№22/265076-еп

Пане Президенте!Просимо Вас присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) — мужньому захиснику нашої Батьківщини, молодшому лейтенанту Савичу Валентину Миколайовичу (02.03.1983 — 27.09.2024).

Автор (ініціатор): Марунич Владислав Богданович
Дата оприлюднення: 26 травня 2026
Савич Валентин Миколайович народився 2 березня 1983 року. Його шлях служіння закону та державі розпочався у 2003–2005 роках, коли він проходив строкову службу у Внутрішніх військах МВС України у місті Донецьк. Після демобілізації Валентин продовжив захищати правопорядок, проходивши службу в міліції міста Києва до 2012 року. Згодом він переїхав до села Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, де присвятив себе родині та господарству. Усі знали Валентина як надзвичайно чуйну, добру людину з «золотими руками», яка завжди була готова прийти на допомогу.Коли держава опинилася в небезпеці, він без вагань узяв до рук зброю. Протягом 2015–2016 років Валентин брав безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО) на сході України.З початком повномасштабного вторгнення він знову повернувся до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив службу у складі 5-ї окремої танкової бригади, а згодом — у 21-й окремій механізованій бригаді ЗСУ на посаді командира механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону. Як досвідчений офіцер та командир, молодший лейтенант Савич виявляв високий професіоналізм, стійкість та беззаперечну мужність. Він особисто керував підрозділом у надскладних бойових умовах, приймав відповідальні рішення під ворожими обстрілами та надійно утримував оборонні рубежі, рятуючи життя своїх побратимів.27 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шептухівка Курської області, вірний Військовій присязі та українському народові, молодший лейтенант Валентин Миколайович Савич загинув у запеклому бою. Валентин віддав найдорожче — власне життя, захищаючи майбутнє своєї країни. Удома на нього не дочекалися дружина Світлана та дві доньки — Аніта та Кароліна.Присвоєння звання Героя України — це найменше, що держава може зробити для вшанування пам'яті офіцера, який присвятив життя служінню Україні та до останнього подиху залишався на передньому рубежі боротьби. Його родина, побратими та вся країна мають пишатися офіційно визнаним подвигом нашого захисника.Вічна пам'ять і слава Герою! Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Забродська Роксолана Ігорівна
26 травня 2026
2.
Ткаченко Ганна Костянтинівна
26 травня 2026
3.
Охріменко Юлія Іванівна
26 травня 2026
4.
Коваленко Вікторія Олегівна
26 травня 2026
5.
Герасютенко Ірина Валентинівна
26 травня 2026
6.
Богославець Тетяна Миколаївна
26 травня 2026
7.
Нічіпорчук Тетяна Леонідівна
26 травня 2026
8.
Каган Олена Григорівна
26 травня 2026
9.
Лучанінова Катерина Володимирівна
26 травня 2026
10.
Чеботар Наталя Ігорівна
26 травня 2026
11.
Берест Ірина Анатоліївна
26 травня 2026
12.
Болфінова Віта Василівна
26 травня 2026
13.
Шляхова Ірина Юріївна
26 травня 2026
14.
Варлашкіна Марина Олександрівна
26 травня 2026
15.
Зоріна Галина Анатоліївна
26 травня 2026
16.
Гребенєва Анна Вікторівна
26 травня 2026
17.
Бабій Сніжана Вікторівна
26 травня 2026
18.
Шаталова Вероніка Сергіївна
26 травня 2026
19.
Марченко Євгеній Павлович
26 травня 2026
20.
Степченко Ніна Миколаївна
26 травня 2026
21.
Костенко Наталія Дмитрівна
26 травня 2026
22.
Таранюк Наталія Андріївна
26 травня 2026
23.
Соцкова Надія Сергіївна
26 травня 2026
24.
Прокопюк Марина Василівна
26 травня 2026
25.
Марків Іван Романович
26 травня 2026
26.
Вавженчик Юлія Сергіївна
26 травня 2026
27.
Савич Світлана Олексіївна
26 травня 2026
28.
Маковський Дмитро Владиславович
26 травня 2026
29.
Кулікова Олена Володимирівна
26 травня 2026
30.
Барко Мар'яна Миронівна
26 травня 2026
45
голосів з 25000
необхідних
Статус: Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.