Просимо Президента України присвоїти звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Зійберу Ігорю Віталійовичу, старшому солдату 61 окремої механізованої бригади, за мужність, відвагу, самопожертву та вірність військовій присязі під час захисту незалежності й територіальної цілісності України.

Шановний пане Президенте України Володимире Олександровичу!

Звертаюся до Вас із щирим проханням розглянути питання...
Про присвоєння звання Героя України (посмертно)старшому солдату Зійберу Ігорю Віталійовичу
Я, Любомирська Юлія Віталіївна, сестра загиблого Захисника України та волонтерка,звертаюся з проханням присвоїти найвище державне звання — Герой України (посмертно) — моєму братові, старшому солдату Зійберу Ігорю Віталійовичу,який народився 14 серпня 1992 року.

26 лютого 2022 року,не чекаючи повістки чи будь-яких примусових рішень,Ігор добровільно став на захист України.З перших днів повномасштабного вторгнення він свідомо обрав шлях військовослужбовця та присвятив своє життя обороні держави і українського народу.

Протягом служби Ігор брав безпосередню участь у бойових діях на Херсонському, Донецькому, Миколаївському, Харківському,Сумському та Запорізькому напрямках. Він сумлінно виконував бойові завдання у складних умовах, неодноразово ризикуючи власним життям заради побратимів,техніки та успішного виконання завдань.

З перших днів Курської операції Ігор перебував на території "російської федерації" де виконував бойові завдання в умовах надзвичайної небезпеки та постійних ворожих обстрілів.Працюючи у складі екіпажу як водій-заряджаючий,він проявив себе як мужній, відповідальний та високопрофесійний військовослужбовець. Неодноразово виводив бойову машину з-під обстрілів,рятуючи життя побратимів та зберігаючи боєздатність підрозділу. Його рішучі дії сприяли виконанню бойових завдань та збереженню техніки.
Під час проходження служби Ігор зарекомендував себе як справедливий, доброзичливий,мужній та зразковий військовослужбовець.Він був справжнім патріотом України,користувався великою повагою серед побратимів,завжди допомагав іншим та підтримував товаришів у найскладніші моменти. Для своєї родини він був надійною опорою, люблячим братом і близькою людиною,на яку завжди можна було покластися.

Розуміючи сучасні виклики війни, Ігор самостійно почав опановувати безпілотні літальні апарати.За власні кошти придбав обладнання для навчання, Симулятор та Пульт керування,після чого наполегливо тренувався і швидко опанував керування дронами різних типів (Mavic, Matrice, FPV).Завдяки своїй ініціативності та наполегливості був переведений до відділення управління командира батареї,де виконував завдання з Аеророзвідки та передачі важливої інформації про противника,постійно перебуваючи під "Загрозою ворожих ударів"
Окремо слід відзначити його роботу в умовах сучасної війни, де він активно застосовував набуті навички та допомагав підрозділу ефективно виконувати бойові завдання.

Окрім бойових заслуг,Ігор назавжди залишиться у пам’яті як добра,щира і світла людина.Він завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував.Ігор був опорою для рідних,люблячим братом і людиною з великим серцем.Його чесність, людяність і доброта назавжди залишаться в пам’яті всіх,хто його знав.

05 травня 2026 року під час виконання бойового завдання в Запорізькій області Ігор отримав смертельні поранення внаслідок удару ворожого FPV-дрона.До останнього подиху він залишався вірним військовій присязі, українському народові та своїй Батьківщині.

Зійбер Ігор Віталійович віддав своє життя за свободу і незалежність України.Його мужність,героїзм, самопожертва та відданість Батьківщині заслуговують на найвище державне визнання.

У зв’язку з цим просимо Президента України Володимира Олександровича!присвоїти Зійберу Ігорю Віталійовичу, старшому солдату,звання Героя України (посмертно).
Вічна пам’ять і слава Герою України.