№22/265046-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту, командиру міномета групи вогневої підтримки військової частини А7177 18 центру спеціального призначення Поліщуку Олексію Миколайовичу
Автор (ініціатор): Поліщук Дарія Євгенівна
Дата оприлюднення: 25 травня 2026
Шановний пане Президенте, Володимир Олександрович, з глибокою повагою звертаюсь до Вас з проханням, присвоїти посмертно почесне звання "Герой України" моєму чоловікові військовослужбовцю молодшому сержанту Поліщуку Олексію Миколайовичу
Олексій Поліщук народився 9 березня 2001 року в селі Зеленьків Тальнівської громади Черкаської області. Тут пройшло його дитинство, тут він навчався, зростав, мріяв про майбутнє та будував плани на життя. Після закінчення школи навчався у Тальянківському коледжі, працював, створив сім’ю та був прикладом доброї, щирої й працьовитої людини.
28 вересня 2020 року Олексій вступив на військову службу за контрактом. Служив молодшим сержантом, командиром міномета групи вогневої підтримки військової частини. Від початку служби проявив себе дисциплінованим, мужнім і відповідальним воїном, який ніколи не ховався від небезпеки та завжди залишався вірним військовій присязі й українському народові.
Останні місяці Олексій служив у частині А7177, 18 центру спеціального призначення, яка належить Військовій службі правопорядку. За сумлінну службу Олексій був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Під час військових навчань у Польщі увійшов до трійки найкращих лідерів курсу з ведення бою на складній місцевості, що підтверджує його високий професіоналізм, силу духу та лідерські якості.
Попри молодий вік, Олексій був справжнім прикладом мужності, витримки та людяності. Він любив спорт, займався боксом, підтримував побратимів навіть у найважчі моменти війни, умів підбадьорити та подарувати надію іншим.
Найбільшою цінністю для нього була родина.
У Олексія залишився маленький син, який ще й досі шукає тата очима. Я як його дружина пишаюсь ним, його подвиг є прикладом для усіх українців.
7 травня 2026 року, виконуючи бойове завдання поблизу Новофедорівки Покровського району Донецької області, молодший сержант Олексій Поліщук загинув внаслідок ворожого удару FPV-дроном.
Йому назавжди залишиться лише 25 років…
Олексій віддав найдорожче — своє життя — за Україну, за мирне небо, за майбутнє кожного з нас. Його подвиг, мужність і самопожертва заслуговують на найвищу державну шану та вічну пам’ять.
Просимо гідно вшанувати пам’ять Олексія Миколайовича Поліщука та присвоїти йому почесне звання (посмертно) за мужність, героїзм і самовіддане служіння українському народові.
Олексій Поліщук народився 9 березня 2001 року в селі Зеленьків Тальнівської громади Черкаської області. Тут пройшло його дитинство, тут він навчався, зростав, мріяв про майбутнє та будував плани на життя. Після закінчення школи навчався у Тальянківському коледжі, працював, створив сім’ю та був прикладом доброї, щирої й працьовитої людини.
28 вересня 2020 року Олексій вступив на військову службу за контрактом. Служив молодшим сержантом, командиром міномета групи вогневої підтримки військової частини. Від початку служби проявив себе дисциплінованим, мужнім і відповідальним воїном, який ніколи не ховався від небезпеки та завжди залишався вірним військовій присязі й українському народові.
Останні місяці Олексій служив у частині А7177, 18 центру спеціального призначення, яка належить Військовій службі правопорядку. За сумлінну службу Олексій був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України». Під час військових навчань у Польщі увійшов до трійки найкращих лідерів курсу з ведення бою на складній місцевості, що підтверджує його високий професіоналізм, силу духу та лідерські якості.
Попри молодий вік, Олексій був справжнім прикладом мужності, витримки та людяності. Він любив спорт, займався боксом, підтримував побратимів навіть у найважчі моменти війни, умів підбадьорити та подарувати надію іншим.
Найбільшою цінністю для нього була родина.
У Олексія залишився маленький син, який ще й досі шукає тата очима. Я як його дружина пишаюсь ним, його подвиг є прикладом для усіх українців.
7 травня 2026 року, виконуючи бойове завдання поблизу Новофедорівки Покровського району Донецької області, молодший сержант Олексій Поліщук загинув внаслідок ворожого удару FPV-дроном.
Йому назавжди залишиться лише 25 років…
Олексій віддав найдорожче — своє життя — за Україну, за мирне небо, за майбутнє кожного з нас. Його подвиг, мужність і самопожертва заслуговують на найвищу державну шану та вічну пам’ять.
Просимо гідно вшанувати пам’ять Олексія Миколайовича Поліщука та присвоїти йому почесне звання (посмертно) за мужність, героїзм і самовіддане служіння українському народові.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Чіляков Сергій Вікторович
15 липня 2026
2.
Макарова Юлія Сергіївна
14 липня 2026
3.
Довгопол Альона Олександрівна
14 липня 2026
4.
Грабенко Олена Петрівна
14 липня 2026
5.
Чоповенко Олена Володимирівна
14 липня 2026
6.
Багута Олена Валеріївна
14 липня 2026
7.
Вигонська Марина Станіславівна
14 липня 2026
8.
Шило Яна Вячеславівна
14 липня 2026
9.
Попова Інна Ігорівна
14 липня 2026
10.
Лісіна Вікторія Олегівна
14 липня 2026
11.
Тихончук Марина Анатоліївна
14 липня 2026
12.
Хомич Валентин Валентинович
14 липня 2026
13.
Панова Раїса Миколаївна
14 липня 2026
14.
Василишин Сергій В'ячеславович
14 липня 2026
15.
Двигало Лілія Вікторівна
14 липня 2026
16.
Подолян Ярослав Юрійович
14 липня 2026
17.
Марченко Світлана Іванівна
14 липня 2026
18.
Чміленко Ілона Сергіївна
14 липня 2026
19.
Туркан Ярослава Віталіївна
14 липня 2026
20.
Щеділова Анастасія Вадимівна
14 липня 2026
21.
Молодець Тетяна Василівна
14 липня 2026
22.
Бондаренко Ольга Петрівна
14 липня 2026
23.
Маліновський Тимофій Анатолійович
14 липня 2026
24.
Кохтова Катерина Вікторівна
14 липня 2026
25.
Тимощук Надія Василівна
14 липня 2026
26.
Маліновська Оксана Миколаївна
14 липня 2026
27.
Пахаюк Яна Радіславівна
14 липня 2026
28.
Шевчук Анастасія Володимирівна
14 липня 2026
29.
Щаслива Тетяна Антонівна
14 липня 2026
30.
Бабій Наталія Вікторівна
14 липня 2026
10441
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 42 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.