№22/264920-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Диванюку Денису Дмитровичу
Автор (ініціатор): Бойчук Діана Володимирівна
Дата оприлюднення: 20 травня 2026
Просимо Президента України присвоїти звання Героя України (посмертно) Диванюку Денису Дмитровичу — мужньому захиснику України, командиру, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави.
Диванюк Денис Дмитрович народився 18 травня 1999 року. Йому було лише 26 років… Попереду було все життя, мрії, майбутнє, сім’я. Але Денис обрав найважчий шлях — шлях Захисника України.
Перебуваючи за кордоном, він не зміг залишитися осторонь, коли його країна потребувала допомоги. Денис повернувся в Україну, щоб стати на захист рідної землі, свого народу та майбутнього кожного українця.
Прийнятий на військову службу за контрактом 24.06.2024 року військовою частиною А3618.
Спочатку Денис проходив службу у Військовій частині А0796 — Оперативному командуванні «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом перевівся до Військової частини А4667 — 42 окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя у складі Сухопутних військ Збройних Сил України.
Денис був командиром відділення — командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону військової частини А4667.
Він мужньо виконував бойові завдання, завжди залишався вірним присязі та українському народові. Побратими пам’ятають його як сильного, справедливого, щирого та відданого своїй справі командира.
За свою службу Денис отримав статус учасника бойових дій, ветерана війни та був нагороджений відзнакою «БОЙОВИЙ ХРЕСТ».
05 квітня 2026 року Денис загинув поблизу населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області, мужньо виконуючи бойове завдання та захищаючи Україну.
Денис був не лише воїном, а й неймовірно доброю, світлою та щирою людиною. Він завжди підтримував рідних, був люблячим сином, братом та коханим. У нього залишилися мама, вітчим, три сестрички та кохана дівчина, для яких його втрата стала невимовним болем.
Диванюк Денис Дмитрович віддав найдорожче — своє життя — за мирне майбутнє України. Його мужність, самопожертва та відданість Батьківщині заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять і шана Герою України. ????????
Диванюк Денис Дмитрович народився 18 травня 1999 року. Йому було лише 26 років… Попереду було все життя, мрії, майбутнє, сім’я. Але Денис обрав найважчий шлях — шлях Захисника України.
Перебуваючи за кордоном, він не зміг залишитися осторонь, коли його країна потребувала допомоги. Денис повернувся в Україну, щоб стати на захист рідної землі, свого народу та майбутнього кожного українця.
Прийнятий на військову службу за контрактом 24.06.2024 року військовою частиною А3618.
Спочатку Денис проходив службу у Військовій частині А0796 — Оперативному командуванні «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом перевівся до Військової частини А4667 — 42 окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя у складі Сухопутних військ Збройних Сил України.
Денис був командиром відділення — командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону військової частини А4667.
Він мужньо виконував бойові завдання, завжди залишався вірним присязі та українському народові. Побратими пам’ятають його як сильного, справедливого, щирого та відданого своїй справі командира.
За свою службу Денис отримав статус учасника бойових дій, ветерана війни та був нагороджений відзнакою «БОЙОВИЙ ХРЕСТ».
05 квітня 2026 року Денис загинув поблизу населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області, мужньо виконуючи бойове завдання та захищаючи Україну.
Денис був не лише воїном, а й неймовірно доброю, світлою та щирою людиною. Він завжди підтримував рідних, був люблячим сином, братом та коханим. У нього залишилися мама, вітчим, три сестрички та кохана дівчина, для яких його втрата стала невимовним болем.
Диванюк Денис Дмитрович віддав найдорожче — своє життя — за мирне майбутнє України. Його мужність, самопожертва та відданість Батьківщині заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять і шана Герою України. ????????
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Сачук Олена Володимирівна
10 червня 2026
2.
Ведеріна Ольга Олексіївна
10 червня 2026
3.
Петренко Тетяна Вікторівна
10 червня 2026
4.
Маринюк Альона Юріївна
10 червня 2026
5.
Фарбей Світлана Володимирівна
10 червня 2026
6.
Васильєва Галина Вікторівна
10 червня 2026
7.
Сагаль Руслана Іванівна
10 червня 2026
8.
Авраменко Наталія Вікторівна
10 червня 2026
9.
Бурдило Ольга Володимирівна
10 червня 2026
10.
Бурамбаєва Оксана Олександрівна
10 червня 2026
11.
Максимович Ілона Русланівна
10 червня 2026
12.
Левчук Ніна Вікторівна
09 червня 2026
13.
Табора Марія Іванівна
09 червня 2026
14.
Остапенко Юлія Миколаївна
09 червня 2026
15.
Шатохіна Наталія Вікторівна
09 червня 2026
16.
Чудіна Наталія Володимирівна
09 червня 2026
17.
Гончарова Олена Миколаївна
09 червня 2026
18.
Кіяшко Микола Миколайович
09 червня 2026
19.
Сидоренко Тамара Іванівна
09 червня 2026
20.
Музика Мар'яна Ігорівна
09 червня 2026
21.
Міщенко Дмитро Іванович
09 червня 2026
22.
Децик Анастасія Валентинівна
09 червня 2026
23.
Лисюк Вікторія Михайлівна
09 червня 2026
24.
Левада Олена Борисівна
09 червня 2026
25.
Григор'єва Галина Онуфріївна
09 червня 2026
26.
Чорненька Леся Віталіївна
09 червня 2026
27.
Бойправ Тетяна Володимирівна
09 червня 2026
28.
Курбанова Ірина Миколаївна
09 червня 2026
29.
Корольова Ірина Юріївна
09 червня 2026
30.
Кравченко Глафіра Сергіївна
09 червня 2026
6590
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 72 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.