№22/265288-еп
Присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму батькові Більченку Сергію Івановичу
Автор (ініціатор): Більченко Олександр Сергійович
Дата оприлюднення: 01 червня 2026
Шановний пане президенте! Просимо присвоїти звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю старшому солдату номеру обслуги механізованого відділення 118-ї окремої механізованої бригади в/ч А 4712 Збройних Сил України БІЛЬЧЕНКУ СЕРГІЮ ІВАНОВИЧУ 09.08.1979 року народження.
Сергій Іванович все життя прожив у м.Прилуки Чернігівської обл. З самого початку повномасштабного вторгнення став на захист рідного міста, вступивши до лав Добровільного Формування Територіальної Громади. Коли ж ворогів було вигнано з нашого регіону, Сергій Іванович за покликом серця, добровільно пішов на фронт і служив у складі 118-ї ОМБр на Запорізькому напрямку. Там він проявив високий рівень професіоналізму, витримку, сміливість та самовідданість. Користувався авторитетом серед побратимів та командування, був прикладом мужності, сили духу та незламності.
Сергій Іванович відзначався дисциплінованістю, рішучістю у прийнятті рішень, вірністю військовій присязі та українському народові. У складних умовах бойових дій діяв впевнено, часто ризикуючи власним життям заради збереження життя інших та виконання поставлених задач.
Ніколи не відмовлявся йти на бойові завдання з ризиком для життя, за що був нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих».
В лютому 2024р південніше н.п. Роботине, північніше н.п. Новопрокопівка, при відбитті штурму противника, Сергій Іванович разом з трьома побратимами знищили колону бронетехніки, знищили штурмову групу, проводивши зачистку сусідніх позицій, чим врятували життя військовослужбовців, які були заблоковані та поранені. Наступного дня при евакуації поранених, та перерозподілу сил по ВОП Інтер, були вражені фпв противника. Сергій Іванович героїчно загинув 19 лютого 2024р. Противник позицію Інтер зміг зайняти тільки за рік після подій. Тіло героя не змогли евакуювати через інтенсивні бойові дії, тому більше двох років вважався зниклим безвісти. Лише в 2026 році родина змогла гідно поховати героя.
Його подвиг є прикладом справжнього героїзму, самопожертви та любові до Батьківщини.
За проявлену мужність , героїзм, відданість українському народові та вагомий особистий внесок у перемогу над ворогом, Більченко Сергій Іванович заслуговує почесного звання Герой України
У Сергія Івановича залишилися згорьовані батьки, любляча дружина та двоє дітей. Звання не поверне родині люблячого тата, турботливого сина та коханого чоловіка, але це вічна пам'ять про його подвиг і його жертву. Слава героям!
Сергій Іванович все життя прожив у м.Прилуки Чернігівської обл. З самого початку повномасштабного вторгнення став на захист рідного міста, вступивши до лав Добровільного Формування Територіальної Громади. Коли ж ворогів було вигнано з нашого регіону, Сергій Іванович за покликом серця, добровільно пішов на фронт і служив у складі 118-ї ОМБр на Запорізькому напрямку. Там він проявив високий рівень професіоналізму, витримку, сміливість та самовідданість. Користувався авторитетом серед побратимів та командування, був прикладом мужності, сили духу та незламності.
Сергій Іванович відзначався дисциплінованістю, рішучістю у прийнятті рішень, вірністю військовій присязі та українському народові. У складних умовах бойових дій діяв впевнено, часто ризикуючи власним життям заради збереження життя інших та виконання поставлених задач.
Ніколи не відмовлявся йти на бойові завдання з ризиком для життя, за що був нагороджений нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих».
В лютому 2024р південніше н.п. Роботине, північніше н.п. Новопрокопівка, при відбитті штурму противника, Сергій Іванович разом з трьома побратимами знищили колону бронетехніки, знищили штурмову групу, проводивши зачистку сусідніх позицій, чим врятували життя військовослужбовців, які були заблоковані та поранені. Наступного дня при евакуації поранених, та перерозподілу сил по ВОП Інтер, були вражені фпв противника. Сергій Іванович героїчно загинув 19 лютого 2024р. Противник позицію Інтер зміг зайняти тільки за рік після подій. Тіло героя не змогли евакуювати через інтенсивні бойові дії, тому більше двох років вважався зниклим безвісти. Лише в 2026 році родина змогла гідно поховати героя.
Його подвиг є прикладом справжнього героїзму, самопожертви та любові до Батьківщини.
За проявлену мужність , героїзм, відданість українському народові та вагомий особистий внесок у перемогу над ворогом, Більченко Сергій Іванович заслуговує почесного звання Герой України
У Сергія Івановича залишилися згорьовані батьки, любляча дружина та двоє дітей. Звання не поверне родині люблячого тата, турботливого сина та коханого чоловіка, але це вічна пам'ять про його подвиг і його жертву. Слава героям!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Коваленко Катерина Олександрівна
13 червня 2026
2.
Дрозд Христина Михайлівна
13 червня 2026
3.
Турчак Тетяна Вікторівна
13 червня 2026
4.
Собко Тетяна Іванівна
13 червня 2026
5.
Самолєвська Ельміра Зіраддіновна
13 червня 2026
6.
Романюк Нато Тамазіївна
13 червня 2026
7.
Попелич Олена Сергіївна
13 червня 2026
8.
Кушнір Оксана Сергіївна
13 червня 2026
9.
Гатала Вікторія Володимирівна
13 червня 2026
10.
Векуа Інга Джимшерівна
12 червня 2026
11.
Мигул Катерина Володимирівна
12 червня 2026
12.
Мигул Галина Йосипівна
12 червня 2026
13.
Грикун Яна Сергіївна
12 червня 2026
14.
Прохненко Олена Федорівна
12 червня 2026
15.
Самкевич Тетяна Миколаївна
12 червня 2026
16.
Доненко Роман Васильович
12 червня 2026
17.
Даніч Олександр Олегович
12 червня 2026
18.
Свинаренко Михайло Сергійович
12 червня 2026
19.
Клочай Оксана Іванівна
12 червня 2026
20.
Ільчишин Владислав Віталійович
12 червня 2026
21.
Натяжко Олександр Михайлович
12 червня 2026
22.
Греченко Людмила Миколаївна
12 червня 2026
23.
Цахло Аліна Іванівна
12 червня 2026
24.
Микитюк Ірина Охрімівна
12 червня 2026
25.
Іваниш Юлія Василівна
12 червня 2026
26.
Линник Тетяна Миколаївна
12 червня 2026
27.
Котенко Ярослава Андріївна
12 червня 2026
28.
Сипіна Ольга Євгенівна
12 червня 2026
29.
Кувшинова Ірина Вікторівна
12 червня 2026
30.
Кусьпісь Юлія Юріївна
12 червня 2026
3739
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 81 день
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.