№22/264920-еп
Про присвоєння звання Героя України (посмертно) Диванюку Денису Дмитровичу
Автор (ініціатор): Бойчук Діана Володимирівна
Дата оприлюднення: 20 травня 2026
Просимо Президента України присвоїти звання Героя України (посмертно) Диванюку Денису Дмитровичу — мужньому захиснику України, командиру, який віддав своє життя за свободу та незалежність нашої держави.
Диванюк Денис Дмитрович народився 18 травня 1999 року. Йому було лише 26 років… Попереду було все життя, мрії, майбутнє, сім’я. Але Денис обрав найважчий шлях — шлях Захисника України.
Перебуваючи за кордоном, він не зміг залишитися осторонь, коли його країна потребувала допомоги. Денис повернувся в Україну, щоб стати на захист рідної землі, свого народу та майбутнього кожного українця.
Прийнятий на військову службу за контрактом 24.06.2024 року військовою частиною А3618.
Спочатку Денис проходив службу у Військовій частині А0796 — Оперативному командуванні «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом перевівся до Військової частини А4667 — 42 окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя у складі Сухопутних військ Збройних Сил України.
Денис був командиром відділення — командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону військової частини А4667.
Він мужньо виконував бойові завдання, завжди залишався вірним присязі та українському народові. Побратими пам’ятають його як сильного, справедливого, щирого та відданого своїй справі командира.
За свою службу Денис отримав статус учасника бойових дій, ветерана війни та був нагороджений відзнакою «БОЙОВИЙ ХРЕСТ».
05 квітня 2026 року Денис загинув поблизу населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області, мужньо виконуючи бойове завдання та захищаючи Україну.
Денис був не лише воїном, а й неймовірно доброю, світлою та щирою людиною. Він завжди підтримував рідних, був люблячим сином, братом та коханим. У нього залишилися мама, вітчим, три сестрички та кохана дівчина, для яких його втрата стала невимовним болем.
Диванюк Денис Дмитрович віддав найдорожче — своє життя — за мирне майбутнє України. Його мужність, самопожертва та відданість Батьківщині заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять і шана Герою України. ????????
Диванюк Денис Дмитрович народився 18 травня 1999 року. Йому було лише 26 років… Попереду було все життя, мрії, майбутнє, сім’я. Але Денис обрав найважчий шлях — шлях Захисника України.
Перебуваючи за кордоном, він не зміг залишитися осторонь, коли його країна потребувала допомоги. Денис повернувся в Україну, щоб стати на захист рідної землі, свого народу та майбутнього кожного українця.
Прийнятий на військову службу за контрактом 24.06.2024 року військовою частиною А3618.
Спочатку Денис проходив службу у Військовій частині А0796 — Оперативному командуванні «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України. Згодом перевівся до Військової частини А4667 — 42 окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя у складі Сухопутних військ Збройних Сил України.
Денис був командиром відділення — командиром екіпажу безпілотних літальних комплексів відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів роти безпілотних авіаційних комплексів механізованого батальйону військової частини А4667.
Він мужньо виконував бойові завдання, завжди залишався вірним присязі та українському народові. Побратими пам’ятають його як сильного, справедливого, щирого та відданого своїй справі командира.
За свою службу Денис отримав статус учасника бойових дій, ветерана війни та був нагороджений відзнакою «БОЙОВИЙ ХРЕСТ».
05 квітня 2026 року Денис загинув поблизу населеного пункту Межова Синельниківського району Дніпропетровської області, мужньо виконуючи бойове завдання та захищаючи Україну.
Денис був не лише воїном, а й неймовірно доброю, світлою та щирою людиною. Він завжди підтримував рідних, був люблячим сином, братом та коханим. У нього залишилися мама, вітчим, три сестрички та кохана дівчина, для яких його втрата стала невимовним болем.
Диванюк Денис Дмитрович віддав найдорожче — своє життя — за мирне майбутнє України. Його мужність, самопожертва та відданість Батьківщині заслуговують на найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять і шана Герою України. ????????
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Палка Юлія Ігорівна
13 липня 2026
2.
Ручаковська Мар'яна Андріївна
13 липня 2026
3.
Качур Вікторія Михайлівна
13 липня 2026
4.
Федак Наталія Василівна
13 липня 2026
5.
Буднік Маргарита Йосифівна
13 липня 2026
6.
Новак Альона Костянтинівна
13 липня 2026
7.
Герасименко Олександр Максимович
13 липня 2026
8.
Рішновецька Олена Володимирівна
13 липня 2026
9.
Апончук Петро Якович
13 липня 2026
10.
Яримовська Наталія Юріївна
13 липня 2026
11.
Ткаченко Валентина Анатоліївна
13 липня 2026
12.
Кіцера Наталія Орестівна
13 липня 2026
13.
Собко Ольга Дмитрівна
13 липня 2026
14.
Попик Катерина Вікторівна
13 липня 2026
15.
Зобнів Оксана Богданівна
13 липня 2026
16.
Федяєв Даніїл Миколайович
13 липня 2026
17.
Бердель Юлія Михайлівна
12 липня 2026
18.
Бугай Світлана Степанівна
12 липня 2026
19.
Осташко Віта Олександрівна
12 липня 2026
20.
Ангельська Галина N/a
12 липня 2026
21.
Легеза Мирослава Ярославівна
12 липня 2026
22.
Гапон Сергій Валерійович
12 липня 2026
23.
Гудзь Ірина Ярославівна
12 липня 2026
24.
Критович Йолана Михайлівна
12 липня 2026
25.
Чайка Ганна Миколаївна
12 липня 2026
26.
Сандюк Анна Олександрівна
12 липня 2026
27.
Булієнко Тетяна Анатоліївна
12 липня 2026
28.
Тригуб Ірина Василівна
12 липня 2026
29.
Федорук Іванна Богданівна
12 липня 2026
30.
Романовська Анна Сергіївна
12 липня 2026
7732
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 38 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.