№22/266088-еп
Присвоїти звання героя України посмертно
Автор (ініціатор): Шаповалова Ірина Миколаївна
Дата оприлюднення: 19 червня 2026
Петиція про присвоєння звання Героя України (посмертно)Шаповалову Олегу Олександровичу.
Шановний пане Президенте України!
Я, мати загиблого Захисника України Шаповалова Олега Олександровича, звертаюся з болем у серці та великою надією — вшанувати подвиг мого сина найвищою державною нагородою, присвоївши йому звання Героя України (посмертно).
Мій син, Шаповалов Олег Олександрович, народився 17 серпня 1992 року. Він був світлою, доброю та мужньою людиною, яка понад усе любила свою родину та Україну.
Ще у 2015 році, він добровільно став на захист рідної землі. Брав участь в антитерористичній операції на Сході України, де під час бойових дій у районі села Широкине Донецької області отримав поранення. Але навіть після цього він не втратив сили духу, не зламався і залишився вірним своїй присязі та своїй Батьківщині.
Коли у лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, мій син знову не вагаючись пішов добровольцем до лав Збройних Сил України. У березні 2022 року він вступив до військової частини А2896, де служив стрільцем — помічником гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти.
Він брав участь у важких боях під Херсоном, а згодом був переведений на Донеччину — у саме пекло війни. Там, де найважче, де найбільша небезпека — там був мій син.
26 червня 2022 року, виконуючи бойове завдання в районі села Времіївка Донецької області, він загинув, до останнього подиху захищаючи Україну, своїх побратимів і кожного з нас.
У нього залишився маленький син, якому на момент загибелі батька не було ще й трьох років…
Мій син дуже любив свою дитину, мріяв про його майбутнє, хотів бачити, як він росте, йде до школи…
Але війна забрала у дитини найдорожче — батька.
Для мене він був сином…
Для когось — другом…
Для побратимів — надійним плечем…
А для свого сина — цілим світом, який, на жаль, обірвався надто рано…
І для України — справжнім Героєм.
За свою відвагу та самовідданість він був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Але жодна нагорода не здатна виміряти ціну його життя.
Я прошу не лише як мати…
Я прошу як бабуся, яка дивиться в очі маленькому хлопчику і знає, що його тато — Герой.
Прошу гідно вшанувати подвиг мого сина та присвоїти Шаповалову Олегу Олександровичу найвище звання — Герой України (посмертно).
Його життя обірвалося…
Але пам’ять про нього має жити вічно.
Вічна слава Герою України.
Вічна пам’ять моєму сину.
З повагою та невимовним болем,
мати Шаповалова Олега Олександровича
Слава Україні!
Шановний пане Президенте України!
Я, мати загиблого Захисника України Шаповалова Олега Олександровича, звертаюся з болем у серці та великою надією — вшанувати подвиг мого сина найвищою державною нагородою, присвоївши йому звання Героя України (посмертно).
Мій син, Шаповалов Олег Олександрович, народився 17 серпня 1992 року. Він був світлою, доброю та мужньою людиною, яка понад усе любила свою родину та Україну.
Ще у 2015 році, він добровільно став на захист рідної землі. Брав участь в антитерористичній операції на Сході України, де під час бойових дій у районі села Широкине Донецької області отримав поранення. Але навіть після цього він не втратив сили духу, не зламався і залишився вірним своїй присязі та своїй Батьківщині.
Коли у лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, мій син знову не вагаючись пішов добровольцем до лав Збройних Сил України. У березні 2022 року він вступив до військової частини А2896, де служив стрільцем — помічником гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти.
Він брав участь у важких боях під Херсоном, а згодом був переведений на Донеччину — у саме пекло війни. Там, де найважче, де найбільша небезпека — там був мій син.
26 червня 2022 року, виконуючи бойове завдання в районі села Времіївка Донецької області, він загинув, до останнього подиху захищаючи Україну, своїх побратимів і кожного з нас.
У нього залишився маленький син, якому на момент загибелі батька не було ще й трьох років…
Мій син дуже любив свою дитину, мріяв про його майбутнє, хотів бачити, як він росте, йде до школи…
Але війна забрала у дитини найдорожче — батька.
Для мене він був сином…
Для когось — другом…
Для побратимів — надійним плечем…
А для свого сина — цілим світом, який, на жаль, обірвався надто рано…
І для України — справжнім Героєм.
За свою відвагу та самовідданість він був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Але жодна нагорода не здатна виміряти ціну його життя.
Я прошу не лише як мати…
Я прошу як бабуся, яка дивиться в очі маленькому хлопчику і знає, що його тато — Герой.
Прошу гідно вшанувати подвиг мого сина та присвоїти Шаповалову Олегу Олександровичу найвище звання — Герой України (посмертно).
Його життя обірвалося…
Але пам’ять про нього має жити вічно.
Вічна слава Герою України.
Вічна пам’ять моєму сину.
З повагою та невимовним болем,
мати Шаповалова Олега Олександровича
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Волох Наталія Петрівна
20 червня 2026
2.
Журавська Тетяна Миколаївна
20 червня 2026
3.
Перекуча Інна Олександрівна
20 червня 2026
4.
Дойжа Євгенія Петрівна
20 червня 2026
5.
Білоус Галина Никифорівна
20 червня 2026
6.
Никодюк Валерія Валентинівна
20 червня 2026
7.
Железнякова Анастасія Олексіївна
20 червня 2026
8.
Тугова Олена Вікторівна
20 червня 2026
9.
Міщенко Іван Васильович
20 червня 2026
10.
Олейніченко Тетяна Михайлівна
20 червня 2026
11.
Шершун Олександр Олександрович
20 червня 2026
12.
Емануілова Неллі Миколаївна
20 червня 2026
13.
Миколенко Ірина Анатоліївна
20 червня 2026
14.
Вязовіченко Каріна Валеріївна
20 червня 2026
15.
Степанюк Зоряна Анатоліївна
20 червня 2026
16.
Хімчак Василина Іванівна
20 червня 2026
17.
Кожушко Тетяна Володимирівна
20 червня 2026
18.
Бичко Анастасія N/a
20 червня 2026
19.
Прохорчук Валентина Володимирівна
20 червня 2026
20.
Понедельник Артур Олегович
20 червня 2026
21.
Недорєзова Галина Іванівна
20 червня 2026
22.
Даніш Олена Вікторівна
20 червня 2026
23.
Олексієнко Юлія Миколаївна
20 червня 2026
24.
Чех Ірина Дмитрівна
20 червня 2026
25.
Микитенко Анастасія Миколаївна
20 червня 2026
26.
Баранова Віра Миколаївна
20 червня 2026
27.
Гловацький Антон Валентинович
20 червня 2026
28.
Сокол Лілія Миколаївна
20 червня 2026
29.
Цибульська Ганна Михайлівна
20 червня 2026
30.
Рейзіна Таміла Василівна
20 червня 2026
184
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 92 дні
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.