Шановний Пане Президенте України!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) моєму чоловікові, Архипчуку Миколі Володимировичу (позивний «Карп»), 23.05.1980 року народження, головному сержанту -командиру 1 відділення протитанкових керованих ракет 1 взводу протитанкових керованих ракет роти протитанкових керованих.
Микола став на захист Батьківщини ще у далекому 2014 році, у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Він брав участь у звільненні міста-курорту Слов’янськ , Краматорськ і гора Карачун Донецької області. Влітку 2014 року отримав поранення, після чого був направлений на лікування. За сміливість та відвагу був нагороджений медаллю, та отримав Учасника Бойових дій. Після закінчення лікування Микола повернувся до цивільної роботи. Проте він ніколи не припиняв допомагати побратимам.
З 25 лютого 2022 року, перебуваючи в окупації в місті Буча, він активно допомагав жителям Бучі: розвозив їжу, теплий одяг та медикаменти.
Після деокупації Микола приєднався до місцевого ТРО. У 2023 році він добровільно пішов до лав НГУ України до підрозділу "Буревій". За короткий час йому було присвоєно звання старшого сержанта , та призначено командиром відділення підрозділу «Буревій» Виконував бойові завдання у найгарячіших точках сходу у стримуванні ворога в Бахмуті, Серебрянському лісі, Лимані та Ямпіль Донецька обл, та на Харківщині Купянський р-н, де був нагороджений медаллю незламним героям російської -української війни.
07 травня 2025 року під с. Піщане Харківської області Микола загинув, виконуючи бойове завдання У нього залишилися дружина, діти , мати та рідні. Вічна пам'ять Героям України!