Петиція до Президента України щодо присвоєння звання Героя України (посмертно) солдату Варщуку Миколі Васильовичу, позивний “Розумний”.

Шановний пане Президенте України!
Звертаюсь до Вас з проханням присвоїти звання Героя України (посмертно) солдату Варщуку Миколі Васильовичу, 09.10.1986 р.н., стрільцю 2 мотопіхотного відділення 2 мотопіхотного взводу 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону управління в/ч А4267, позивний “Розумний”.
Коли 24 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна війна російської федерації проти України, Микола не зміг залишатися осторонь. Він повернувся на Батьківщину, перебуваючи за кордоном більше 15 років, бо вважав своїм обов’язком стати на її захист. 7 липня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.
Службу ніс чесно, самовіддано і з глибоким почуттям відповідальності перед державою, родиною та побратимами. Виявляв мужність, винахідливість, кмітливість, хоробрість та стратегічне мислення.
Будучи старшим на бойових позиціях, він заслужив беззаперечну повагу побратимів завдяки своїй мудрості, освіченості та далекоглядності у військовій справі. Саме тому отримав позивний «Розумний», який повністю відображав його характер і професійні якості. Його виважені рішення та здатність швидко оцінювати обстановку неодноразово рятували життя військовослужбовців і сприяли успішному виконанню бойових завдань. У найскладніші моменти він залишався надійною опорою для побратимів, людиною, на яку завжди можна було покластися.За віддану службу та особисту мужність Миколу було нагороджено численними відзнаками:
01 травня 2024 року, нагороджено медаллю ветерана війни.
05 червня 2024 року, наказом №867 Миколу нагороджено відзнакою міністра оборони України.
01 жовтня 2024 року, наказом №122 солдата Варщука Миколу нагороджено почесною нагрудною відзнакою командира мотопіхотного батальйону 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс».
01 травня 2025 року нагороджено медаллю Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину».
02 жовтня 2025 року наказом №679/нагд командувачем сухопутних військ ЗСУ нагороджено солдата Миколу Варщука нагрудним знаком «Бойовий піхотинець».
09 грудня 2025 року наказом ГК ЗСУ №1022 нагороджено солдата Миколу Варщука «Золотим хрестом».
22 січня 2026 року указом Президента України №70/2026 Варщука Миколу (посмертно) нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Перебуваючи у зоні бойових дій, Микола неодноразово отримував поранення, але щоразу повертався до строю, переживав за долю своїх побратимів.
03 грудня 2023 року отримав контузію та інгаляційне отруєння невідомою речовиною.
27 березня 2024 року — важке вогнепально-осколкове поранення лівого передпліччя, переломи ребер, крововилив лівого ока, майже повну втрату слуху на ліве вухо. Після тривалої реабілітації, дізнаючись про втрати побратимів, він рвався назад у бій і повернувся на фронт.
13 серпня 2025 року знову зазнав поранення — контузія, опіки правої долоні, отруєння невідомою речовиною. Після лікування та реабілітації наприкінці вересня 2025 року повернувся до виконання бойових завдань.
30 та 31 жовтня 2025 року, було нанесено вогневе ураження із застосуванням артилерії, перебуваючи на позиції, отримав вогнепальні осколкові поранення правого плеча, мінно-вибухову травму, цефалгічний синдром, вогнепальний перелом правого передпліччя.
Один з героїчних вчинків “Розумного”.
Під час інтенсивного артилерійського обстрілу позицій українських захисників відбулося пряме влучання в бліндаж, де перебували військовослужбовці. Унаслідок вибуху бліндаж було засипано землею та уламками. У той час Микола перебував біля входу, тоді як його побратими залишилися всередині під завалами.
Не вагаючись і ризикуючи власним життям під ворожим вогнем, Микола розпочав розбирати завали та відкопувати побратимів, які могли загинути. Завдяки його мужності, самовідданості та рішучим діям було врятовано життя побратимів.
Протягом усього часу перебування на передовій він неодноразово виявляв виняткову мужність, стійкість та самовідданість, залишаючись вірним військовій присязі та обов'язку перед Батьківщиною.
На превеликий жаль, 5 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Рай-Олександрівка Краматорського району Донецької області життя Миколи обірвалося.
Його подвиги - приклади справжнього патріотизму, самопожертви та незламної віри у Перемогу.
З повагою, Вітенко Олег Вячеславович, швагро загиблого захисника України.