№22/265076-еп
Пане Президенте!Просимо Вас присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) — мужньому захиснику нашої Батьківщини, молодшому лейтенанту Савичу Валентину Миколайовичу (02.03.1983 — 27.09.2024).
Автор (ініціатор): Марунич Владислав Богданович
Дата оприлюднення: 26 травня 2026
Савич Валентин Миколайович народився 2 березня 1983 року. Його шлях служіння закону та державі розпочався у 2003–2005 роках, коли він проходив строкову службу у Внутрішніх військах МВС України у місті Донецьк. Після демобілізації Валентин продовжив захищати правопорядок, проходивши службу в міліції міста Києва до 2012 року. Згодом він переїхав до села Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, де присвятив себе родині та господарству. Усі знали Валентина як надзвичайно чуйну, добру людину з «золотими руками», яка завжди була готова прийти на допомогу.Коли держава опинилася в небезпеці, він без вагань узяв до рук зброю. Протягом 2015–2016 років Валентин брав безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО) на сході України.З початком повномасштабного вторгнення він знову повернувся до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив службу у складі 5-ї окремої танкової бригади, а згодом — у 21-й окремій механізованій бригаді ЗСУ на посаді командира механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону. Як досвідчений офіцер та командир, молодший лейтенант Савич виявляв високий професіоналізм, стійкість та беззаперечну мужність. Він особисто керував підрозділом у надскладних бойових умовах, приймав відповідальні рішення під ворожими обстрілами та надійно утримував оборонні рубежі, рятуючи життя своїх побратимів.27 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шептухівка Курської області, вірний Військовій присязі та українському народові, молодший лейтенант Валентин Миколайович Савич загинув у запеклому бою. Валентин віддав найдорожче — власне життя, захищаючи майбутнє своєї країни. Удома на нього не дочекалися дружина Світлана та дві доньки — Аніта та Кароліна.Присвоєння звання Героя України — це найменше, що держава може зробити для вшанування пам'яті офіцера, який присвятив життя служінню Україні та до останнього подиху залишався на передньому рубежі боротьби. Його родина, побратими та вся країна мають пишатися офіційно визнаним подвигом нашого захисника.Вічна пам'ять і слава Герою! Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Кравець Оксана Володимирівна
26 серпня 2026
2.
Каленіченко Віта Володимирівна
26 серпня 2026
3.
Якубович Світлана Анатоліївна
26 серпня 2026
4.
Короленко Тетяна Вікторівна
26 серпня 2026
5.
Проскурова Олена Миколаївна
26 серпня 2026
6.
Білецька Валентина Олександрівна
26 серпня 2026
7.
Бойко Людмила Олександрівна
26 серпня 2026
8.
Біденко Катерина Володимирівна
26 серпня 2026
9.
Літюга Юлія Олександрівна
26 серпня 2026
10.
Хуторна Ірина Віталіївна
26 серпня 2026
11.
Лябах Ірина Анатоліївна
26 серпня 2026
12.
Карпенко Алла Володимирівна
26 серпня 2026
13.
Тижник Зоряна Леонідівна
26 серпня 2026
14.
Качур Марина Дмитрівна
25 серпня 2026
15.
Яворська Наталія Петрівна
25 серпня 2026
16.
Чобан Настасія Василівна
25 серпня 2026
17.
Марусяк Оксана Михайлівна
25 серпня 2026
18.
Новікова Олександра Віталіївна
25 серпня 2026
19.
Нестеренко Олена Іванівна
25 серпня 2026
20.
Собищанська Алла Василівна
25 серпня 2026
21.
Господарюк Надія Ігорівна
25 серпня 2026
22.
Писаренко Оксана Миколаївна
25 серпня 2026
23.
Саско Наталія Володимирівна
25 серпня 2026
24.
Коновалова Ірина Володимирівна
25 серпня 2026
25.
Боціон Юлія Миколаївна
25 серпня 2026
26.
Римаренко Олена Василівна
25 серпня 2026
27.
Лифарь Таїса Анатоліївна
25 серпня 2026
28.
Клименко Юлія Володимирівна
25 серпня 2026
29.
Шинкар Людмила Павлівна
25 серпня 2026
30.
Зварич Леся Агафонівна
25 серпня 2026