Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно) молодшому сержанту Швадронову Руслану Руслановичу

Президенту України

Я, Швадронова Вікторія, дружина загиблого військовослужбовця Швадронова Руслана Руслановича, звертаюся з проханням розглянути питання про присвоєння моєму чоловікові найвищої державної нагороди — звання Герой України (посмертно) за його мужність, самопожертву та віддане служіння українському народові.

Швадронов Руслан Русланович, 17 січня 1999 року народження, народився в селі Юр’ївка Братського району Миколаївської області. Навчався у Миролюбівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, після закінчення якої здобував освіту в Миколаївському будівельному коледжі за спеціальністю молодший інженер-будівельник. У 2019 році вступив до Одеської державної академії будівництва та архітектури, однак навчання було перервано через призов на строкову службу до Національної гвардії України.

Свій військовий шлях Руслан розпочав ще у 2020 році. Після проходження строкової служби він свідомо обрав професію захисника України та підписав контракт із військовою частиною 3039. З перших днів повномасштабного вторгнення Російської Федерації став на захист рідної землі. Разом із побратимами обороняв Миколаїв, виконував завдання з охорони стратегічно важливих об’єктів та неодноразово брав участь у виконанні бойових завдань на Херсонському напрямку.

У 2023 році Руслан пройшов бойове злагодження та перевівся до 15-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України «Кара-Даг», де служив у складі 2-го батальйону штурмової роти. Брав безпосередню участь у важких боях та штурмових операціях у районах Малої Токмачки та Роботиного Запорізької області — на одному з найскладніших напрямків фронту. Під час виконання бойових завдань отримав травми, але навіть після цього не припинив служби.

Повернувшись до військової частини 3039, Руслан опанував роботу з FPV-дронами та продовжив виконувати бойові завдання у складі роти вогневої підтримки. Після відновлення він знову добровільно повернувся до виконання бойових завдань у складі батальйону безпілотних систем «Привид Хортиці». На Куп’янському напрямку, в районі села Моначинівка Харківської області, виконував бойові вильоти на ударному безпілотному комплексі «Vampire», допомагаючи знищувати ворога та рятувати життя українських військових.

30 квітня 2026 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гусинка Куп’янського району Харківської області молодший сержант Швадронов Руслан Русланович загинув, до останнього залишаючись вірним військовій присязі, своєму народові та Україні.

Руслан був не лише відважним воїном, а й люблячим чоловіком та батьком. В нього залишилися дружина та донечка Мирослава, яка народилася у липні 2025 року та стала для нього особливою радістю і найбільшим щастям. Він мріяв бачити, як ростуть його діти, будувати майбутнє для своєї родини та своєї держави, але віддав за це майбутнє найцінніше — власне життя.

Його життєвий шлях є прикладом мужності, незламності, самопожертви та безмежної відданості Україні. Попри поранення та труднощі, він щоразу повертався до строю і продовжував захищати Батьківщину там, де був найбільш потрібен.

З огляду на вагомий особистий внесок Швадронова Руслана Руслановича у захист державного суверенітету та територіальної цілісності України, його бойовий шлях, проявлену мужність і героїзм, прошу присвоїти йому найвище державне звання — Герой України (посмертно).

Вічна пам’ять та слава Захиснику України Швадронову Руслану Руслановичу. ????????

З повагою,
Швадронова Вікторія
дружина загиблого Захисника України.