№22/265424-еп

«Присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) молодшому сержанту Шульзі Євгену Вячеславовичу».

Автор (ініціатор): Шульга Анастасія Сергіївна
Дата оприлюднення: 03 червня 2026
Пане Президенте!
Просимо Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) з удостоєнням ордена «Золота Зірка» мужньому захиснику нашої Батьківщини, молодшому сержанту Шульзі Євгену Вячеславовичу.

Про Героя та його бойовий шлях
Шульга Євген Вячеславович народився 19 квітня 1997 року в місті Києві. Він був людиною виняткової мужності, високих моральних принципів та беззаперечним патріотом своєї держави.

14 травня 2024 року Євген був мобілізований до лав Збройних Сил України та без вагань став на захист свободи, незалежності та територіальної цілісності нашої країни. Він проходив службу у складі 22-ї окремої механізованої бригади на надзвичайно відповідальній та важливій посаді — командира екіпажу безпілотних літальних комплексів батальйону безпілотних систем.

Разом із побратимами молодший сержант Шульга боронив нашу землю на найгарячіших та найстратегічніших ділянках фронту. Євген брав безпосередню участь у бойових діях та виконував надскладні завдання на Курському, Сумському та Харківському напрямках, де точилися і точаться запеклі бої за кожне українське місто та село.

Особистий внесок, мужність та державні нагороди
Робота екіпажів безпілотних систем завжди є пріоритетною ціллю для ворога. Попри постійну небезпеку, під щільними артилерійськими обстрілами, ударами керованих авіабомб та в умовах жорсткої радіоелектронної боротьби, молодший сержант Шульга виявляв високу професійність, винахідливість та залізну витримку.

Як командир екіпажу БПЛА, він здійснював майстерну розвідку, точне коригування вогню артилерії та успішні бойові вильоти. Завдяки його діям було знищено десятки одиниць ворожої техніки, ліквідовано живу силу окупантів та, головне — вчасно виявлено просування ворога, що врятувало життя багатьом його побратимам-піхотинцам на полі бою. Євген не просто керував екіпажем, він був справжнім лідером, який брав на себе найважчі завдання.

За зразкове виконання військового обов'язку, мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету, Шульга Євген Вячеславович за життя був відзначений високими нагородами:

Почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Залізний хрест» (від 06.06.2025 року №755).

Відзнакою Міністерства оборони України — нагрудним знаком «Лицарський хрест» (Наказ Міністра Оборони України від 22.08.2025 року №1123).

Ці нагороди є беззаперечним офіційним свідченням його виняткової відваги, жертовності та вагомого внеску у захист нашої держави.

Опис останнього бою
На превеликий жаль, 12 травня 2026 року, під час виконання чергового бойового завдання в районі населеного пункту Уди Богодухівського району Харківської області, життя відважного воїна обірвалося. Противник, визначивши позицію українського екіпажу безпілотних систем як пріоритетну ціль, здійснив прицільне вогневе ураження. Позиція під керівництвом молодшого сержанта Шульги була атакована двома одиницями ворожих FPV-дронів на оптоволоконному управлінні.

Прийнявши удар на себе, Євген загинув на полі бою, до останнього подиху залишаючись вірним Військовій присязі, своїм побратимам та українському народові.

Чому він заслуговує на найвищу нагороду?
Молодший сержант Шульга Євген Вячеславович віддав за нашу свободу найдорожче — своє життя. Його загибель — це непоправна втрата для батальйону безпілотних систем 22-ї ОМБр, невимовний біль для всієї громади міста Києва та страшна, нічим не замінна втрата для його родини. У Євгена залишилися люблячі батьки, дружина та маленька донечка, якій на момент загибелі тата виповнилося лише 5 місяців.

Євген — справжній Лицар нашого часу, який випалював ворога з української землі та захищав наше небо, протистоячи найновішим загрозам на полі бою. Його подвиг, підкріплений визначними військовими нагородами та бездоганною службою на найважчих напрямках фронту, має бути закарбований в історії України на найвищому державному рівні. Донечка має зростати у вільній країні, знаючи, що її батько — Герой України.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Акбарабаді Казаз Альона Олександрівна
27 липня 2026
2.
Гайдаш Денис Сергійович
27 липня 2026
3.
Ільків Ірина Ярославівна
27 липня 2026
4.
Пінчук Поліна Валентинівна
27 липня 2026
5.
Ярошенко Аліна Віталіївна
27 липня 2026
6.
Луценко Наталія Григорівна
27 липня 2026
7.
Бруяка Марина Анатоліївна
27 липня 2026
8.
Дацюк Олександр Іванович
26 липня 2026
9.
Данилів Ольга Іванівна
26 липня 2026
10.
Лавров Богдан Вікторович
26 липня 2026
11.
Синьогуб Діана Вікторівна
26 липня 2026
12.
Богун Наталія Юріївна
26 липня 2026
13.
Барабаш Наталія Михайлівна
26 липня 2026
14.
Диндин Мар'яна Михайлівна
26 липня 2026
15.
Ткач Тетяна Григорівна
26 липня 2026
16.
Аристова Ірина Іванівна
26 липня 2026
17.
Кордюк Тарас Богданович
26 липня 2026
18.
Мурдза Світлана Петрівна
26 липня 2026
19.
Висоцький Олександр Валерійович
26 липня 2026
20.
Куцак Ірина Романівна
26 липня 2026
21.
Кащук Софія Володимирівна
26 липня 2026
22.
Лаврова Ольга Володимирівна
26 липня 2026
23.
Грабко Анатолій Анатолійович
26 липня 2026
24.
Возик Оксана Миколаївна
26 липня 2026
25.
Максимяк Тетяна Петрівна
26 липня 2026
26.
Сухецька Лариса Андріївна
26 липня 2026
27.
Сторожик Антоніна Василівна
26 липня 2026
28.
Чичужко Олена Василівна
26 липня 2026
29.
Устимчук Віта Володимирівна
26 липня 2026
30.
Возик Ярослав Сергійович
26 липня 2026
6767
голосів з 25000
необхідних
Статус: Триває збір підписів
Залишилося 39 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.