№22/265076-еп

Пане Президенте!Просимо Вас присвоїти найвищу державну нагороду — звання Героя України (посмертно) — мужньому захиснику нашої Батьківщини, молодшому лейтенанту Савичу Валентину Миколайовичу (02.03.1983 — 27.09.2024).

Автор (ініціатор): Марунич Владислав Богданович
Дата оприлюднення: 26 травня 2026
Савич Валентин Миколайович народився 2 березня 1983 року. Його шлях служіння закону та державі розпочався у 2003–2005 роках, коли він проходив строкову службу у Внутрішніх військах МВС України у місті Донецьк. Після демобілізації Валентин продовжив захищати правопорядок, проходивши службу в міліції міста Києва до 2012 року. Згодом він переїхав до села Шевченкове Звенигородського району Черкаської області, де присвятив себе родині та господарству. Усі знали Валентина як надзвичайно чуйну, добру людину з «золотими руками», яка завжди була готова прийти на допомогу.Коли держава опинилася в небезпеці, він без вагань узяв до рук зброю. Протягом 2015–2016 років Валентин брав безпосередню участь в антитерористичній операції (АТО) на сході України.З початком повномасштабного вторгнення він знову повернувся до лав Збройних Сил України. Спочатку проходив службу у складі 5-ї окремої танкової бригади, а згодом — у 21-й окремій механізованій бригаді ЗСУ на посаді командира механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону. Як досвідчений офіцер та командир, молодший лейтенант Савич виявляв високий професіоналізм, стійкість та беззаперечну мужність. Він особисто керував підрозділом у надскладних бойових умовах, приймав відповідальні рішення під ворожими обстрілами та надійно утримував оборонні рубежі, рятуючи життя своїх побратимів.27 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Шептухівка Курської області, вірний Військовій присязі та українському народові, молодший лейтенант Валентин Миколайович Савич загинув у запеклому бою. Валентин віддав найдорожче — власне життя, захищаючи майбутнє своєї країни. Удома на нього не дочекалися дружина Світлана та дві доньки — Аніта та Кароліна.Присвоєння звання Героя України — це найменше, що держава може зробити для вшанування пам'яті офіцера, який присвятив життя служінню Україні та до останнього подиху залишався на передньому рубежі боротьби. Його родина, побратими та вся країна мають пишатися офіційно визнаним подвигом нашого захисника.Вічна пам'ять і слава Герою! Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Прокоф'єва Лілія Сергіївна
08 червня 2026
2.
Шунь Ірина Володимирівна
08 червня 2026
3.
Поліванчук Вікторія Михайлівна
08 червня 2026
4.
Батрин Наталія Леонідівна
07 червня 2026
5.
Ситник Ірина Леонідівна
07 червня 2026
6.
Пригонова Оксана Анатоліївна
07 червня 2026
7.
Осецька Ірина Анатоліївна
07 червня 2026
8.
Бойко Лариса Флоріївна
07 червня 2026
9.
Сіпліва Валерія Дмитрівна
07 червня 2026
10.
Годецька Людмила Юріївна
07 червня 2026
11.
Далецька Ольга Василівна
07 червня 2026
12.
Антонюк Віта Олександрівна
07 червня 2026
13.
Кочерова Олена Сергіївна
07 червня 2026
14.
Кравчук Юлія Василівна
07 червня 2026
15.
Сушкевич Надія Романівна
07 червня 2026
16.
Майківець Юлія Сергіївна
07 червня 2026
17.
Симонець Валентина Олегівна
07 червня 2026
18.
Іваницький Олександр Миколайович
07 червня 2026
19.
Бичинська Ліна Ярославівна
07 червня 2026
20.
Шапіренко Діана Дмитрівна
07 червня 2026
21.
Клименко Анастасія Дмитрівна
07 червня 2026
22.
Артемчук Олена Володимирівна
07 червня 2026
23.
Колядюк Богдана Вікторівна
07 червня 2026
24.
Шандура Аліна Миколаївна
07 червня 2026
25.
Романів Тетяна Володимирівна
07 червня 2026
26.
Мальченко Людмила Миколаївна
07 червня 2026
27.
Придатко Ганна Василівна
07 червня 2026
28.
Мудрецька Наталія Йосифівна
07 червня 2026
29.
Камінська Анастасія Володимирівна
07 червня 2026
30.
Гонтарь Євгенія Олександрівна
07 червня 2026
3331
голосів з 25000
необхідних
Статус: Триває збір підписів
Залишилося 80 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.