги. Денис повернувся в Україну, щоб стати на захист рідної землі, свого народу та майбутнього кожного українця.
Прийнятий на військову службу за контрактом 24.06.2024 року військовою частиною А3618.
Спочатку Денис проходив службу у Військовій частині А0796 — Оперативному командуванні «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом перевівся до Військової частини А4667 — 42 окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя у складі Сухопутних військ Збройних Сил України.
Денис був командиром відділення — командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону військової частини А4667.
Він мужньо виконував бойові завдання, завжди залишався вірним присязі та українському народові. Побратими пам’ятають його як сильного, справедливого, щирого та відданого своїй справі командира.
За свою службу Денис отримав статус учасника бойових дій, ветерана війни та був нагороджений відзнакою «БОЙОВИЙ ХРЕСТ».
05 квітня 2026 року Денис загинув поблизу населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області, мужньо виконуючи бойове завдання та захищаючи Україну.
Денис був не лише воїном, а й неймовірно доброю, світлою та щирою людиною. Він завжди підтримував рідних, був люблячим сином, братом та коханим. У нього залишилися мама, вітчим, три сестрички та кохана дівчина, для яких його втрата стала невимовним болем.
Диванюк Денис Дмитрович віддав найдорожче — своє життя — за мирне майбутнє України. Його мужність, самопожертва та відданість Батьківщині заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять і шана Герою України. ????????
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Іванченко Марія Сергіївна
21 травня 2026
2.
Юрчук Назар Віталійович
21 травня 2026
3.
Ходосевич Лариса Іванівна
21 травня 2026
4.
Пінчук Юлія Миколаївна
21 травня 2026
5.
Ромашевський Віталій Вікторович
21 травня 2026
6.
Малегус Марія Ярославівна
21 травня 2026
7.
Шкуринський Денис Валерійович
21 травня 2026
8.
Магдич Софія Сергіївна
21 травня 2026
9.
Дячук Вероніка Василівна
21 травня 2026
10.
Волошин Діана Романівна
21 травня 2026
11.
Картавий Євген Анатолійович
21 травня 2026
12.
Мельник Вероніка Зорянівна
21 травня 2026
13.
Скірмонт Інна Евгенівна
21 травня 2026
14.
Кім Діана Сергіївна
21 травня 2026
15.
Миронюк Лідія Богданівна
21 травня 2026
16.
Воробйов Даніїл Олександрович
21 травня 2026
17.
Гладунець Вікторія Василівна
21 травня 2026
18.
Гладунець Ганна Василівна
21 травня 2026
19.
Чабаненко Вікторія Юріївна
21 травня 2026
20.
Комаринець Каріна Ярославівна
21 травня 2026
21.
Петренко Олена Петрівна
21 травня 2026
22.
Башта Марія Іванівна
21 травня 2026
23.
Бубкіна Альона Олексіївна
21 травня 2026
24.
Маллік Юлія Осипівна
21 травня 2026
25.
Рибалкіна Людмила Іванівна
21 травня 2026
26.
Перельштейн Єлизавета Сергіївна
21 травня 2026
27.
Постолюк Вікторія Іванівна
21 травня 2026
28.
Войнова Аліна Дмитрівна
21 травня 2026
29.
Брюховецька Аліна Володимирівна
21 травня 2026
30.
Борищук Катерина Вікторівна
21 травня 2026
1248
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.