№22/265076-еп
Пане Президенте!Просимо Вас присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) — мужньому захиснику нашої Батьківщини, молодшому лейтенанту Савичу Валентину Миколайовичу (02.03.1983 — 27.09.2024).
Автор (ініціатор): Марунич Владислав Богданович
Дата оприлюднення: 26 травня 2026
Савич Валентин Миколайович народився 2 березня 1983 року. Його шлях служіння закону та державі розпочався у 2003–2005 роках, коли він проходив строкову службу у Внутрішніх військах МВС України у місті Донецьк. Після демобілізації Валентин продовжив захищати правопорядок, проходивши службу в міліції міста Києва до 2012 року. Згодом він переїхав до села Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, де присвятив себе родині та господарству. Усі знали Валентина як надзвичайно чуйну, добру людину з «золотими руками», яка завжди була готова прийти на допомогу.Коли держава опинилася в небезпеці, він без вагань узяв до рук зброю. Протягом 2015–2016 років Валентин брав безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО) на сході України.З початком повномасштабного вторгнення він знову повернувся до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив службу у складі 5-ї окремої танкової бригади, а згодом — у 21-й окремій механізованій бригаді ЗСУ на посаді командира механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону. Як досвідчений офіцер та командир, молодший лейтенант Савич виявляв високий професіоналізм, стійкість та беззаперечну мужність. Він особисто керував підрозділом у надскладних бойових умовах, приймав відповідальні рішення під ворожими обстрілами та надійно утримував оборонні рубежі, рятуючи життя своїх побратимів.27 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шептухівка Курської області, вірний Військовій присязі та українському народові, молодший лейтенант Валентин Миколайович Савич загинув у запеклому бою. Валентин віддав найдорожче — власне життя, захищаючи майбутнє своєї країни. Удома на нього не дочекалися дружина Світлана та дві доньки — Аніта та Кароліна.Присвоєння звання Героя України — це найменше, що держава може зробити для вшанування пам'яті офіцера, який присвятив життя служінню Україні та до останнього подиху залишався на передньому рубежі боротьби. Його родина, побратими та вся країна мають пишатися офіційно визнаним подвигом нашого захисника.Вічна пам'ять і слава Герою! Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Чіляков Сергій Вікторович
15 липня 2026
2.
Михалюк Оксана Борисівна
15 липня 2026
3.
Копійка Аліна Сергіївна
14 липня 2026
4.
Яцко Лілія Михайлівна
14 липня 2026
5.
Яцко Марія Мирославівна
14 липня 2026
6.
Довгопол Альона Олександрівна
14 липня 2026
7.
Малкович Марія Миколаївна
14 липня 2026
8.
Вишинська Домініка Борисівна
14 липня 2026
9.
Калашнікова Олеся Андріївна
14 липня 2026
10.
Бойко Лілія Іванівна
14 липня 2026
11.
Букачевська Вікторія Романівна
14 липня 2026
12.
Чагарина Леся Володимирівна
14 липня 2026
13.
Дишлюк Олександр Юрійович
14 липня 2026
14.
Федорак Віталія Михайлівна
14 липня 2026
15.
Перцович Дмитро Васильович
14 липня 2026
16.
Перцович Вікторія Василівна
14 липня 2026
17.
Кохтова Катерина Вікторівна
14 липня 2026
18.
Павліченко Ірина Анатоліївна
14 липня 2026
19.
Арабаджи Валентина Євгенівна
14 липня 2026
20.
Сокіл Оксана Мирославівна
14 липня 2026
21.
Пазєєва Ганна Михайлівна
14 липня 2026
22.
Григоренко Алла Євгеніївна
14 липня 2026
23.
Черниш Тетяна Валеріївна
14 липня 2026
24.
Ікім Альона Дмитрівна
14 липня 2026
25.
Кащук Лілія Романівна
14 липня 2026
26.
Олійник Ірина Іванівна
14 липня 2026
27.
Фурманюк Людмила Миколаївна
14 липня 2026
28.
Оліх Віоріка Іванівна
13 липня 2026
29.
Зобнів Оксана Богданівна
13 липня 2026
30.
Хоменко Ганна
13 липня 2026
7004
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 43 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.