Присвоєння звання Герой України (посмертно) солдату Ткаченку Тарасу Ігоровичу.

Шановний пане Президенте!
Просимо Вас присвоїти найвище державне звання «Герой України» (посмертно) солдату Ткаченку Тарасу Ігоровичу — мужньому захиснику України, який віддав своє життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави.
Ткаченко Тарас Ігорович народився 9 березня 1980 року в селищі міського типу Драбів Драбівського району Черкаської області. У 1989 році разом із родиною переїхав до селища Іванівка Барвінківського району Харківської області, де минули його дитячі та юнацькі роки. У 1996 році закінчив Іванівську загальноосвітню школу І–ІІІ ступенів.
Після закінчення школи проживав у Харкові, де працював у сфері будівництва та ремонту, займався оздоблювальними роботами. Його знали як сумлінного, відповідального та працьовитого майстра, який завжди якісно виконував свою роботу. У 2010 році повернувся до батьків у смт.Драбів Черкаської області.
З 2018 по 2021 рік працював у ТОВ «Новослав» у місті Києві. За час роботи зарекомендував себе як дисциплінований, надійний та відповідальний працівник. Усі поставлені перед ним завдання виконував вчасно та якісно, користувався повагою серед колег і керівництва.
Тарас був доброю, щирою та чуйною людиною. Завжди приходив на допомогу рідним, друзям і знайомим, умів підтримати добрим словом та ніколи не залишався байдужим до чужої біди. Він був люблячим батьком, турботливим сином, надійним чоловіком та братом.
25 вересня 2024 року Тарас Ткаченко став на захист України та був мобілізований до лав Збройних Сил України. Після цього його направили на проходження базової загальновійськової підготовки на Гончарівський полігон №242 у Чернігівській області. У листопаді 2024 року він склав військову присягу на вірність українському народові, а після завершення підготовки був направлений для подальшого проходження служби до військової частини 3029 у складі 15-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Кара-Даг».
На посаді кулеметника виконував бойові завдання на Донецькому та Харківському напрямках.Побратими згадують його як мужнього, відповідального, надійного та відданого військовослужбовця, який ніколи не уникав труднощів та завжди був готовий підтримати своїх товаришів.
Навіть перебуваючи на фронті, Тарас щодня телефонував рідним, цікавився дітьми, батьками, братами та сестрою, підтримував їх добрим словом і намагався берегти від зайвих хвилювань. Попри війну він залишався люблячим батьком і турботливим сином.
18 липня 2025 року під час виконання бойового завдання солдат Ткаченко Тарас Ігорович загинув внаслідок мінометного обстрілу на околиці села Мала Шапківка Куп'янського району Харківської області. До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі та українському народові.
Особливо символічно, що значна частина життя Тараса була пов'язана з Харківщиною — краєм, де він навчався, дорослішав і який згодом захищав від російської агресії. Саме на Харківській землі він віддав своє життя за свободу України.
За особисту мужність, самовідданість та вірність військовому обов'язку Тараса Ігоровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Також він мав статус учасника бойових дій. Родина отримала державну нагороду та орденську книжку як свідчення його подвигу й відданого служіння Україні.
Його загибель стала непоправною втратою для всієї родини. Без люблячого чоловіка залишилася цивільна дружина Тетяна. Без турботливого батька залишилися донька Надія (5 років) та син Іван (7 років). Без сина залишилися батько Ігор та мати Валентина. Без брата — Денис, Олексій та Катерина. Без вірного друга та побратима — його бойові товариші.
Своїм життям і подвигом Тарас Ткаченко довів безмежну відданість Україні та українському народові. Він залишив після себе не лише світлу пам'ять у серцях рідних і побратимів, а й приклад справжньої мужності, честі та самопожертви для майбутніх поколінь українців.
Вважаємо, що його подвиг заслуговує на найвище державне визнання — звання Герой України (посмертно).
Просимо Вас гідно вшанувати пам'ять солдата Ткаченка Тараса Ігоровича та присвоїти йому найвище державне звання «Герой України» (посмертно).
Вічна пам'ять і шана Герою!
Слава Україні!