№22/265588-еп
Просимо Президента України розглянути питання про присвоєння найвищої державної нагороди — звання Героя України (посмертно) Грохольському Петру Валерійовичу, позивний «PANDA». 26 листопада 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області Петро загинув внаслідок атаки ворожого FPV-дрона. Він віддав найдорожче — своє життя за свободу, мир та майбутнє України. Військова частина А4350 За час служби Петро був відзначений нагородами, які свідчать про його відданість військовій справі, професіоналізм та особисту мужність. Його бойовий шлях є прикладом справжнього героїзму, самопожертви та любові до Батьківщини.
Автор (ініціатор): Грохольська Наталя Олегівна
Дата оприлюднення: 08 червня 2026
Я — Яна. Мені 7 років.
Я донька Захисника України — Грохольського Петра Валерійовича
(12.07.1995 – 26.11.2025).
Військова частина А 4350
Мій тато пішов на війну, коли Україні було найважче.
Він сказав, що має захищати нас і нашу країну.
Я тоді ще не зовсім розуміла, що це означає. Я просто чекала його вдома.
З 2022 року мій тато захищав Україну на передовій. Він був там, де було страшно, холодно і небезпечно. Він не ховався, не тікав, не шукав легшого шляху. Він виконував бойові завдання там, де вирішувалася доля нашої держави.
26 листопада 2025 року мій тато загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Він загинув, захищаючи Україну.
Я більше ніколи не зможу його обійняти.
Він не прийде на мій день народження.
Він не поведе мене до школи.
Він не побачить, як я виросту.
Але я знаю — він загинув не даремно.
Мій тато віддав своє життя за свободу України, за майбутнє українських дітей, за право нашого народу жити у своїй державі. Він виконав свій обов’язок до кінця. Така жертва є найвищим проявом мужності, вірності присязі та любові до Батьківщини.
Для побратимів він був воїном, якому довіряли життя.
Для держави — Захисником, який стояв на передовій.
Для мене — татом, який навчив любити Україну так сильно, що віддав за неї все.
Прошу Вас вшанувати пам’ять мого батька та його подвиг і присвоїти Грохольському Петру Валерійовичу звання Героя України (посмертно).
Це не просто нагорода.
Це визнання того, що життя мого тата мало значення для України.
Це знак пам’яті для всіх дітей, які втратили батьків на війні.
Це справедливість для воїна, який до останнього подиху захищав свою державу.
Я прошу не заради статусу.
Я прошу заради пам’яті.
Заради правди.
Заради того, щоб Україна пам’ятала своїх справжніх Героїв.
З повагою і болем у серці,
донька Яна, 7 років
(законний представник неповнолітньої — мати,
Грохольська Наталя Олегівна)
Контактні дані: 0967046702
Я донька Захисника України — Грохольського Петра Валерійовича
(12.07.1995 – 26.11.2025).
Військова частина А 4350
Мій тато пішов на війну, коли Україні було найважче.
Він сказав, що має захищати нас і нашу країну.
Я тоді ще не зовсім розуміла, що це означає. Я просто чекала його вдома.
З 2022 року мій тато захищав Україну на передовій. Він був там, де було страшно, холодно і небезпечно. Він не ховався, не тікав, не шукав легшого шляху. Він виконував бойові завдання там, де вирішувалася доля нашої держави.
26 листопада 2025 року мій тато загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новопавлівка Синельниківського району Дніпропетровської області. Він загинув, захищаючи Україну.
Я більше ніколи не зможу його обійняти.
Він не прийде на мій день народження.
Він не поведе мене до школи.
Він не побачить, як я виросту.
Але я знаю — він загинув не даремно.
Мій тато віддав своє життя за свободу України, за майбутнє українських дітей, за право нашого народу жити у своїй державі. Він виконав свій обов’язок до кінця. Така жертва є найвищим проявом мужності, вірності присязі та любові до Батьківщини.
Для побратимів він був воїном, якому довіряли життя.
Для держави — Захисником, який стояв на передовій.
Для мене — татом, який навчив любити Україну так сильно, що віддав за неї все.
Прошу Вас вшанувати пам’ять мого батька та його подвиг і присвоїти Грохольському Петру Валерійовичу звання Героя України (посмертно).
Це не просто нагорода.
Це визнання того, що життя мого тата мало значення для України.
Це знак пам’яті для всіх дітей, які втратили батьків на війні.
Це справедливість для воїна, який до останнього подиху захищав свою державу.
Я прошу не заради статусу.
Я прошу заради пам’яті.
Заради правди.
Заради того, щоб Україна пам’ятала своїх справжніх Героїв.
З повагою і болем у серці,
донька Яна, 7 років
(законний представник неповнолітньої — мати,
Грохольська Наталя Олегівна)
Контактні дані: 0967046702
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Семеренко Анастасія Олександрівна
24 серпня 2026
2.
Мартинова Алла Григорівна
24 серпня 2026
3.
Сіренко Юлія Іванівна
24 серпня 2026
4.
Нагорна Вікторія Миколаївна
24 серпня 2026
5.
Погоня Катерина Олександрівна
24 серпня 2026
6.
Добровецька Оксана Ярославівна
24 серпня 2026
7.
Педченко Лариса Володимирівна
24 серпня 2026
8.
Ящишена Наталія Михайлівна
24 серпня 2026
9.
Щербина Іванна Олександрівна
24 серпня 2026
10.
Сліпчук Валентина Юріївна
23 серпня 2026
11.
Кузьмінчук Галина Василівна
23 серпня 2026
12.
Пилипів Оксана Іванівна
23 серпня 2026
13.
Моцева Юлія Олексіївна
23 серпня 2026
14.
Дегтярьова Віра Олександрівна
23 серпня 2026
15.
Остапенко Тетяна Леонідівна
23 серпня 2026
16.
Рамейко Дар'я Олегівна
22 серпня 2026
17.
Лобас Інна Володимирівна
22 серпня 2026
18.
Рибіна Олена Іванівна
22 серпня 2026
19.
Яценко Галина Михайлівна
22 серпня 2026
20.
Макарова Інна Вадимівна
22 серпня 2026
21.
Мусійчук Ірина Іванівна
22 серпня 2026
22.
Ноздрачова Ганна Василівна
22 серпня 2026
23.
Делик Галина Богданівна
22 серпня 2026
24.
Ткачук Олександра Андріївна
22 серпня 2026
25.
Сєлємєнєва Валентина Олександрівна
22 серпня 2026
26.
Куксенко Оксана Олександрівна
22 серпня 2026
27.
Баєва Оксана Олександрівна
22 серпня 2026
28.
Кучеренко Інна Дмитрівна
22 серпня 2026
29.
Потоцька Валентина Андріївна
21 серпня 2026
30.
Мигован Оксана Іванівна
21 серпня 2026
2713
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 15 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.